Тема8. Німецька класична філософія

8.1 Простір та час- апостеріорні форми чуттєвості:

а) так;

б) ні.

8.2 У якому твердженні розкрита суть антропологізму Фойєрбаха:

а) людина- не творіння Бога, а частина природи і притому найбільш

досконала вічної природи;

б) людина- творіння Бога, а не частина найбільш вдосконаленої вічної

природи;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

8.3 Неокантіанство:

а) ідеалістичний філософський напрямок, який виник в Англії і США в

другій половині ХІХ ст. як реакція на природничоісторичний матеріалізм

і

позитивізм;

б) ідеалістичний напрямок, що виник у другій половині ХІХ ст. у

Німеччині під гаслом«Назад до Канта»;

в) загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань,

запропоновані3. Фройдом;

г) ірраціоналістичний напрямок, що склався в Німеччині(Шопенгауер,

Ніцше) і Франції(Бергсон) на рубежі ХІХ-ХХ ст.

8.4 Антропологізм:

а) система поглядів і суспільні рухи, спрямовані проти намагань церкви

підпорядкувати собі економічне, політичне і духовне иття суспільства;

б) формула логіки, що виражає несумісність посилок категоричного

силогізму із запереченням його висновку;

в) зведення всіх явищ суспільного иття до властивостей людської

природи. Цей термін запровадив Л. Фойєрбах;

г) наділення предметів природи, небесних тіл, тварин, а також

надприродних істот(духів, богів) зовнішністю і фізичними властивостями

людини.

8.5 У самому суб’єкті Кант розрізняє два рівні:

а) емпіричний і раціональний;

б) номіналістичний і реалістичний;

в) емпіричний і трансцендентний;

г) реалістичний і прагматичний.

8.6 Хто є автором«Феноменології духу»:

а) Кант;

б) Гегель;

в) Фіхте;

г) Фойєрбах.

8.7 Імператив:

а) вимога, наказ, закон. У І. Канта- загальнозначуща моральна вимога

на противагу особистому принципу(максимі);

б) термін, що спочатку позначав загальний закон, основу світу, його

порядок і гармонію;

в) узагальнююче правило, зразок;

г) позначається суспільством, кероване урядом, що складається з осіб,

обраних на підставі їхніх особистих заслуг і здібностей.

8.8 Хто розробив діалектичний метод:

а) Фіхте;

б) Шеллінг;

в) Гегель;

г) Кант.

8.9 Фойєрбах відкидає можливість чисто абстрактного пізнання світу:

а) почуттями;

б) розумом;

в) інтуїцією;

г) містикою.

8.10 Апріорі:

а) стан байдужості, відсутність спонукання до будь-яких дій;

б) філософське поняття, що означає знання, набуте з досвіду;

в) філософське поняття, що означає знання, яке передує досвідові;

г) термін давньогрецької філософії: відправна точка, початок чого -небудь

у просторовому або часовому розумінні; початок як причина чого-небудь.

8.11 Розсудок:

а) передбачення у свідомості результату, на досягнення якого

спрямовані дії;

б) специфічно соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що

виявляють їх позитивне чи негативне значення для людини і суспільства;

в) початковий рівень мислення, де оперування абстракціями

відбувається в межах певної незмінної, наперед заданої схеми;

г) вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче

оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на усвідомлення

власних форм та передумов, самопізнання;

8.12 Діалектичний розвиток, за Гегелем, протікає:

а) теза, антитеза, синтез;

б) ідея, реалізація, результат;

в) добро, істина, краса.

г) немає вірної відповіді.

8.13 Антитеза:

а) суперечність між двома твердженнями, кожне з яких однаковою

мірою логічно доведене в певній системі;

б) у логіці- судження, що суперечить тезі; у філософії Г. В. Ф. Гегеля-другий з трьох ступенів тріади;

в) поняття, введене Анаксимандром для позначення безмежної,

невизначеної, безякісної матерії, що знаходиться у вічному русі;

г) утруднення у вирішенні проблеми, пов’язаної з суперечністю між

даними спостереження і спробами мисленого аналізу їх.

8.14 Хто вважав, що наукове знання можна мислити лише як синтез

різнорідних елементів чуттєвості і розуму:

а) Фойєрбах;

б) Кант;

в) Декарт;

г) Спіноза.

8.15 Розум:

а) специфічно соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що

виявляють їх позитивне чи негативне значення для людини і суспільства;

б) початковий рівень мислення, де оперування абстракціями

відбувається в межах певної незмінної, наперед заданої схеми;

в) вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче

оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на

усвідомлення

власних форм та передумов, самопізнання;

г) закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних

об’єктів.

8.16 Родоначальником німецького ідеалізму є:

а) Гегель;

б) Кант;

в) Фойєрбах;

г) Арістотель.

8.17 Трансцендентальний ідеалізм:

а) філософський напрямок, представники якого виходять з переваги

суб’єктивного стосовно вищої реальності, заперечують її незалежність від

волі і свідомості суб’єкта;

б) за першооснову дійсності приймає диперсоніфіковане,

надособистісне універсальне духовне утворення;

в) особливий вид філософського ідеалізму, представлений Кантом і його

продовжувачами;

г) релігійно-філософське вчення, що визнає існування особистого бога

як надприродної істоти, що володіє розумом і волею і таємничим чином

впливає на всі матеріальні і духовні процеси.

8.18 Який акт Кант називає трансцендентальною єдністю апперцепції і

вважає його джерелом усякої єдності:

а) «Я міркую»;

б) «Я мислю»;

в) «Я не існую»;

г) «Я існую».

8.19 Зняття:

а) категорія, що виражає одну зі ступіней розвитку протиріччя;

б) пізнавальна процедура, здійснювана на емпіричному рівні наукового

дослідження і така, що містить визначення характеристик матеріальних

об’єктів за допомогою відповідних вимірювальних приладів;

в) одна з центральних категорій філософії Г.В.Ф. Гегеля, яка позначає

одночасно знищення і збереження чогось;

г) необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна

одну.

8.20 Трансцендентальна апперцепція:

а) філософська система, заснована на спекулятивному типі побудови

знання, тобто на виведенні його без звертання до практики, за

допомогою

рефлексії;

б) термін Канта, що позначає апріорну; тобто існуючу до всякого

досвіду, первісну чисту і незмінну свідомість, категорія нібито служить

умовою єдності світу явищ, що одержує від нього свої форми і закони;

в) термін, що його запровадив І. Кант для позначення безумовного

веління моральної свідомості будувати свою поведінку відповідно до

законів;

г) різновид змісту самосущого буття або субстанції в інтерпретації

Арістотеля.

8.21 З погляду Фойєрбаха, по самій суті релігія і філософія:

а) взаємозалежні;

б) протилежні;

в) тотожні;

г) а, б, в.

8.22 Категоричний імператив:

а) філософська система, заснована на спекулятивному типі побудови

знання, тобто на виведенні його без звертання до практики, за

допомогою

рефлексії;

б) термін Канта, цю позначає апріорну тобто існуючу до всякого

досвіду, первісну, чисту і незмінну свідомість, категорія нібито служить

умовою єдності світу явищ, що одержує від нього свої форми і закони;

в) термін, що його запровадив І. Кант для позначення безумовного

веління моральної свідомості будувати свою поведінку відповідно до

законів;

г) різновид змісту самосущого буття або субстанції в інтерпретації

Арістотеля.

8.23 Кант вважав, що принципи задоволення і моралі:

??а) протилежні;

б) відповідають один одному;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

8.24 Трансцендентний:

а) термін, який вживається і як засіб аналізу літературного тексту, і як

засіб визначення світо- і самовідчуття сучасної людини, яке дістало назву

постмодерністської чуттєвості;

б) творчий, здібний до творчості;

в) характеристика процесів, що виникають не під впливом зовнішніх дій

і причин, а внаслідок власного саморуху, довільно; самодіяльність, здатність

до активних дій, зумовлена внутрішніми імпульсами;

г) термін, що означає, на противагу іманентному, те, що знаходиться за

межами свідомості і пізнання.

