13. Організація навчання з охорони праці

13.1.Загальні положення

Одним із основних заходів по запобіганню травматизму та професійних захворювань є навчання працюючих безпечним методам праці .

Навчання проводиться відповідно до «Типового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці», яке затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Це Положення визначає порядок і види навчання, інструктажів, порядок перевірки знань з питань охорони праці робітників, посадових осіб, спеціалістів, учнів, студентів і поширюється на всі підприємства, установи й організації (надалі-підприємства), навчальні заклади незалежно від форми власності та видів їх діяльності.

Усі працівники, яких приймають на роботу, в процесі роботи проходять на підприємстві навчання, інструктажі з питань охорони праці, вивчають порядок надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках ,правила поведінки при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Працівники відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою (наказ Держнаглядохоронпраці від 30.11.1993р. №123) або там, де є потреба в професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці не рідше одного разу на рік.

Передбачено наступний порядок навчання та перевірки знань працівників перед допуском їх до самостійної роботи:

• вступний інструктаж;

• навчання з питань охорони праці і перевірку знань щодо виконання роботи, якщо вона пов’язана з підвищеною небезпекою;

• первинний інструктаж на робочому місці;

• стажування (дублювання) на робочому місці;

• перевірка знань та допуск до самостійної роботи.

Навчання та перевірку знань працівників при підготовці, перепідготовці, одержанні нової професії, підвищення кваліфікації організують працівники служби кадрів або інші спеціалісти , яким доручена організація цієї роботи. Контроль за якістю та своєчасним проведенням навчання робітників з питань охорони праці в підрозділах покладається на інженера з охорони праці або особу, на яку покладені обов’язки наказом по підприємству.

Відповідальність та загальне керівництво за організацію та проведення навчання покладається на керівників підприємств, а у підрозділах – на їх керівників. По закінченню навчання проводять реєстрацію кожного, хто проходив навчання, в спеціальному журналі. Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх навчальних закладах системи освіти за програмами, що розробляються і затверджуються Міністерством освіти і науки України за погодженням з Державним комітетом по нагляду за охороною праці.

Студенти технічних, будівельних, сільськогосподарських, економічних і педагогічних вищих навчальних закладів вивчають дисципліни “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони праці“ та “Охорона праці в галузі“. Формою контролю знань студентів після закінчення вивчення дисциплін з охорони праці є іспит.

Посадові особи відповідно до Переліку посад , затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26. 01. 2005р. № 15, до початку виконання своїх обов’язків і періодично, один раз на три роки, згідно з наказом керівника відповідного підприємства проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів з охорони праці, виконання яких входить до їх службових обов’язків.

Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці створюється постійно діюча комісія. Очолює її керівник підприємства (його заступник) або інженер з охорони праці.

Керівники підприємств, які не мають вище стоячої господарської організації, а також члени комісій для перевірки знань з питань охорони праці проходять перевірку знань в комісіях місцевих органів державної виконавчої влади або місцевих органів Держнаглядохоронпраці.

Загальне керівництво та контроль за проведенням перевірки знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці здійснюють міністерства, відомства та інші об’єднання підприємств, що створені за галузевим принципом, а також служби охорони праці місцевих органів державної виконавчої влади.