71. Адміністративно-господарські санкції. Види та порядок застосування.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушен­ня суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій

Відповідно до ст. 239 ГКУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у встановленому законом порядку можуть застосовувати до суб'єк­тів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

• вилучення прибутку (доходу);

• адміністративно-господарський штраф;

• стягнення зборів (обов'язкових платежів);

• зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

• застосування антидемпінгових заходів;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос­подарювання певних видів господарської діяльності;

• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом госпо­дарювання окремих видів господарської діяльності;

• обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарюван­ня;

• скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта госпо­дарювання;

• інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГКУ та відповідними законами України.

Особливості застосування цих санкцій, як випливає зі змісту ст. 238 ГК, полягають у тому, що:

а) підставою їх застосування є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності;

б) ці санкції застосовуються лише до суб'єктів господарювання (а не до всіх учасників господарських відносин);

в) ці санкції можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

г) ці санкції є заходами організаційно-правового або майнового характеру;

д) ці санкції спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків;

е) ці санкції можуть бути встановлені виключно законами;

є) ці санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

72. Підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності.

За невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності чи закріпленим за ним на праві господарського ведення чи оперативного управління майном. Це правило є диспозитивним, оскільки інше може бути передбачене Господарським Кодексом чи іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями суб'єкта господарювання, за винятком випадків, які передбачені або законом, або договором.

Суд має право зменшити розмір відповідальності чи звільнити відповідача від відповідальності, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) іншої сторони зобов'язання.

Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які внаслідок надзвичайного характеру цих обставин є підставами для звільнення їх від господарської відповідальності у випадках порушення зобов'язання внаслідок цих обставин, а також порядок посвідчення факту виникнення таких обставин. Такі обставини називаються "форс-мажорними", і до них належать: війни, військові дії, блокади, ембарго, стихійні лиха, а також сезонні природні явища.