8.25 В основі діалектики Гегеля лежить:

а) ідеалістичне уявлення світу;

б) матеріалістичне уявлення світу;

в) позитивістське уявлення світу;

г) постмодерністське уявлення світу.

8.26 Апостеріорі:

а) стан байдужості, відсутність спонукання до будь-яких дій;

б) філософське поняття, що означає знання, набуте з досвіду;

в) філософське поняття, що означає знання, яке передує досвідові;

г) термін давньогрецької філософії: відправна точка, початок будь-чого

у просторовому або часовому розумінні; початок як причина будь-чого.

8.27 В етиці Кант виступає як соратник евдемонізму:

а) так;

б) ні.

8.28 Апперцепція:

а) процес пристосування системи до умов зовнішнього і внутрішнього

середовища;

б) поняття, що означає зміни буття;

в) випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість;

г) залежність кожного нового сприйняття від попереднього иттєвого

досвіду людини і від його психічного стану на момент сприйняття.

8.29 Аффіціонування:

а) термін Канта, який означає здатність предмета впливати на органи

чуття;

б) встановлення істинності наукових тверджень у процесі їх емпіричної

перевірки;

в) поняття, яке означає промову, виступ, міркування;

г) тип поділу понять, коли виділяються два видових поняття, причому

до змісту одного з них включено ознаку, яка є запереченням відповідної

ознаки іншого поняття.

8.30 Агностицизм:

а) філолофсько-теологічний напрямок у західноєвропейській філософії

епохи Середньовіччя і Відродження;

б) вчення, що заперечує цілком або частково можливість пізнання світу;

в) міркування, що порушує закони логічного мислення; нелогічність

взагалі. Веде до двозначності, суперечливості, бездоказовості, що

виключає

можливість пізнання істини;

г) моральний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до

діяльності на благо інших.

8.31 Антиномія:

а) у широкому розумінні- безумовне положення, яке не викликає

сумнівів.

б) суперечність між двома твердженнями, кожне з яких однаковою

мірою логічно доведене в певній системі;

в) у логіці- судження, що суперечить тезі; у філософії Г. В. Ф. Гегеля-другий з трьох ступенів тріади;

г) поняття, введене Анаксимандром для позначення безмежної,

невизначеної, безякісної матерії, що знаходиться у вічному русі.

9.1 В еволюції Західної філософії(після класичної німецької)

виділяють:

а) 4 періоди;

б) 3 періоди;

в) 5 періодів;

г) 2 періоди.

9.2 Марксистська філософія( К. Маркс, Ф. Енгельс) формувалась під

величезним впливом:

а) Протагора і Платона;

б) Гегеля і Фойєрбаха;

в) Аквінського і Августина;

г) Сократа і Арістотеля.

9.3 Хто є автором праці«Економічно-філософські рукописи1844р.»

а) Маркс;

б) Арістотель;

в) Ленін;

г) Августин.

9.4 Стосовно ідеї відчуження людини в суспільстві К. Маркс є:

а) супротивником приватної власності;

б) прибічником приватної власності;

в) частково погоджувався з існуванням невеликих закритих акціонерних

товариств;

г) ідея відчуження не має одного відношення до приватної власності.

9.5 До другого періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) ірраціоналізм;

б) філософія життя;

в) філософська антропологія;

г) неореалізм.

9.6 Представники марксизму:

а) Фрідріх Ніцше;

б) П. А. Лабріола;

в) Зиґмунд Фройд;

г) Огюст Конт.

98

9.278 Хто є засновником позитивізму:

а) Артур Шопенгауер;

б) Огюст Конт;

в) Етьєн Жильсон;

г) Зигмунд Фройд.

9.7 Заклик позитивізму:

а) до матеріалізму;

б) до ідеалізму;

в) до подолання протилежності ідеалізму і матеріалізму;

г) до ірраціоналізму.

9.8 Хто ввів термін«соціологія»:

а) І. Кант;

б) О. Конт;

в) 3. Фройд;

г) К. Маркс.

9.9 Хто вважав, що«елементи світу» можуть бути в одному відношенні

фізичними, а в іншому-психічними:

а) прагматисти;

б)махісти;

в) ірраціоналісти;

г) постмодерністи.

9.10 Теологічний метод пізнання(О. Конт):

а) коли пізнаються дісні закони явищ;

б) використовуються деякі філософські абстракції: Абсолют, Ідея і т.п.;

в) явища вбачаються надприродними факторами;

г) а, б, в.

9.11 Скільки методів пізнання О. Конт виокремлює в процесі людського

розвитку:

а) п’ять;

б) три;

в) дванадцять;

г) сім.

9.12 Махізм це:

а) перший позитивізм;

б) другий позитивізм;

в) третій позитивізм;

г) марксизм.

99

9.13 Скільки основних моментів еволюції виокремив Спенсер:

а) п’ять;

б) три;

в) дванадцять;

г) сім.

9.14 Хто з позитивістів приділяв особливу увагу еволюції, яку він

характеризував як вищий закон всього існуючого:

а) Зиґмунд Фройд;

б) Фридрих Ніцше;

в) Герберт Спенсер;

г) Володимир Ленін.

9.15 У«Філософських зошитах»В. Леніна зафіксовано процес:

а) матеріалістичної переробки гегелівської діалектики;

б) ідеалістичної переробки гегелівської діалектики;

в) прагматичної переробки гегелівської діалектики;

г) естетичної переробки гегелівської діалектики.

9.16 У своєму розвитку, за баченням О. Конта, людство послідовно

користається трьома методами пізнання: теологічним, метафізичним і:

а) раціональним;

б) ірраціональним;

в) позитивним;

г) екзистенціональним.

9.17 Хто виділив три методи пізнання(теологічний, метафізичний,

позитивний):

а) О. Конт;

б) І. Кант;

в) К. Маркс;

г) 3. Фройд.

9.18 В еволюції Спенсера інтеграція це:

а) перехід від невизначеності до визначеності;

б) перехід від однорідного до різнорідного;

в) перехід від незв’язності до зв’язності.

г) а, б, в.

9.19 Неотомізм базується на вченні:

а) Аквінського;

б) Феєрбаха;

в) Фіхте;

г) Арістотеля.

100

9.20 Хто є автором праці«Матеріалізм і емпіріокритицизм»:

а) Л. Фойєрбах;

б) В. Ленін;

в) Е. Бернштейн;

г) Роза Люксембург.

9.21 На рубежі ХІХ- XX ст. марксистами виділявся примат:

а) естетичного детермінізму;

б) економічного детермінізму;

в) етичного детермінізму;

г) логічного детермінізму.

9.22 Представником екзистенціалізму є:

а) З. Фройд;

б) С. К’єркегор;

в) В. Дильтея;

г) К. Маркс.

9.23 Ідеї філософської герменевтики були розвинуті:

а) Зиґмундом Фройдом;

б) Карлом Яспером;

в) Вільгельмо Дильтея;

г) Володимиром Леніним.

9.24 Представником неотомізму є:

а) О. Шпенглер;

б) К. Леві-Строс;

в) Ж. Марітен;

г) А. Бергсон.

9.25 У«Філософських зошитах» зафіксовано процес:

а) матеріалістичної переробки гегелівської діалектики;

б) ідеалістичної переробки гегелівської діалектики;

в) прагматичної переробки гегелівської діалектики;

г) естетичної переробки гегелівської діалектики.

9.26 До другого періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) Позитивізм;

б) герменевтика;

в) конвенціоналізм;

г) неореалізм.

