- •1. Аудіо-лінгвальний метод та
- •Аудіо-візуальний метод
- •Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов
- •Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення
- •6. Методика як наука про навчання іноземних мов
- •8. Позакласна робота
- •10. Основна і старша школа Середній ступінь
- •Старший ступінь
- •11. Початкова школа
- •Початкова школа
- •13. Перекладні і прямі методи
- •Прямі методи
- •"Мовчазний" метод
- •Груповий метод
- •Метод повної фізичної реакції
- •Граматико-педагогічний метод
- •17. Типи і стуктура уроків
- •На початку конспекту вказується
- •Типи і структура уроків іноземної мови
- •18. Урок
- •19. Система освіти в Ураїні
- •20. Форми організації навчально-виховного процесу з англійської
- •Саме у внутрішньому мовленні
- •Етапи навчання писемного мовлення
- •Письмо як засіб навчання та контролю
- •22. Граматична компетенція Активний і пасивний граматичні мінімуми
- •Характеристика граматичних навичок мовлення
- •Поняття "граматична структура" і "зразок мовлення"
- •23. Аудіювання
- •24. Говоріння
- •25. Діалогічне мовлення
- •1. Еліптичність.
- •Наявність стягнених форм.
- •26. Монологічне мовлення
- •27. Читання
- •Навчання техніки читання
- •Труднощі навчання читання іноземною мовою
- •Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності
- •Для виконання цих завдань виконуються вправи вищого рівня складності з практики в читанні і застосовуються різні стратегії/види роботи з текстом.
- •28. Лексична компетенція
- •29. Фонетична компетенція
- •Історія англійської мови:
- •Фонетика
- •Граматика
- •Стилістика
- •Германістика
- •12. Антична література: хронологія, періодизація, естетична неповторність - в тетраде
- •12. Філософсько-психологічна трагедія Еврипіда
- •13. Комедії Аристофана: тематика, структура, засоби комічного
- •14. Есхіл як «батько трагедії»: естетичні особливості драми
- •15. Синтез міфу та історії в поемі Вергілія «Енеїда»
- •16) Екзистенціальні категорії відчаю, страху, вибору у літературі екзистенціалізму
- •17) Жанрова своєрідність повісті казки маленький принц
- •18) Концептуальна метафора нудоти як характеристика екзистенціальної ситуації
- •19) Своєрідність антивоєнної сатири у романі я. Гашека «Походенькі бравого вояка Швейка».
- •20) Тема і Світової війни в творчості письменників і пол. Хх ст.
- •21) Роль звуку, кольору, національного колориту в поезії та драматургії ф. Гарсіа Лорки
- •22) Основні положення естетики епічного театру брехта
- •25) Жанр інтелектуального роману у літературі I пол. Хх ст.
- •26) Міфологізм як одна з провідних ознак модернізму.
- •27) Дегероїзація війни у романі р. Олдінгтона „Смерть героя” (англ.), а.Барбюса „Вогонь” (ром.)
- •28) Враження як критерій істини в епопеї м.Пруста "в пошуках втраченого часу". Особливості імпресіоністичної поетики у романі „у напрямку до Свану”.
- •29) Екзистенціалістська категорія відповідальності у творчості брехта
- •30) Поетика заголовку і жанрова своєрідність роману гессе степовий вовк
- •6. Специфіка драматургії г. Ібсена.
- •7. Імпресіонізм як напрям у мистецтві.
- •8. Риси символізму, естетизмі та неоромантизму у романі о. Уайльда «Портрет Доріана Грея».
- •9. Основні течії реалізму на межі XIX – XX ст. (соціально-психологічна, соціально-філософська, сатирична та гумористична, героїчна).
- •11. Естетизм та неоромантизм у літературі межі століть.
- •13. Символічний театр м. Метерлінка.
- •14. Поезія в.Б. Єйтса.
- •18. Драматургія г. Ібсена та б. Шоу (порівняльна характеристика).
- •22. Конфлікт Краси, Мистецтва і Власності у романі Дж. Голсуорсі «Власник».
- •24. Поєднання рис реалізму та неоромантизму у творчості Дж. Лондона. 7. Трагедія обдарованної особистисті у романі д.Лондона «Мартін Іден».
- •26. Гумор та сатира в романах Марка Твена про дітей.
- •27. Т. Драйзер – яскравий представник американської літератури межі століть.
- •29. Художня своєрідність творчого спадку р. Кіплінга.
- •30. Жанрова своєрідність «Саги про Форсайтів» Дж. Голсуорсі.
- •31. Основні художні засоби створення характерів персонажів у романі Дж. Голсуорсі «Власник».
- •33. «Будденброки» т. Манна: чотири покоління Будденброків, тема бюргерства, поєднання рис реалізму та модернізму.
- •36. Трагедія обдарованої особистості у романі «Мартін Іден».
- •39. Неоромантизм в англійській літературі.
- •47. «Жіноче питання» у творчості г. Ібсена.
- •48. Теорія натуралізму у літературі межі століть (передмова до роману «Жерміні Ласерте» е. Та ж. Гонкурів, праці е. Золя).
- •24. «Потерянное поколение»
25. Діалогічне мовлення
Діалогічне мовлення - процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування.
В межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.
Розглянемо комунікативні, психологічні та мовні особливості цього виду МД.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Вмотивованість.
- Випливає з бажання та потреба щось сказати, передати думки й почуття.
- Передбачає створення сприятливого психологічного клімату на уроці, доброзичливі стосунки, зацікавленість в роботі.
Зверненість.
- Зорове сприйняття співрозмовника, яка доповнюється позамовними засобами спілкування (мімікою, жестами, контактом очей, позами співрозмовників).
- Використання певних мовленнєвих засобів, що виражають звертання
Ситуативність.
Зміст діалогу можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється. Самі зовнішні обставини ситуації можуть у момент мовлення не бути наявними, проте вони є у свідомості комунікантів і обов'язково включені в неї.
Це можуть бути якісь минулі події, відомі лише співрозмовникам, їхні переживання, життєвий досвід, спільні відомості тощо.
Слід зазначити, що у процесі навчання нас цікавлять лише такі, що спонукають до мовлення. Такі ситуації і називають мовленнєвими або комунікативними.
Вони бувають природними. (Спортивні змагання, спізнення на урок), спеціально створеними (штучними), що потребують певної деталізації зовнішніх обставин та умов, в яких має місце діалогічне спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких комуніканти виступатимуть, стосунків між ними тощо.
Компонентами комунікативного акту є:
а) комуніканти і їх стосунки (суб'єкти спілкування);
б) об'єкт (предмет) розмови;
в) відношення суб'єкта (суб'єктів) до предмета розмови;
г) умови мовленнєвого акту.
Навчальні КС створюються на уроці за допомогою вербальних і різних невербальних аудіовізуальних засобів. Вони повинні стимулювати мотивацію навчання, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання якнайкраще виконати завдання.
Емоційна забарвленість. Оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні тощо. Справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення та ін.
Спонтанність.
Діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь, адже мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється мовленнєвою поведінкою партнера.
Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це й зумовлює спонтанність, непідготовленість мовленнєвих дій.
Двосторонній характер. Співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера. Володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності. Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника і спонукати його до продовження розмови.
Мовні особливості діалогічного мовлення
Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його