В.Корниенко.17.03.1999г. «Приморская степь»

„Вчителько моя, зоре світова...”

Стойловська Любов Іванівна фото

У кожній мові є особливі слова Батьківщина, мама, життя, сонце, хліб. Серед цих слів обов’язково має бути слово Учитель. Для кожного з нас воно завжди буде близьким і рідним, скільки нам років не було: п’ятнадцять чи сімнадцять, чи сімдесят.

Учитель! І одразу уявляєш собі людину, яка схилила голову над дитячими зошитами, скільки треба терпіння і любові для того, щоб не втомлюватись їх перевіряти, не дивлячись на почерки та помилки…

Працю вчителя не з чим не можна порівняти. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот, а вчителеві треба працювати роки й роки, щоб побачити предмет свого творіння.

Учитель забов’язаний перед суспільством, перед батьками учнів працювати добре: кожна крихта дитячого успіху – це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя – так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення далі, а справжнє щастя особистого життя…

Учитель – це людина, яка має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства – дітей, розум, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Учитель творить найбільше багатство суспільства – людину.

Я думаю, в житті кожного з нас був хороший, добрий справжній учитель, той, хто здатний розуміти і пробачити, допомогти учневі повірити в свої сили і підтримати у важку хвилину.

Я з гордістю можу сказати, що в моєму житті таким учителем є Стойловська Любов Іванівна. Народилась і виросла у с. Петромихайліка Вільнянського району Запорізької області. Після закінчення Петромихайлівській середньої школи вона вступила до Запорізького державного педагогічного інституту і закінчила його у 1970 року. З 1970 – 1973 роки працювала вчителем російської мови та літератури у м. Приморськ, пізнише в с. Мануйлівка. А у 1973р. молодою, сповненою життєвих сил та невичерпаної енергії приїхала вона працювати в село Петровка вчителем російської мови та літератури, немецької мови. У цьому селі Любов Іванівна зустріла свою долю, свого майбутнього чоловіка – Стойловського Леоніда Андрїовича, який на все життя став для неї надійною опорою. Разои из своїм чоловіком працювала Любов Іванівна в школі 34 роки. Вона вчителем, він – директором школи. Разом вони виховали 3 – х чудових дітей.

Добра, щира, справедлива, людяна, вимоглива, культурна – ці риси характеру Любов Іванівни викликають у мене повагу й захоплення.

Кажуть, що дитячі враження про людину – найсильніші й тому не забуваються ніколи. Я – колишня учениця Любові Іванівни і можу впевнено сказати, що усім нам (учням) пощастило з таким вчителем, бо в ній захоплює все: дивовижна ерудиція, невичерпана й водночас цілеспрямована енергія, душевна теплота й доброзичливість, з якою вона ставилася до нас своїх учнів, а також до всіх людей, які її оточюють.

Працюючи в школі, Любов Іванівна змогла так організувати свою роботу, що діти з великим бажанням йшли до школи на її уроки. Особливо їм подобалося бути членами клубу «КІД» (клуб інтернаціональної дружби). У січні 1979 року в Петрівській школі почав працювати КІД «Юність» під девізом «Чесно жити, вірно дружити, зміцнювати мир на землі». До цього клубу могли вступити всі діти школи, яки хотіли знайти собі друга в іншій країні. Перші члени КІДу написали лист в редакцію газети «Trommel» колишньої ГДР с проханням надрукувати в ній адреси Петровського КІДу і запропонувати учням із шкіл ГДР листуватись. Через де який час прийшов лист – відповідь від редакції і листи від учнів. Так почалося листування не тільки з учнями ГДР, а й з однолітками інших країн та учнями всіх республік СРСР. Особисто я листувався з дівчинкою з тодішньої Чехословаччини.

Що дав нам цій клуб? А, дав він нам, дітям, дуже багате – щасливе дитинство: раді спілкування з однолітками різних країн, розвиток творчих здібностей. Дуже шкода, що у наш час неможна відродити цю традицію.

Для того ,щоб провести урок, учитель повинен багато знати, багато читати, все життя вчитися, шукати щось нове і цікаве, працювати над собою. Любов Іванівна саме такий вчитель. ЇЇ уроки завжди були дуже цікавими та повчальними. Вона розвивала пізнавальні інтереси в учнях прививала любов до читання, бо людина, яка не любить читати, не може називати себе грамотною, обізнаною.

За свою сумлінну працю Любов Іванівна нагороджена багатьма грамотами, а у 1985 році отримала звання «Відмінник народної освіти в УРСР».

Усе своє життя ця дивовижна жінка присвятила школі. І тепер, коли вона досягла пенсійного віку, все одно залишилась працювати в школі, бібліотекарем.

Вона дуже сумлінно ставиться до своїх обов’язків бібліотекаря. Регулярно проводить бібліотечні уроки, рейди «Живи книга», разом з учителями філологами готує заходи по вшануванню пам’яті письменників, бере участь у різних конкурсів бібліотекарів. У 2006р. любов Іванівна була нагороджена похвальною грамотою за ІІІ місце у Всеукраїнській акції «Живи книга» в районному етапі.

У школі її всі люблять, поважають, беруть з неї приклад, консультуються з різних питань. Вона постійно відкрита для всіх, нікому ніколи не відмовила у допомозі.