101

9.27 Наївний реалізм:

а) презирливе ставлення до культури суспільства, до його духовних і

особливо моральних цінностей та загальноприйнятих норм поведінки;

безсоромність;

б) сучасна філософська течія, яка використовує мотиви монадології

Лейбніца;

в) суб’єктивно-ідеалістична теорія, відповідно до якої існує тільки У

людина і її свідомість, а об’єктивний світ, у тому числі і людина, існує лише

у свідомості індивіда;

г) стихійно-матеріалістичне світорозуміння, властиве кожній людині

переконання в тому, що всі предмети існують незалежно від людської

свідомості.

9.28 Представником неотомізму є:

а) В. Дільтей;

б) К. Фуко;

в) М. Бердяєв;

г) Е. Жільсон.

9.29 Феноменологія:

а) філософське вчення про феномен, який постає не чим іншим, як

появою певної реальності, її самовияв і саморозкриття. Ф. не розкриває

реальності, а засвідчує її такою, якою вона є;

б) уявлення про майбутнє людства, галузь знань, що охоплює

перспективи соціальних процесів;

в) загальне позначення різних уявлень і гіпотез, що відносяться до

психічних явищ, саме існування яких не одержало наукового достовірного

підтвердження й обґрунтування;

г) фантастичне відображення дійсності в первісній свідомості, втілена в

характерній для стародавності усній народній творчості;

9.30 До другого періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) філософська антропологія;

б) Неокантіанство;

в) неопозитивізм,

г) другий позитивізм.

9.31 Представником філософської антропології є:

а) М. О. Бердяєв;

б) Е. Фром;

в) К. Маркс;

г) Кассірер.

102

9.32 Екзистенціалізм:

а) філософський та етичний принцип, за яким індивід, особистість

вважається центром Всесвіту; негативна, хвороблива риса характеру, яка

проявляється в крайньому індивідуалізмі;

б) у філософії і культурі- концепція, відповідно до якої розвиток

підособових цінностей науки, мистецтва, філософії, літератури і т.д.

відбувається тільки в Європі;

в) суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого(що таке

річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування

людин;

г) характерне заперечення загального характеру причинності.

9.33 Хто є автором фундаментальної роботи з психоаналізу

«Тлумачення сновидінь».

а) Карл Яспер;

б) Зиґмунд Фройд;

в) Ерих Фромм;

г) Жан-Поль Сарт.

9.34 Волюнтаризм:

а) ідеалістичне вчення, що претендує на пояснення виникнення ивого,

його якісної відмінності від неживого, упорядкованості, організованості і

спрямованості біологічних процесів, доцільності пристосованих ознак і

інших властивостей обмеженого світу шляхом постулювання вигаданих

нематеріальних і ірраціональних непізнаваних факторів;

б) напрям у філософії, який проголошує основою буття волю;

діяльність, що керується лише суб’єктивними бажаннями та рішеннями;

в) течія в матеріалізмі ХVШ-ХІХ ст. (Кабаніс, Бюхнер, Фохт), яка

спрощено зводила свідомість людини до фізіологічних процесів.

Особливості мислення вони визначали залежно від клімату, їжі та ін.;

г) філософсько-етичне вчення, за яким найвищим благом і метою иття

людини є насолода.

9.35 Представником напряму філософії иття є:

а) Е. Фром;

б) К. Фуко;

в) Ф. Ніцше;

г) Р. Барт.

9.36 Підсвідоме:

а) сильне короткочасне емоційне переживання;

б) акт свідомості, що відбиває об’єктивне розходження між предметами

або між елементами самої свідомості;

в) одне з основних понять давньогрецької філософії, що означало

узагальнення всіх актів свідомості й мислення, усіх смислових, розумових і

мислительних закономірностей, що їм підпорядковані космос і людина;

г) характеристика активних психічних процесів, що, не являючись у

визначений момент центром значеннєвої діяльності свідомості, впливають

на перебіг свідомих процесів.

9.37 Віталізм:

а) ідеалістичне вчення, що претендує на пояснення виникнення ивого,

його якісної відмінності від неживого, упорядкованості, організованості і

спрямованості біологічних процесів, доцільності пристосованих ознак і

інших властивостей обмеженого світу шляхом постулювання вигаданих

нематеріальних і ірраціональних непізнаваних факторів;

б) напрям у філософії, який проголошує основою буття волю;

діяльність, що керується лише суб’єктивними бажаннями та рішеннями;

в) течія в матеріалізмі ХVIII-ХІХ ст. (Кабаніс, Бюхнер, Фохт), яка

спрощено зводила свідомість людини до фізіологічних процесів.

Особливості мислення вони визначали залежно від клімату, їжі та ін.;

г) філософське-етичне вчення, за яким найвищим благом і метою иття

людини є насолода.

9.38 До третього періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) другий позитивізм;

б) неореалізм;

в) ірраціоналізм;

г) діалектичний та історичний матеріалізм.

9.39 Ірраціональне:

а) це неосяжне розумом мислення, невимовне в логічних поняттях;

б) певний рівень психічного відображення дійсності, який

характеризується мимовольністю виникнення і перебігу, відсутністю

свідомого контролю й регулювання;

в) термін, під яким розуміється тип теоретичного знання, що виводиться

без звернення до досвіду, за допомогою рефлексії і спрямовується на

осягнення граничних основ буття;

г) те, що властиве суб’єктові, визначається його діяльністю; психічна,

духовна діяльність людини як суб’єкта; знання і переживання суб’єктом

самого себе; індивідуальність пізнання різних людей.

9.40 Діалектичний матеріалізм:

а) визначений, обмежений; філософське вчення про загальну об’єктивну

зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі;

б) філософський напрямок, що вивчає найбільш загальні закономірності

і сутність буття, відносини людини до світу й історичні зміни цього

відношення в процесі предметно-практичної і духовно-теоретичної

діяльності;

в) некритичний, однобічний, антиісторичний тип мислення, що у

сприйнятті, оцінці, розумінні реалій не враховує специфічні умови місця,

часу, дії часу, дії і спирається на довільні бездоказові упереджені побудови і

конструкції;

г) принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з

визнання наявності в ньому двох першооснов(субстанцій) - духу і матерії,

ідеального і матеріального.

9.41 Представником напряму філософії иття є:

а) К. Фуко;

б) Е. Фром;

в) 3. Фройд;

г) А. Бергсон.

9.42 Футурологія:

а) філософське вчення про феномен, який постає не чим іншим, як

з’явою певної реальності, її самовияв і саморозкриття; не розкриває

реальності, а засвідчує її такою, якою вона є;

б) уявлення про майбутнє людства, галузь знань, що охоплює

перспективи соціальних процесів;

в) загальне позначення різних уявлень і гіпотез, що відносяться до

психічних явищ, саме існування яких не одержало наукового достовірного

підтвердження й обґрунтування;

г) фантастичне відображення дійсності в первісній свідомості, втілена в

характерній-для стародавності усній народній творчості.

9.43 Перший період еволюції Західної філософі починається:

а) з40-х по60-ті рокиXIX ст.;

б) 70-х роківXIX ст. по1914 р.;

в) з1917 р.;

г) немає вірної відповіді.

9.44 Емпіріокритицизм:

а) суб’єктивно-ідеалістична течія, заснована Авенаріусом і Махом;

б) напрям у філософії, який абсолютизує інтуїцію як єдино вірогідний

вид пізнання;

в) напрям у середньовічній філософії, представники якого доводили, що

загальні поняття реально не існують ані до речей, ані в самих речах, а є лише

особливими формами пізнання дійсності;

г) філософський напрям стародавньої Індії.

9.45 Історичний матеріалізм:

а) філософський напрямок, представники якого виходять з переваги

суб’єктивного стосовно вищої реальності, заперечують її незалежність від

волі і свідомості суб’єкта;

б) за першооснову дійсності приймає дисперсоніфіковане,

надособистісне універсальне духовне утворення.

в) особливий вид філософського ідеалізму, представлений Кантом і його

продовжувачами;

г) вчення про суспільство, що матеріалістично вирішує основне питання

філософії стосовно до історії і наступні на цій основі загальносоціологічні

закони історичного розвитку і форми їх реалізації в діяльності людей.

