Тема7. Філософія Нового часу

7.1 Згідно Гольбаха, реально не існує нічого крім:

а) матерії і руху;

б) матерії і духу;

в) матерії і форми;

г) ідеї і форми.

7.2 Із зародженням якої конфесії християнства пов’язано зародження

філософії Нового часу:

а) католицизму;

??б) православ’я;

в) протестантизму;

г) ісламу.

7.3 Твір П. Гольбах«Система природи» це:

а) «біблія матеріалізму»;

б) «біблія ідеалізму»;

в) «біблія атеїзму»;

г) «біблія агностицизму».

7.4 Індукція

а) спосіб міркування від часткового до загального, за допомогою якого

встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези;

б) методологічний прийом, що полягає в приведенні деяких даних,

завдань, процедур, правил, у зручний для їх аналізу чи рішення вигляд;

в) перехід від загального до окремого. Має значення методу

дослідження, при якому окреме пізнається на основі знання загальної

закономірності;

г) випадкові відхилення від простежуваних середніх значень фізичних

величин, які характеризують систему, що складається з великої кількості

елементів і підлягає не динамічним, а статистичним законам;

7.5 Хто розробив вчення про множинність субстанцій, тим самим.

протиставив вченню Спінози про єдину субстанцію:

а) Готфрид Лейбниц;

б) Рене Декарт;

в) Френсіс Бекон;

г) Джон Локк.

7.6 Метод«універсальної математики»:

а) індуктивний метод;

б) дедуктивний метод.

в) а і б;

??г) немає вірної відповіді.

7.7 Оказіоналізм:

а) ідеалістичний погляд, за яким вся природа має одушевленість,

психіку, філософське відтворення анімізму;

б) термін, що позначає вчення, які визнають існування у світі

надприродних, недоступних науковому дослідженню феноменів і сил і

розробляють особливі«практичні» способи взаємодії з ними;

в) релігійно-ідеалістична доктринаXVII ст., яка намагалася перебороти

нез’ясовність взаємодії душі і тіла;

г) філософський плин у біології і медицині, що ставить під сумнів

об’єктивне існування причинності і замінює її уявленням про випадкове

сполучення комплексу умов.

7.8 Хто продовжив концепцію Джорджа Берклі та націлив її до

агностицизму:

а) Рене Декарт;

б) Девід Юм;

в) Бенедикт Спіноза;

г) Горфрид Вільгельм Лейбниц.

6.9 Створений світ Рене Декарт поділяє на два роди субстанцій:

а) духовні і матеріальні;

б) ідеальні та не ідеальні;

в) рухомі та нерухомі;

г) немає вірної відповіді.

7.10 Аксіоматичний метод

а) один із засобів дедуктивної побудови наукових теорій;

б) спосіб дослідження природних явиш, заснований на аналізі їхнього

розвитку;

в) система методологічних прикладів, яка полягає у висуванні деяких

тверджень в якості гіпотези, шляхом висновку з них, у сукупності з

іншими

наявними в нас знаннями, наслідками і зіставленням цих, останніх з

фактами;

г) пізнавальний метод, що його виробив Сократ, який порівнював свою

діяльність, що допомагає народженню істини, з мистецтвом повитухи

(акушерки).

7.11 Хто стоїть у витоків раціоналістичної європейської традиції:

а) Френсіс Бекон;

б) Рене Декарт;

в) Джон Локк;

г) Джордж Берклі.

7.12 Відповідно до міркувань Генріха Дитріха Гольбаха, щастя полягає в:

а) стражданнях;

б) задоволенні;

в) спокою;

г) в вивченні філософії.

7.13 Первинні:

а) особлива стратегія стосовно тексту, яка включає в себе одночасно і

його«деструкцію», і його реконструкцію;

б) згідно з вченням матеріалістівXVII-XVIII ст. (Гоббса, Локка), -якості,

притаманні самим речам і можуть бути описані механікою

(протяжність, величина, фігура);

в) тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що

характеризується упорядкованістю, організованістю взаємодій між

окремими рівнями по вертикалі;

г) зв’язок, стирання граней між розрізненим, дискретним(роздільним),

перервним.

