4. Початок війни між державами Антанти і німецьким блоком.

Хоч Англія була пов'язана з Росією та Францією, юри­дично вона не була зобов'язана воювати на їхньому боці.

Оскільки криза розвивалася, то чимало англійських урядовців вважали за необхідне оголосити, що у разі війни Англія не­одмінно битиметься разом з Росією і Францією, Вони сподівали­ся, що це злякає німців і відверне війну. Та все ж таки бри­танський уряд на це не погодився. Він намагався уникнути війни шляхом переговорів з Німеччиною.

Тим часом 28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну.

У відповідь Росія оголосила спочатку часткову, а потім і загальну мобілізацію, проігнорувавши вимогу Німеччини ска­сувати мобілізацію як недружній щодо Берліна акт.

Не одер­жавши відповіді, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. Цей день офіційно вважається датою початку Першої світової (або Великої) війни.

З серпня війну було оголошено також Франції; того ж дня німецькі війська вторглися у ней­тральну Бельгію.

4 серпня війну Німеччині від власного імені та своїх домініонів (Канада, Ньюфаундленд, Австралія, Нова Зеландія) оголосила Британія. З-поміж британських домініонів лише Південна Африка не вступила у війну через внутрішню політичну напруженість (симпатії африканерів, які в англо-бурській війні боролися проти Британії, були на стороні Німеч­чини).

Війна набрала спочатку загальноєвропейського, а згодом і світового характеру.

У 1914 р. на бік Антанти стали Сербія, Бельгія, Люксембург, Японія,

1915 р. - Італія,

1916 р. - Румунія та Португалія,

1917 р. - Греція й США.

5. Бойові дії у 1914 р.

Головними театрами бойових дій бу­ли: Західний фронт (на західному кордоні Німеччини), Східний фронт (на східному кордоні Німеччини), північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії.

Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням (його ударну силу становили майже 60 дивізій) у Бельгію та Люксембург в обхід фортифікаційних споруд на французько-німецькому кордоні.

Німці ж, відповідно до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерально­го штабу Альфредом фон Шліффеном плану («план Шліффена»), обійшли французьку оборону, яка перетворилася на ніко­му не потрібний своєрідний «музей бойової техніки»…

На розгром Франції за «планом Шліффена» відводилося не більше 1 місяця.

Потім німецькі війська мали бути залізницями перекинуті на Схід і розгромити російську армію. Проте події для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали.

Насамперед, німецькі дивізії наразилися на «незапланований» опір Бельгії (особливо опиралися фортеці Любеж і Антверпен), а тим часом французи вступили в Ельзас-Лотарингію і рушили на Берлін.

Ціною надзусиль французьку армію було зупинено й німецькі війська, захопивши Бельгію і Північну Францію, досягли р. Марни.

Армії Антанти під орудою французького генерала Жоффра зненацька для німецького командування перейшли у контрнаступ і відкинули німців до р. Ени.

Під час битви на Марні (початок жовтня 1914 р.) на фронті завдовжки 230 км 5 німецьких армій (900 тис. чол.) зазнали пораз­ки від 5 французьких армій і англійського експедиційного корпусу(1082 тис. чол.) й відступили.

Фронт стабілізувався по лінії : Іпр (північна Бельгія) - м. Верден (Франція). На полі битви залишилося близько 600 тис. убитих і поранених з обох боків.

Тим часом на Східному фронті, щоби відволікти сили Цент­ральних держав від Парижа, у середині серпня дві російські армії (генералів П. Ранненкампфа і О. Самсонова) вторглися у Східну Пруссію.

Через неузгодженість між російськими коман­дувачами і, навпаки, завдяки чудовій взаємодії німецьких генералів Гінденбурґа і Людендорфа німецькі війська оточили російські армії й у серії воєнних операцій, відомих як битва під Танненбергом, розбили їх.

У цій битві Росія втратила 20 тис. ритими, 92 тис. полоненими і всю артилерію. Генерал О. Самсонов наклав на себе руки. У середині вересня росіяни залиши­ли Східну Пруссію.

Майже одночасно з наступом у Східній Пруссії 8-а російська армія генерала О. Брусилова атакувала німецькі й австро-угорські війська в Галичині.

Під час Галицької битви (серпень - вересень) російські війська зайняли Львів, але на територію Ні­меччини прорватися не зуміли. У цій битві з обох боків брали участь 1,5 млн. вояків.

Перекинувши два додаткові армійські кор­пуси, Центральним державам вдалося зупинити О. Брусилова, але сили австрійської армії на Східному фронті були настільки підірвані, що вона могла вистояти лише за німецької підтримки.

Понад те, турки відкри­ли для німецького флоту Боспор, що дало змогу німецьким кораблям атакувати російські порти і флот на Чорному морі.

З кінця літа 1914 р. настала «сидяча», або «окопна», війна — війська копали шанці й не вели масштабних бойових дій. У во­логих шанцях набагато більше солдатів гинули від хвороб, ніж від куль противника.

Для британців «сухопутна» війна стала сюрпризом. Чи не кожний британець був у душі моряком; цілі покоління англійців виховувалися на романтичних історіях морських пригод і перемог британського флоту; кожний з них вважав себе неперевершеним експертом у морських справах.

Багато років британський флот суперничав з німецьким, тому завдяки обачливості Вінстона Черчілля, який тоді обіймав посаду морського міністра Великої Британії, до кінця липня 1914 р. було проінспектовано усі бухти і за 5 днів до початку війни приведено флот у бойову готовність. Начищений впродовж 1914 р. до сліпучого блиску, швидкісний британський флот викликав захват і впевненість серед співвітчизників.

Перший успіх прийшов до британських моряків тоді, коли в Тихому океані австралійський крейсер «Сідней» потопив німецький корабель «Інден».

З часом моря стали вільними від надводних кораблів, а підводна війна німецьких підводних човнів ще не розпочалася...

В цілому воєнна кампанія 1914 р. завершилася на користь Антанти, адже німцям не вдалося досягти головної мети під час блискавичного наступу — завдати поразки Франції з подальшим перекиданням військ проти Росії.

План Шліффена і його крах.

Німеччина в 1914 р. вважала голов­ним завданням реалізацію плану німецького генерала Альфреда фон Шліффена.

Головний удар, згідно з планом, був націлений на Фран­цію, зокрема на Париж, через територію Бельгії та неукріплений східний кордон Франції. Такий блискавичний удар змусив би Фран­цію швидко капітулювати.

Термін «бліцкриг» (блис­кавична війна) і аналогічний план Німеччина розро­бить та застосує у війні проти СРСР у 1941 р.

Стратегічні плани німецького командування зірвані. Але воєнні дії затягувались, що вимагало величезних людських та матеріальних ресурсів країн — учасниць війни.

Бесіда на закріплення.

1. Коли розпочалася Перша світова війна?

2. Назвіть ім'я автора плану блискавичної війни.

З. Перелічіть країни — учасниці Троїстого союзу й Антанти.

4. Що стало приводом до розв'язання Першої світової війни?

5. Порівняйте характер війни для Великої Британії та Німеччини.

6. Який він був для Росії й Австро-Угорщини?

7. Як ви вважаєте, чи можна було запобігти Першій світовій війні?