9.46 До другого періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) філософська антропологія;

б) інтуїтивізм;

в) неореалізм;

г) ірраціоналізм.

9.47 Психоаналіз:

а) ідеалістичний філософський напрямок, який виник в Англії і США в

другій половиніXIX ст. як реакція на природничоісторичний матеріалізм і

позитивізм;

б) ідеалістичний напрямок, що виник у другій половині ХІХ ст. у

Німеччині під гаслом«Назад до Канта»;

в) загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань,

запропоновані3. Фройдом;

г) ірраціоналістичний напрямок, що склався в Німеччині(Шопенгауер,

Ніцше) і Франції(Бергсон) на рубежі ХІХ-ХХ ст.

9.48 Представником напряму філософії иття є:

а) К. Фуко;

б) Р. Барт;

в) Е. Фром;

г) О. Шпенглер.

9.49 Принцип верифіцируємості:

а) перехід від загального до окремого;

б) один з вихідних принципів логічного позитивізму, відповідно до

якого істинність усякого твердження про світ повинна бути, у кінцевому

рахунку, установлена шляхом його зіставлення з почуттєвими даними;

в) виник в І сторіччі до н.е. як позначення частини філософської

спадщини Арістотеля, за його переконанням, нібито вищі, недоступні для

органів чуття умоглядно доступні і незмінні початки всього існуючого

обов’язкові для усіх наук;

г) перехід від окремого до загального.

9.50 В еволюції Спенсера. диференціація це:

а) перехід від невизначеності до визначеності;

б) перехід від однорідного до різнорідного;

в) перехід від незв’язності до зв’язності;

г) а, б, в.

9.51 Логоцентризм:

а) пасивне пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці,

безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил співжиття;

б) поняття Ж. Дерріди, яке означає західну інтелектуальну традицію,

котра прагне у всьому знайти порядок і смисл, відшукати першопричину або

просто нав’язати смисл і впорядкованість усьому, на що спрямовується

думка людини;

в) прагнення будь-якою ціною суперечити думці більшості і діяти

протилежним чином, не рахуючись ні з чим;

г) напрямок у філософії, що за своєю природою є синтезом логічного

позитивізму і прагматизму.

9.52 Біхевіоризм:

а) принцип деяких релігійно-ідеалістичних вчень, за яким людина

нібито є центром Всесвіту, найвищою метою всіх подій, що відбуваються у

світі;

б) моральний принцип, який полягає у крайньому обмеженні потреб

людини, самозреченні, у відмові її від иттєвих благ і насолод з метою

самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу;

в) система ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування Бога;

г) один з поширених у сучасній західній психології напрямків,

заснований на прагматизмі і позитивізмі.

9.54 Архетип:

а) термін Канта, який означає здатність предмета впливати на органи

чуття;

б) встановлення істинності наукових тверджень у процесі їх емпіричної

перевірки;

в) в аналітичній психології- термін, що ним позначають«первісні

уявленню) або«універсальні форми думки», які є цеглинами, з яких

складається колективне несвідоме;

г) поняття, яке означає промову, виступ, міркування.

107

9.53 Представником екзистенціалізму є:

а) Ф. Ніцше;

б) Р. Барт;

в) М. Бердяєв;

г) О. Шпенглер.

9.55 До першого періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) неопозитивізм;

б) філософія иття;

в) інтуїтивізм;

г) діалектичний та історичний матеріалізм.

9.56 Позитивізм:

а) напрям у теорії пізнання, який, на противагу раціоналізмові, вважає

єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід;

б) філософські вчення, які наполягають на обмеженості пізнавальних

можливостей розуму, мислення, і які визнають основним родом пізнання

інтуїцію, почуття, інстинкт і т.п.;

в) філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання

проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність

філософських знань, теоретичного мислення;

г) вчення в теорії пізнання, відповідно до якого загальність і

необхідність- логічні ознаки достовірного знання- не можуть бути виведені

з досвіду і його узагальнень, вони можуть бути почерпнуті тільки із самого

розуму або з понять, властивих розуму.

9.57 Представником напряму фройдизму та неофройдизму є:

а) Е. Фром;

б) Ф. Ніцше;

в) С. К’єркегор;

г) Ж. Марітен.

9.58 Неотомізм:

а) вчення про містико-релігійний характер пізнання, відповідно до якого

істина розкривається не раціонально-логічним шляхом, не дискурсивно, а

раптово, без усякої підготовки;

б) течія в англо-американській філософіїXX ст. Представниками цієї

течії були Мур, Рассел;

в) офіційна філософська доктрина католицької церкви, що ґрунтується

на вченні Фоми Аквінського;

г) точка зору абсолютного заперечення, не зв’язаного ні з якими

позитивними ідеалами.

9.59 В еволюції Спенсера зростання порядку це:

а) перехід від невизначеності до визначеності;

б) перехід від однорідного до різнорідного;

в) перехід від незв’язності до зв’язності;

г) а, б, в.

9.60 Персоналізм:

а) ідеалістична«філософія цілісності», близька за своїми ідеями до

теорії емерджентної еволюції;

б) презирливе ставлення до культури суспільства, до його духовних і

особливо моральних цінностей та загальноприйнятих норм поведінки;

безсоромність;

в) сучасна філософська течія, яка використовує мотиви монадології

Лейбніца;

г) суб’єктивно-ідеалістична теорія, відповідно до якої існує тільки

людина і її свідомість, а об’єктивний світ, у тому числі і людина, існує лише

у свідомості індивіда.

9.61 Представником структуралізму є:

а) 3. Фройд;

б) І. Кант;

в) К. Фуко;

г) Ф. Ніцше.

9.62 Інструменталізм:

а) філософське вчення, яке вважає свідомість одним із знарядь

пристосування організму до середовища, що постійно змінюється; різновид

прагматизму;

б) філософське вчення, що заперечує об’єктивну зумовленість явищ

природи, суспільства і людської психіки, і необхідний і закономірний

зв’язок між ними;

в) суспільно-політичний напрямок у діяльності релігійних організацій,

орієнтований на підвищений вплив релігії і церкви в різних сферах иття

суспільства;

г) один з основних напрямків обґрунтування математики, що прагне

звести всю математику до логіки.

9.63 Третій період еволюції Західної філософі починається:

в) з1917 р.;

б) з40-х по60-ті рокиXIX ст.;

б) 70-х роківXIX ст. по1914 р.;

в) 70-х роківXIX ст. по1914 р.;

г) немає вірної відповіді.

9.64 Критичний раціоналізм:

а) напрямок у сучасній європейській і американській філософії, що не

являє собою чітко окресленої філософської доктрини. Основні принципи

сформовані Поппером;

б) напрямок у філософії СІЛА20-30-х роківXX сторіччя, який виник як

реакція на неореалізм;

в) один з варіантів аналітичної філософії, що є безпосереднім

продовженням логічного позитивізму кінця20-х початку30-х роківXX

сторіччя;

г) концепція, сформована Расселом, відповідно до якої увесь світ являє

собою сукупність не зв’язаних один з одним атомарних фактів.

9.65 Представником структуралізму є:

а) Ф. Ніцше;

б) В. Дільтей;

в) А. Бергсон;

г) К. Леві-Строс.

9.66 Атеїзм:

а) принцип деяких релігійно-ідеалістичних вчень, за яким людина

нібито є центром Всесвіту, найвищою метою всіх подій, що відбуваються у

світі;

б) моральний принцип, який полягає у крайньому обмеженні потреб

людини, самозреченні, у відмові її від иттєвих благ і насолод з метою

самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу;

в) система ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування Бога;

г) один з поширених у сучасній західній психології напрямків,

заснований на прагматизмі і позитивізмі.