7.14 Хто виділив три види знання про ступені його очевидності:

а) Джон Локк;

б) Джордж Берклі;

в) Готфрид Лейбніц;

г) Рене Декарт.

7.15 Особливістю французького матеріалізму була орієнтація передусім

на:

а) механіку;

б) фізику;

в) математику;

г) етику.

7.16 Сцієнтизм:

а) провідний напрямок у католицькій філософії, заснований Фомою

Аквінським;

б) світоглядна позиція, пов’язана з абсолютизацією позитивних аспектів

впливу природничих наук на розвиток культури;

в) конкретно-наукова методологічна орієнтація, що висуває в якості

завдання наукового дослідження виявлення структури об’єктів;

г) ідеалістичне вчення про духовну першооснову світу.

7.17 К.А. Гельвецій, представник французького матеріалізму, вважав,

що розходження між людиною и твариною зводиться в нього тільки до:

а) розходження організації;

б) розходження в духовному сенсі;

в) а і б;

г) цю проблему Гельвецій не досліджував.

7.18 Дедукція:

а) спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється

обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези;

б) методологічний прийом, що полягає в приведенні деяких даних,

завдань, процедур, правил, у зручний для їх аналізу чи рішення вид;

в) перехід від загального до окремого;

г) випадкові відхилення від простежуваних середніх значень фізичних

величин, які характеризують систему, що складається з великої кількості

елементів і підлягає не динамічним, а статистичним законам.

7.19 Хто вважав, що людина не народжується з вродженими ідеями, а і є

чистою дошкою(tabula rasa), на якій иття малює свої візерунки- знання:

а) Готфрид Лейбниц;

б) Джон Локк;

в) Френсіс Бекан;

г) Рене Декарт.

7.20 Деїзм:

а) релігійно-філософське вчення, які склалися в епоху еллінізму і

пізньої античності;

б) філософське вчення, за яким здатність відчувати нібито притаманна

всій матерії. Цей термін запроваджено вXVII ст.;

в) релігійно-філософська течія періоду пізньої античності;

г) принцип філософських вчень, які визнаючи Бога першопричиною

світу, заперечували його втручання в явища природи та в хід

суспільних

подій. Цей термін виник уXVII ст. в Англії.

7.21 Родоначальник емпіризму:

а) Рене Декарт;

б) Френсіс Бекон;

в) Девід Юм;

г) Бенедикт Спіноза.

7.22 Хто є автором слів: «Мислю, отже існую»:

а) Френсіс Бекон;

б) Рене Декарт;

в) Бенедикт Спіноза;

г) Володимир Ленін.

7.23 Енциклопедисти:

а) одна з ортодоксальних систем індійської філософії;

б) представники давньогрецької філософської школиVI-V ст. до н.е.,

яка протиставляла мислення чуттєвому сприйняттю, висунула вчення про

ілюзорність всіх помітних змін і відмінностей між речами, про незмінну

сутність справжнього буття;

в) філософське вчення, яке у відношеннях людини і світу проголошує

верховенство добра, захищає непорушність установлених небом

суспільних

понять;

г) французькі мислителі-просвітники(Дідро, Даламбер, Монтеск’є,

Вольтер, Руссо та ін.), які брали участь у виданні першого твору, що

систематизував наукове знання того часу.

7.24 Хто створив дуалістичне вчення про субстанцію:

а) Рене Декарт;

б) Бенедикт Спіноза;

в) Джон Локк;

г) Готфрид Лейбніц.

7.25 В основі вчення Спінози є злиття:

а) Бога і природи;

б) Бога і людини;

в) людини і природи;

г) природи і небуття.