Про Любов Іванівну є багато відгуків як від учнів, колег, так і від батьків.

За плечима у Любов Іванівни вже пройшло багато світанків, стільки журавлів пролетіло у вирій… але коли б повернути життя так, щоб знов обирати дорогу в житті, серед інших цікавих професій, серед різних широких доріг Любов Іванівна вибрала одну – до Петровської ЗОШ.

Вчитель української мови Гаджилова Н.І.

„Возродить национальные традиции”

Коллектив лицея с Дмитрием Ивановичем ТОМАШКОВЫМ

1сентября, несмотря на финансовые затру­днения, открылся Приморский региональный украинско-болгарский многопрофильный лицей. О том, какие возмо­жности открываются перед учащимися и об особенностях этого учебного заведения, состо­ялась беседа с директором лицея Дмитрием Ивановичем ТОМАШКОВЫМ.

Основателем нашего лицея является районная администрация, которая будет нас финансировать, способствовать развитию материально - технической базы.

Цель создания лицея — позволить одаренным и способным детям развить свой индивидуальные спо­собности, выбрать профи­льное обучение, чтобы под­готовить себя к будущей учебе в высших учебных заведениях Украины и Бо­лгарии, углубленно изу­чать государственный и родной языки, возродить национальные , культурные традиции своего народа.

Каким образом все это будет осуществляться?

- Обучение в лицее бу­дет проводиться на рус­ском языке, так как основ­ной контингент местного населения русскоязычный, но каждый лицеист будет иметь возможность углуб­ленно изучить украинский и болгарский язык и лите­ратуру, а также математи­ку, физику, иностранные языки. Структура лицей состоит из 2-х ступеней: 2 ступень — 1—2 курсы (8—9 классы), 3ступень — 3—4 курсы (10—11 классы), двух факультетов и профессионального обра­зования. На филологичес­ком, факультете лицеисты будут иметь возможность получить еще и специаль­ность секретаря-машинистки. секретаря, водителя ка­тегории «С», на экономи­ческом факультете — мла­дшего бухгалтера, маши­нистки и водителя Катего­рии «С».

Уже с 3 курса (10 клас-2а) лицеисты начинают уг­лубленно изучать профи­льный блок предметов, т.е. предметы, знание которых позволит поступить в вуз. Это помимо основного об­щеобразовательного курса. Пишут курсовые работы согласно избранной специ­альности под руководством как наших учителей, так и. преподавателей филоло­гической и экономической кафедр Запорожского уни­верситета, с которым лицей уже заключил деловое соглашение. На последнем курсе пишется выпускная курсовая работа. По резу­льтатам выпускных экза­менов лучшие ученики вне конкурса могут посту­пить на вышеназванные факультеты.

- Почему в вопросах профориентации руковод­ство лицея остановилось на профессиях машинистки, младшего бухгалтера, во­дителя?

- При выборе той или иной профессии мы руко­водствовались наличием со­ответствующей материаль­ной базы лицея и препода­вательского состава. К при­меру, машинопись мы из­брали по той причине, что клавиатура имеющихся у нас компьютеров соответ­ствует письму печатной машинки.

- С секретарями - машинистками будет, рабо­тать прекрасный опытный специалист М. В. Савков. Имеется материальная ба­за и для занятий с буду­щими водителями и бух­галтерами.

Дмитрий Иванович, что Вы можете рассказать о преподавательском сос­таве лицея?

- Практически все учи­теля в лицее с большим опытом работы — не ме­нее - 8 лет, специалисты первой или высшей категории. Заместителем директора по научно-методиче­ской работе назначен Анд­рей Степанович Лазаренко, кандидат физико-математических наук, прекрасный специалист по физике, работает над докторской диссертацией. А замес­титель директора по учеб­но-воспитательной работе, историк по специальности, имеющий опыт работы в должностях завуча, директора школы — Константин Савельевич Дымов. Боль­шой практический опыт имеет психолог Валентина Степановна Прокопова. Уг­лубленным изучением бол­гарского языка с лицеис­тами будут заниматься Ле­онид Савельевич Паскалов, региональный куратор болгарского языка и вы­пускница Софийского уни­верситета Наталья Влади­мировна Сычева.

- Какова у Вас напол­няемость классов?

- Общее число учащи­хся составляет в этом го­ду немногим более 180 че­ловек. Это где-то 3-5% от общего чис­ла учащихся в районе, как и требует положение по подобному типу учебных заведений. Нами набрано на конкурсной основе два 9 класса, два 10 класса и три 8 класса. Наполняе­мость классов в среднем 25 человек. Обучаться будем по шестидневной не­деле.

Создание лицея — дело новое. Как сложно было укомплектовать пре­подавательский и учениче­ский состав?

Был, конечно, тор­моз со стороны школ. Бы­ло с их стороны недоверие и сарказм. Но все это по­зади. Мы открылись и на­деюсь, в будущем сможем развернуться в полную си­лу. Будем искать новые формы работы с учащими­ся, расширять деловое со­трудничество с высшими учебными заведениями.

Беседовала Т. СТАРИНОК

«Приморская степь».1996г.

„ТЕРНИСТЫЙ ПУТЬ УЧИТЕЛЯ”