9.67 До третього періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) діалектичний та історичний матеріалізм;

б) філософська антропологія;

в) іманентна школа;

г) другий позитивізм.

9.68 Ідеологія:

а) уявлення про майбутнє людства, галузь знань, що охоплює

перспективи соціальних процесів;

б) загальне позначення різних уявлень і гіпотез, що відносяться до

психічних явищ, саме існування яких не одержало наукового достовірного

підтвердження й обґрунтування;

в) фантастичне відображення дійсності в первісній свідомості, втілена в

характерному для стародавності усній народній творчості;

г) система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних,

філософських і релігійних поглядів, що виражають інтереси певних класів

або соціальних груп.

9.69 Представником напряму філософії иття є:

а) В. Ленін;

б) Й. Сталін;

в) В. Дільтей;

г) Е. Жільсон.

9.70 Неопозитивізм:

а) загальна назва формалістичних течій у мистецтвіXX ст., яким

притаманні заперечення реалізму, утвердження суб’єктивного в художній

творчості, відмова від спадщини художньої класики;

б) напрямок в еволюційному вченні, пов’язаний з ім’ям французького

натураліста Ж. Ламарка;

в) завершальний етап розвитку античного платонізму, узагальнення і

підсумок більш ніж тисячолітнього розвитку античної філософії;

г) один з розповсюджених напрямків у філософіїXX ст., представники

якого вважають, що знання про дійсність дається лише в повсякденному чи

конкретно-науковому мисленні, а філософія можлива тільки як діяльність по

аналізу мови, у якому виражаються результати цих видів мислення.

9.71 До третього періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) Позитивізм;

б) Неокантіанство;

в) герменевтика;

г) філософія иття.

9.72 Прагматизм:

а) течія в сучасній західній філософії науки, що склалася в60-70-х роках

XX ст. як спроба подолати деякі найбільш одіозні недоліки неопозитивізму;

б) вчення в західній філософії, за яким цінність понять, суджень та

інших знань про об’єкти, їх властивості тощо визначається практичними

наслідками для людини дій, що базуються на цих знаннях;

в) теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а

їх сенсу- як наперед визначеного наміру Бога;

г) художній метод, який виник в Англії в серединіXVIII ст.

(Дж. Ричардсон), що за своїм ідейним змістом і художніми особливостями

протистояв класицизму.

9.73 Представником структуралізму є:

а) Р. Барт;

б) М. О. Бердяєв;

в) К. Маркс;

г) Т. Аквінський.

9.74 Лінгвістична філософія:

а) напрям у сучасній західній філософії, який зводить філософську

діяльність до аналізу мови;

б) філософське вчення про людину(Шелер, Гелен, Тейяр де Шарден),

яке виводить культуру зі специфіки природи людини;

в) галузь філософських знань, предметом яких є закономірності та

особливості пізнання відношення людини і світу на різних етапах розвитку

філософії;

г) напрям у сучасній філософії, який вважає головним завданням аналіз

буденної мови(Райл, Остін, пізній Вітгенштейн).

9.75 До другого періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) філософська антропологія;

б) інтуїтивізм;

в) неореалізм;

г) ірраціоналізм.

9.76 Семіотика:

а) дисципліна, що займається порівняльним вивченням знакових

систем;

б) поняття постмодернізму, яке означає відображення базової

реальності;

в) галузь наукового знання, у якій за допомогою міждисциплінарних

досліджень виявляються загальні закономірності самоорганізації,

становлення стійких структур у відкритих системах;

г) релігійно-філософське вчення про наявність у світі об’єктивних

позалюдських цілей і доцільності.

9.77 Представником філософської антропології є:

а) М. Бердяєв;

б) Зіммель;

в) Ф. Сосюр;

г) С. К’єркегор.

9.78 Феноменалізм:

а) етична теорія, що визнає корисність вчинку повним критерієм його

моральності;

б) принцип демаркації науки від«метафізики» (як альтернатива

принципу верифікаціонізму), згідно з яким універсальне твердження є

істинним, якщо одне одиничне твердження, яке логічно випливає з нього,

не є хибним;

в) заснований Гуссерлем і його учнями суб’єктивно ідеалістичний

напрямок;

г) вчення, яке прагне підкорити науку релігії, використовувати

ідеалістичну філософію і наукове знання для захисту релігійних догм.

9.79 Представником філософської антропології є:

а) Ж. Марітен;

б) Лоренц;

в) К. Фуко;

г) Е. Фром.

9.80 Егалітаризм:

а) етичний принцип, за яким основою моральності є прагнення людини

до щастя;

б) різновид утопічного соціалізму, що одстоює принцип зрівняльного

розподілу засобів виробництва між дрібними приватними власниками і

організацію виробництва на основі індивідуального господарства;

в) морально-етичний принцип, що полягає у нехтуванні інтересами

суспільства та інших людей заради особистих інтересів;

г) активне втручання держави в економічну, політичну, духовну та інші

сфери суспільства.

9.81 Представником філософської антропології є:

а) А. Бергсон;

б)А. Гелен;

в) К. Леві-Строс;

г) К. Фуко.

9.82 Тотальність:

а) повнота, всезагальність, всеосяжність, охоплення усіх сторін

дійсності;

б) суб’єктивний образ об’єктивної реальності, що виникає в процесі

доцільної діяльності людини;

в) фундаментальне поняття теології і релігійно-ідеалістичної філософії,

що виражає надчуттєве пізнання надприродної реальності в акті містичного

осяяння;

г) не обґрунтоване розумом прийняття існування чогось(Бога, долі,

моральних чеснот іншого, Атлантиди, наукових об’єктів) за істину та дії, що

відповідають цим прийняттям;

9.83 Ірраціоналізм:

а) напрям у теорії пізнання, який, на противагу раціоналізмові, вважає

єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід;

б) філософські вчення, які наполягають на обмеженості пізнавальних

можливостей розуму, мислення, і які визнають основним родом пізнання

інтуїцію, почуття, інстинкт і т.п.;

в) філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання

проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність

філософських знань, теоретичного мислення;

г) вчення в теорії пізнання, відповідно до якого загальність і

необхідність- логічні ознаки достовірного знання- не можуть бути виведені

з досвіду і його узагальнень; вони можуть бути почерпнуті тільки із самого

розуму або з понять, властивому розуму.

9.84 Структуралізм:

а) ведучий напрямок у католицькій філософії, заснований Фомою

Аквінським;

б) світоглядна позиція, пов’язана з абсолютизацією позитивних аспектів

впливу природничих наук на розвиток культури;

в) конкретно-наукова методологічна орієнтація, що висуває в якості

завдання наукового дослідження виявлення структури об’єктів;

г) ідеалістичне вчення про духовну першооснову світу.

9.85 До третього періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) іманентна школа;

б) ірраціоналізм;

в) структуралізм;

г) конвенціоналізм.

9.85 Лідером«другого позитивізму» був:

а) Герберт Спенсер;

б) Огюст Конт;

в) Ернест Мах;

г) Зиґмунд Фройд.

9.87 Представником структуралізму є:

а) Р. Барт;

б) М. Бердяєв;

в) К. Маркс;

г) Т. Аквінський;

9.88 Хто є засновником позитивізму:

а) Артур Шопенгауер;

б) Опост Конт;

в) Етьєн Жильсон;

г) Зиґмунд Фройд.

9.89 Контекст:

а) форма семантичної з’єднаності елементів тексту, а також поза»

текстових смислових відношень, що утворюються в процесі духовної та

практичної діяльності людини;

б) формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття;

в) закономірна, послідовна зміна явища, його перехід в інше явище;

г) закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних

об’єктів.

9.90 Позитивний метод пізнання(О. Конт):

а) коли пізнаються дійсні закони явищ;

б) використовуються деякі філософські абстракції: Абсолют, Ідея і т.п.;

в) явища вбачаються надприродними факторами.