7.26 Раціоналізм:

а) напрям у теорії пізнання, який вважає єдиним джерелом і критерієм

пізнання чуттєвий досвід;

б) філософські вчення, які наполягають на обмеженості пізнавальних

можливостей розуму, мислення, і які визнають основним родом пізнання

інтуїцію, почуття, інстинкт і т.п.;

в) філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання

проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність

філософських знань, теоретичного мислення;

г) вчення в теорії пізнання, відповідно до якого загальність і

необхідність- логічні ознаки достовірного знання- не можуть бути

виведені

з досвіду і його узагальнень; вони можуть бути почерпнуті тільки із

самого

розуму або з понять, властивих розуму.

7.27 Рене Декарт розробив метод:

а) універсальної математики;

б) універсальної логіки;

в) універсальної етики;

г) універсальної естетики.

7.28 Який метод наукового пізнання Френсіс Бекон вважав не

результативним:

а) індуктивний метод;

б) дедуктивний метод.

в) дистанційний;

г) а, б, в.

7.29 Філософія Нового часу характеризуються:

а) посилення впливу церкви;

б) ослаблення впливу церкви;

в) утриманням церкви своїх позицій;

г) ліквідацією церкви.

7.30 Секуляризація:

а) термін схоластичної філософії, яким позначали намір, мету,

спрямованість свідомості, мислення на якийсь предмет;

б) поняття, введене Авенаріусом для тлумачення і критики

натуралістичного і споглядального(метафізичного) матеріалізму, у

противагу якій він висунув теорію«принципової координації»;

в) процес звільнення всіх сфер иттєдіяльності людини і суспільства від

впливу релігії;

г) переключення енергії із соціально неприйнятних(нижчих) цілей і

об’єктів на соціально прийнятні(вищі).

7.31 Хто обґрунтував сенсуалізм на противагу раціоналізму:

а) Бенедикт Спіноза;

б) Готфрид Лейбниц;

в) Джон Локк;

г) Рене Декарт.

7.32 Емпіризм:

а) напрям у теорії пізнання, який, на противагу раціоналізмові, вважає

єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід;

б) філософські вчення, які наполягають на обмеженості пізнавальних

можливостей розуму, мислення, і які визнають основним родом пізнання

інтуїцію, почуття, інстинкт і т.п.;

в) філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання

проголошує досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських

знань,

теоретичного мислення;

г) вчення в теорії пізнання, відповідно до якого загальність і

необхідність- логічні ознаки достовірного знання- не можуть бути

виведені

з досвіду і його узагальнень; вони можуть бути почерпнуті тільки із

самого

розуму або з понять, властивих розуму.

7.33 Хто виступав із критикою понять матерії, як речовинної основи

(субстанції) тіл, а також теорії І. Ньютона про простір як вмістилище всіх

природних тіл і вчення Дж. Локка про походження понять матерії і

простору:

а) Бенедикт Спіноза;

б) Френсіс Бекон;

в) Рене Декарт;

г) Джордж Берклі.

7.34 В світогляді філософії Нового часу на перший план виходять

проблеми:

а) гносеології;

б) онтології;

в) аксіології;

г) праксеології.

7.35 Представником філософії Просвітництва є:

а) Сократ;

б) Руссо;

в) Тома Аквінський;

г) Рене Декарт.

7.36 Антиклерикалізм:

а) система поглядів і суспільні рухи, спрямовані проти намагань

церкви

підпорядкувати собі економічне, політичне і духовне иття суспільства;

б) формула логіки, що виражає несумісність посилок категоричного

силогізму із запереченням його висновку;

в) зведення всіх явищ суспільного иття до властивостей людської

природи. Цей термін запровадив Л. Фойєрбах;

г) наділення предметів природи, небесних тіл. тварин, а також

надприродних істот(духів, богів) зовнішністю і фізичними властивостями

людини.

7.37 Дуалізм субстанційний дозволяє Декарту створити:

а) матеріалістичну фізику;

б) ідеалістичну фізику;

в) а і б;

г) онтологічну.