г) а, б, в

9.91 Засновником напряму філософія психоаналізу є:

а) Зиґмунд Фройд;

б) Карл Яспер;

в) Вільгельм Дильтея;

г) Георг Гегель.

9.92 Представником структуралізму є:

а) Ф. Сосюр;

б) О. Шпенглер;

в) Е. Фром;

г) 3. Фройд.

9.93 Марксизм:

а) вільнодумство, переконання, що виступають проти традицій, звичаїв і

догм. У політиці протистоїть консерватизму, в економіці виступає за вільну

конкуренцію проти втручання держави. Підкреслює цінність особистості;

б) ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію;

«теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в

соціалістичне і комуністичне(т. з. науковий соціалізм);

в) релігійне-ідеалістичний погляд на дійсність, основу якого становить

віра в надприродні сили;

г) художній метод і естетична теорія, характерні для європейського

мистецтва періоду розквіту абсолютизму(ХVII-ХVIII сторіччя).

9.94 Метафізичний метод пізнання(О. Конт):

а) коли пізнаються дійсні закони явищ;

б) використовуються деякі філософські абстракції: Абсолют, Ідея і т.п.;

в) явища вбачаються надприродними факторами;

г) а, б, в.

9.95 Філософія иття:

а) ідеалістичний філософський напрямок, який виник в Англії і США в

другій половиніXIX ст. як реакція на природничоісторичний матеріалізм і

позитивізм;

б) ідеалістичний напрямок, що виник у другій половині ХІХ ст. У

Німеччині під гаслом«Назад до Канта»;

в) загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань,

запропоновані3. Фройдом;

г) ірраціоналістичний напрямок, що склався в Німеччині(Шопенгауер,

Ніцше) і Франції(Бергсон) на рубежі ХІХ-ХХ ст.

9.96 Представником екзистенціалізму є:

а) С. К’єркегор;

б) Е. Фром;

в) 3. Фройд;

г) Е. Жільсон.

9.97 Неогегельянство:

а) ірраціоналістичний напрямок, що склався в Німеччині(Шопенгауер,

Ніцше) і Франції(Бергсон) на рубежі ХІХ-ХХ ст.

б) ідеалістичний напрямок, що виник у другій половині ХІХ ст. у

Німеччині під гаслом«Назад до Канта»;

в) загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань,

запропоновані3. Фройдом;

г) ідеалістичний філософський напрямок, який виник в Англії і США в

другій половиніXIX ст. як реакція на природничоісторичний матеріалізм і

позитивізм.

9.98 Герменевтика:

а) філософське дослідження природи цінностей;

б) галузь теології, мета якої- захист і виправдання віровчення за

допомогою доводів, звернених до розуму;

г) мистецтво і теорія тлумачення, що має метою виявити зміст тексту,

виходячи з його об’єктивних і суб’єктивних основ;

д) частина філософії, що вивчає загальні риси процесу пізнання та

результат знання: основи і межі; достовірність і недостовірність. Вживається

переважно як вчення про наукове пізнання.

9.99 До третього періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) неопозитивізм;

б) філософія иття;

в) іманентна школа;

г) конвенціоналізм.

9.100 До третього періоду еволюції Західної філософії належать такі

напрями:

а) Позитивізм;

б) Неокантіанство;

в) герменевтика;

г) філософія иття.

9.101 Модернізм:

а) загальна назва формалістичних течій у мистецтвіXX ст., яким

притаманні заперечення реалізму, утвердження суб’єктивного в художній

творчості, відмова від спадщини художньої класики;

б) напрямок в еволюційному вченні, пов’язаний з ім’ям французького

натураліста Ж. Ламарка;

в) завершальний етап розвитку античного платонізму, узагальнення і,

підсумок більш ніж тисячолітнього розвитку античної філософії;

г) один з розповсюджених напрямків у філософіїXX ст., представники-

якого вважають, що знання про дійсність дається лише в повсякденному чи

конкретно-науковому мисленні, а філософія можлива тільки як діяльність по

аналізу мови, у якому виражаються результати цих видів мислення.

9.102 Представник напряму філософія иття є:

а) Зиґмунд Фройд;

б) Карл Яспер;

в) Еміліо Бетті;

г) Фрідріх Ніцше.

9.103 Другий період еволюції Західної філософі починається:

а) 70-х роківXIX ст. по1914 р. ;

б) з40-х по60-ті рокиXIX ст.;

в) з1917 р.;

г) немає вірної відповіді.

9.104 На рубежі ХІХ- XX ст. марксистами виділявся примат:

а) естетичного детермінізму;

б) економічного детермінізму;

в) етичного детермінізму;

г) логічного детермінізму. Тема 10. Праксеологічні та аксіологічні аспекти сучасності

10.1 Чи має практика структуру, будову:

а) так;

б) ні;

в) в залежності від виду практики (інколи може мати).

10.2 Що не є складовими структури практики:

а) онтологія;

б) результат практики;

в) засоби практики;

г) а і б.

10.3 Іван і Степан роблять разом табуретку. Суб’єктами практики є:

а) Іван і Степан;

б) пила, рубанок, молоток;

в) деревина;

г) табуретка.

10.4 На сучасному етапі розвитку людства пріоритет якої практики є

догматичний:

а) художньо-естетичний;

б) політико-етичний;

в) матеріально-виробничий;

г) культурно-естетичний.

10.5 Цінності:

а) специфічні соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що

виявляють їх позитивне або негативне значення для суспільства;

б) галузь соціологічних досліджень, що вивчає методику розглядів

різних дій чи сукупності дій з погляду встановлення їх ефективності;

в) сфера філософського знання про загальність і сутність історичного

процесу, іманентну логіку розвитку суспільства;

г) термін, що спочатку позначав загальний закон, основу світу, його

порядок і гармонію.

10.6 Знання:

а) сукупність переживань людини. Виділяють зовнішній досвід,

зумовлений відносинами з іншими людьми чи речами світу, і внутрішній, в

основі якого - саморефлексія, роздуми;

б) продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людей;

в) викривлене, хибне сприймання дійсності;

г) вища духовна потенція людини, що синтезує усі види пізнання й

активного відношення людини до світу.

118

10.7 Якщо студент на іспиті взяв білет і готується до відповіді, але

нічого не пише. Це буде практикою?

а) так;

б) ні.

10.8 Хто ввів у науковий обіг вираз «країни третього світу”, «третій

світ”.

а) Альфред Сова;

б) Огюст Конт;

в) Тома Аквінський;

г) Григорій Сковорода.

10.9 Іван і Степан роблять разом табуретку. Цілеспрямована діяльність

є:

а) отримати табуретку;

б) пиляння, стругання;

в) пила, рубанок, молоток;

г) деревина;

10.10 Есхатологія:

а) В ідеалістичній філософії - творче начало, творець Всесвіту, в теології

- Бог;

б) поєднання різних, іноді протилежних філософських поглядів,

теоретичних посилок, ціннісних суджень і т.п.;

в) мистецтво вести диспут, що процвітало особливо серед

давньогрецьких софістів;

г) релігійне вчення про кінцеві долі світу і людства, про кінець світу і

страшний суд.

10.11 Егоцентризм:

а) філософський та етичний принцип, за яким індивід, особистість

вважається центром Всесвіту;

б) у філософії і культурі - концепція, відповідно до якої розвиток

підособових цінностей науки, мистецтва, філософії, літератури і т.д.

відбувається тільки в Європі;

в) суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке

річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування

(екзистенції) людини;

г) характерне заперечення загального характеру причинності.

10.12 Іван і Степан роблять разом табуретку. Засоби практики є:

а) Іван і Степан;

б) пиляння, стругання;

в) пила, рубанок, молоток;

г) деревина.

119

10.13 Досвід:

а) сукупність переживань людини. Виділяють зовнішній досвід,

зумовлений відносинами з іншими людьми чи речами світу, і внутрішній, в

основі якого - саморефлексія, роздуми;

б) продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людей;

в) викривлене, хибне сприймання дійсності;

г) вища духовна потенція людини, що синтезує усі види пізнання й

активного відношення людини до світу.

10.14 Іван і Степан роблять разом табуретку. Ціль практики є:

а) отримати табуретку;

б) пиляння, стругання;

в) пила, рубанок, молоток;

г) деревина.

10.15 Конформізм:

а) пасивне пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці,

безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил співжиття;

б) поняття Ж. Дерріди, яке означає західну інтелектуальну традицію,

котра прагне у всьому знайти порядок і смисл, відшукати першопричину або

просто нав’язати смисл і впорядкованість усьому, на що спрямовується

думка людини;

в) прагнення будь-якою ціною суперечити думці більшості і діяти

протилежним чином, не рахуючись ні з чим;

г) напрямок у філософії, що за своєю природою є синтезом логічного

позитивізму і прагматизму.

10.16 Нігілізм:

а) вчення про містико-релігійний характер пізнання, відповідно до якого

істина розкривається не раціонально-логічним шляхом, не дискурсивно, а

раптово, без усякої підготовки;

б) течія в англо-американській філософії XX ст. Представниками цієї

течії були Мур, Рассел;

в) офіційна філософська доктрина католицької церкви, що ґрунтується

на вченні Фоми Аквінського;

г) точка зору абсолютного заперечення, не зв’язаного ні з якими

позитивними ідеалами.

10.17 Іван і Степан роблять разом табуретку. Об’єкт практики є:

а) Іван і Степан;

б) пиляння, стругання;

в) пила, рубанок, молоток;

г) деревина.

120

10.18 Потреба:

а) переконання в тому, що деякі видимі явища являють собою знаки і

результат впливу невидимих надприродних сил, слугують ознакою

майбутнього;

б) стан, обумовлений незадоволеністю вимог організму, необхідних для

його нормальної життєдіяльності, і спрямований на усунення цієї

незадоволеності;

в) перекручене відображення дійсності, такий пізнавальний зміст, що не

відповідає об’єктивній природі речей;

г) активний процес відображення об’єктивного світу в поняттях,

судженнях, теоріях, зв’язаний з рішенням тих чи інших завдань, з

узагальненням і способами опосередкованого пізнання дійсності.

10.19 Іван і Степан роблять разом табуретку. Результат дії:

а) пиляння, стругання;

б) пила, рубанок, молоток;

в) деревина;

г) табуретка.

10.20 Життя:

а) форма руху матерії, якісно більш висока, чим фізична і хімічна

форми, але така, що містить їх у «знятому» вигляді;

б) усе розмаїття мінливих речей у їх зв’язку і взаємодії;

в) філософська категорія, що виражає органічну єдність якісної і

кількісної визначеності предмета чи явища;

г) історично перша світоглядна форма відображення дійсності. Є

духовно-практичним засобом освоєння форм суспільної життєдіяльності,

форм взаємовідношення людини і природи, людини і суспільства;

д) усвідомлене спонукання, що обумовлює дію для задоволення будь-

якої потреби людини.

10.21 Теорія інтересу:

а) історичні концепції О. Шпенглера, А. Тойнбі та ін., згідно з якими

існують окремі ізольовані культури (єгипетська, вавилонська, китайська,

індійська, греко-римська, західноєвропейська, російська та ін.), що

розвиваються по циклу - дитинство, юність, зрілість, старість і занепад;

б) у марксистській філософії складає основу діалектико-

матеріалістичної теорії пізнання;

в) напрямок у сучасній західній аксіології й етиці, що виник в 20-х

роках у рамках натуралізму, близький прагматизму;

г) неопозитивістська теорія істини, розвинена О. Нейратом і Карнапом.

121

10.22 Практика:

а) термін, що означає заперечення, а також дослідження пізнавального

акту;

б) одна з основних ознак матеріальності речей: форми існування матерії,

що фіксує їх протяжність і порядок розташування;

в) нормативна форма вираження принципу формальної рівності людей у

суспільних відносинах;

г) специфічно людська, свідома, цілеполагаюча, доцільна, чуттєво-

предметна діяльність.

10.23 Іван і Степан роблять разом табуретку. Результат дії:

а) пиляння, стругання;

б) пила, рубанок, молоток;

в) деревина;

г) табуретка.

10.24 Лібералізм:

а) вільнодумство, переконання, що виступають проти традицій, звичаїв і

догм. У політиці протистоїть консерватизму, в економіці виступає за вільну

конкуренцію проти втручання держави. Підкреслює цінність особистості;

б) ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію;

«теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в

соціалістичне і комуністичне (т. з. науковий соціалізм);

в) релігійно-ідеалістичний погляд на дійсність, основу якого становить

віра в надприродні сили;

г) художній метод і естетична теорія, характерні для європейського

мистецтва періоду розквіту абсолютизму (XVII-XVIII сторіччя).

10.25 Що не є складовими структури практики:

а) суб’єкт практики;

б) цілеспрямована діяльність;

в) відпочинок;

г) об’єкт практики.

10.26 Мотив:

а) форма руху матерії, якісно вища ніж фізична і хімічна форми, але

така, що містить їх у «знятому» вигляді;

б) усе розмаїття мінливих речей у їх зв’язку і взаємодії;

в) філософська категорія, що виражає органічну єдність якісної і

кількісної визначеності предмета чи явища;

г) усвідомлене спонукання, що обумовлює дію для задоволення будь-

якої потреби людини.

Тема. 11. Філософське вчення про розвиток

11.1 Назвіть один із законів діалектики:

а) закон ствердження;

б) закон буття небуття;

в) закон заперечення заперечення;

г) закон ствердження ствердження.

11.2 Гностицизм:

а) філософське вчення, за яким здатність відчувати нібито притаманна

всій матерії. Цей термін запроваджено вXVII ст.;

б) релігійно-філософська течія періоду пізньої античності;

в) принцип філософських вчень які визнаючи Бога першопричиною

світу, заперечували його втручання в явища природи та в хід суспільних

подій. Цей термін виник уXVII ст. в Англії;

в) нормативна форма вираження принципу формальної рівності людей у

суспільних відносинах.

11.3 Під діалектикою розуміють:

а) складання догматів;

б) мистецтво суперечки, дискусії, уміння швидко розвивати

обговорювати теми;

в) природу цінностей;

г) мистецтво заробляти гроші завдяки публічним виступам.

11.4 Інтеграція:

а) сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства;

б) історичний процес зростання і підвищення ролі міст у розвитку

суспільства;

в) категорія ідеалістичної філософії, що позначає спілкування, за

допомогою якого«Я» виявляє себе в іншому;

г) момент розвитку, який полягає в поєднанні розрізненого в ціле.

11.5 Детермінізм:

а) визначений, обмежений; філософське вчення про загальну об’єктивну

зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі;

б) філософський напрямок, що вивчає найбільш загальні закономірності

і сутність буття, відносини людини до світу й історичні зміни цього

відношення в процесі предметно-практичної і духовно-теоретичної

діяльності;

в) некритичний, однобічний, антиісторичний тип мислення, що у

сприйнятті, оцінці, розумінні реалій не враховує специфічні умови місця,

часу, дії часу, дії і спирається на довільні бездоказові упереджені побудови і

конструкції;

г) принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з

визнання наявності в ньому двох першооснов(субстанцій) - духу і матерії,

ідеального і матеріального.11.6 Антропогенез:

11.6 Антропогенез:

а) процес історико-еволюційного виникнення й розвитку людини як

суспільної істоти, діалектично нерозривно пов’язаний з формуванням і

розвитком її первісної трудової діяльності, свідомості, мови;

б) релігійно-містичне вчення, що ставить на місце Бога обожнену

людину;

в) область науки, у якій вивчається походження і розвиток небесних тіл

і їхніх систем;

д) філософська категорія, що позначає все, що реально існує.

11.7 Скільки існує законів діалектики:

а) три;

б) чотири;

в) десять;

г) п’ять.

11.8 Хто розробив матеріалістичну діалектику як вчення про розвиток

природних, суспільних, духовних явищ:

а) Сократ і Платон;

б) Маркс і Енгельс;

в) Кант і Гегель;

г) Конт і Аквінський.

11.9 Ідетермінізм:

а) філософський та етичний принцип, за яким індивід, особистість

вважається центром Всесвіту; негативна, хвороблива риса характеру, яка

проявляється в крайньому індивідуалізмі;

б) у філософії і культурі- концепція, відповідно до якої розвиток

підособових цінностей науки, мистецтва, філософії, літератури і т.д.

відбувається тільки в Європі;

в) суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого(що таке

річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування

(екзистенції) людини;

г) характерне заперечення загального характеру причинності.

11.10 Перервність(дискретність):

а) категорія діалектики, що характеризує квантовість, дробність,

порційність просторово-часових параметрів речей, фізичних сил;

б) загальна для всіх ивих організмів, найпростіша, корінна властивість

відповідати на зовнішній вплив збудженням;

в) можливість об’єкта виступати як предмет практичної чи теоретичної

діяльності суб’єкта;

г) внутрішні, усталені, суттєві риси, які осягаються розумом. Одні

філософи стверджують, що людина здатна пізнати лише явище(Берклі, Юм,

Кант, позитивісти), діалектики ведуть мову про взаємозв’язок і

взаємопроникнення явищ і сутності.

11.12 Хто з філософів середньовіччя зіставляв народження людини з

початком історії, а смерть- зі страшним судом:

а) Августин;

б) Арістотель;

в) Декарт;

г) Сократ.

11.13 Кому належить заслуга теоретичного обґрунтування законів

діалектики:

а) Канту;

б) Гегелю;

в) Фойєрбах;

г) Марксу.

11.14 Саморух:

а) позначення загальних ідей у середньовічній філософії;

б) основа єдності, однорідності різних предметів і різних властивостей

окремого, одиничного предмета, речі і їхньої сукупності;

в) рух, що має джерело, причину в самій речі, що рухається;

г) внутрішня, притаманна тому чи іншому предмету, явищу чи процесу,

властивість.

11.15 Який ранній християнський філософ і богослов уподібнював

історію суспільства людського иття з дитинством, отроцтвом, юністю,

зрілістю, старістю, смертю:

а) Августин;

б) Арістотель;

в) Декарт;

г) Конт.

11.11 Діалектичне заперечення слід розуміти як:

а) деструкцію;

б) знищення об’єкта;

в) зникнення, збереження і виникнення;

г) а і б.

11.16 Що лежить в основі закону взаємозв’язку кількісних і якісних

змін:

а) кількість;

б) якість;

в) міра;

г) а і б.

11.17 Хто розробив цілісну концепцію розвитку, насамперед,

історичного розвитку людства з позицій об’єктивного ідеалізму?

а) Гегель;

б) Маркс;

в) Фойєрбах;

г) Ленін.

11.18 Процес:

а) форма семантичної з’єднаності елементів тексту, а також

позатекстових смислових відношень, що утворюються в процесі духовної та

практичної діяльності людини;

б) форми усвідомлення в поняттях загальних засобів відношення

людини до світу, що відбивають найбільш загальні й істотні властивості,

закони природи, суспільства і мислення;

в) закономірна, послідовна зміна явища, його перехід в інше явище;

г) закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних

об’єктів.

11.19 Хто з античних діалектиків стверджував: «Світ єдиний не

створений ні ким з людей і ніким з богів, але був, є і буде вічно займистий і

гаснучий вогонь»?

а) Геракліт;

б) Фалес;

в) Піфагор;

г) Платон.

11.20 Хто з філософів античності мистецтво діалогу називав маєвтикой:

а) Сократ;

б) Платон;

в) Арістотель;

г) Кант.

11.21 Закон заперечення має:

а) прямолінійну траєкторію розвитку;

б) параболічну траєкторію розвитку;

в) спіралевидну траєкторію розвитку;

з) закону заперечення як такого немає.

11.22 Розвиток:

а) форма семантичної з’єднаності елементів тексту, а також

позатекстових смислових відношень, що утворюються в процесі духовної та

практичної діяльності людини;

б) формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття;

в) форми усвідомлення в поняттях загальних засобів відношення

людини до світу, що відбивають найбільш загальні й істотні властивості,

закони природи, суспільства і мислення;

г) закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних

об’єктів.

11.23 Екзистенціальна діалектика вкрай:

а) раціоналістична;

б) прагматична;

в) ірраціоналістична;

г) естетична.

11.24 Хто з давньогрецьких філософів у своїх апоріях виявив труднощі

у розумінні механічного руху:

а) Зенон;

б) Сократ;

в) Піфагор;

г) Фалес.

11.25 Хто є автором(представник франкфуртської школи) книги

«Негативна діалектика», де констатується тотальний антагонізм сучасного

суспільства?

а) Т. Адорно;

б) І. Кант;

в) К. Ясперс;

г) О. Конт.

11.26 Назвіть закон діалектики:

а) закон взаємозв’язку кількісних і якісних змін;

б) закон взаємозв’язку добра та справедливості;

в) закон взаємодії чеснот;

г) закон Ома.

11.27 Майже всі основні діалектичні концепціїXX ст. утверджували

себе на противагу:

а) гегелівському розумінню діалектики;

б) матеріалістичному розумінню діалектики;

в) сократівському розумінню діалектики;

г) а і б.

11.28 Хто з філософів Нового часу вважав, що Бог, створюючи світ, дав

йому імпульс, поштовх, подібно тому, як годинникар, заводячи годинник,

повідомляє йому рух:

а) Декарт;

б) Кант;

в) Бруно;

г) Сократ.

11.29 Кількість:

а) предмет, який для людини заміщує інший предмет. Завдяки знакам

отримується, зберігається і передається інформація;

б) мірило достовірності людських знань, їх відповідності об’єктивній

дійсності;

в) сукупність ознак, що вирізняють річ серед інших, відмінних від неї, і

споріднює з подібними;

г) число, величина, чисельна визначеність: відмінність речей однієї

якості(вага, довжина) або міра сукупності речей однієї якості.

11.30 Назвіть закон діалектики:

а) закон буття;

б) закон єдності та боротьби протилежностей;

в) закон справедливості;

г) закон всесвтньго тяжіння.

11.31 Хто розробив оригінальну концепцію діалектики християнського

«конкретного ідеалізму»:

а) Флоренський;

б) Фалес;

в) Фойєрбах;

г) Фіхте.

11.32 Заперечення заперечення:

а) один з основних принципів діалектики Гегеля, який полягає в тому,

що друге заперечення(синтез) знімає протилежності тези і антитези;

б) категорія, що виражає одну зі ступіней розвитку протиріччя;

в) одна з центральних категорій філософії Г.В.Ф. Гегеля, яка позначає

одночасно знищення і збереження чогось;

г) необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна

одну.

11.33 Хто зробив першу спробу послідовного розгляду історичного

розвитку народів і культур?

а) Вольтер;

б) Гердер;

в) Геракліт;

г) Гегель.

11.34 Античні діалектики розглядали космос:

а) як зв’язане ціле;

б) як протилежні частки;

в) як окремі елементи;

г) б, в.

11.35 Якість:

а) категорія філософії; те, що підлягає«формуванню» - елементи

(складові) певної системи(форми). В процесі пізнання відбувається

формалізація змісту(переведення його в графіки, формули);

б) мірило достовірності людських знань, їх відповідності об’єктивній

Дійсності;

в) сукупність ознак, що вирізняють річ серед інших, відмінних від неї, і

споріднює з подібними.

г) число, величина, чисельна визначеність: відмінність речей однієї

якості(вага, довжина) або міра сукупності речей однієї якості.