7.38 Просвітництво:

а) сукупність філолофсько-теологічних вчень християнських мислителів

II - VII ст., які мають головною метою захист і теоретичне обґрунтування

християнської релігії;

б) ідеологія молодої буржуазіїXVIII ст., яка продовжувала гуманістичні

традиції Відродження(Монтеск’є, Дідро, Руссо та ін.);

в) середньовічна«шкільна філософія», представники якої прагнули

раціонально обґрунтувати і систематизувати християнське віровчення;

г) свідоме застосування в суперечці чи в доказах неправильних доводів,

усякого роду вивертів, замаскованих зовнішньої, формальною правильністю.

7.39 Що є альфа і омега у філософії Декарта:

а) антикорупціонізм;

б) антитрадиціоналізм;

в) антикомунізм;

г) антискептицизм.

7.40 Механіцизм:

а) один з головних напрямків у філософії, виходить з первинності

духовного, розумового і вторинності матеріального, природного, фізичного;

б) протилежний ідеалізмові філософський напрям, який виходить з того,

що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух-вторинними;

в) світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами

механічної форми руху матерії, що розглядаються як універсальні і

поширюються на усі види матеріального руху;

г) позиція, відповідно до якої філософське пізнання не здатне доводити

дослідження до критичних оцінок і партійних висновків, до суджень про

цінності, а тому повинно утримуватися від таких.

7.41 Що є зразком строгого і точного знання, якому повинна

наслідувати і філософія для раціоналізмуXVII ст. (Р. Декарт,

Н. Мальбранша):

а) релігія;

б) мистецтво;

в) французька мова;

г) математика.

7.42 Який філософ Нового часу створив представлення про природу як

про гігантську механічну систему:

а) Френсіс Бекон;

б) Рене Декарт;

в) Бенедикт Спіноза;

г) Джон Локк.

7.43 Субстанція:

а) напрямок схоластичної філософії, що відкидає вчення реалізму;

б) розумова дія, спрямована на приведення психіки людини в стан

поглибленого зосередження;

в) перетворення суб’єктивного на об’єктивне, що відбувається в процесі

суспільної практики;

г) об’єктивна реальність в аспекті внутрішньої єдності усіх форм її

саморозвитку, усього розмаїття явищ природи й історії, включаючи людину

і

її свідомість.

7.44 Д. Юм стверджував, що джерелом нашої практичної впевненості

оперує не теоретичне знання, а:

а) розум;

б) віра;

в) почуття;

г) любов.

7.45 В філософії Нового часу проходить боротьба між:

а) номіналізмом і раціоналізмом;

б) емпіризмом і раціоналізмом;

в) ідеалізмом і матеріалізмом;

г) ідеалізмом і номіналізмом.

7.46 За допомогою чого, на думку Рене Декарта, людина може отримати

достовірне і необхідне знання:

а) досвіду;

б) розуму;

в) почуттів;

г) а і в.

7.47 Хто, критикуючи погляди Декарта, стверджував, якщо б ідеї були

вродженими, вони були б відомі однаково як дитині, так і дорослому,

як

ідіоту, так і нормальній людині:

а) Френсіс Бекон;

б) Бенедикт Спіноза;

в) Джон Локк;

г) Готфрид Лейбниц.

ф

7.48 Картезіанство:

а) вчення про дискретний, перериваний стан матерії;

б) вчення Декарта й особливо його послідовників;

в) математичне вчення Древньої Індії;

г) представники давньогрецької філософії(сократичної) школи(IV

сторіччя до н.е.).

7.49 Джон Локк- представник:

а) раціоналізму;

б) сенсуалізму;

в) прагматизму;

г) позитивізму.

7.50 Плюралізм:

а) філософське вчення, що приймає за основу всього існуючого один

початок;

б) філософське вчення, що максимально зближає поняття«бог» і

«природа» з тенденцією до їхнього ототожнення;

в) концепція, що протистоїть монізму, яка виходить з визнання безлічі

самостійних невільних один від одного видів або початків буття,

основоположень і форм знань;

г) багатобожя, поклоніння багатьом богам.

7.51 Спіноза вважав, що«воля і розум- те саме», у цьому він близький з:

а) стоїками;

б) скептиками;

в) неоплатониками;

г) елеатами.

7.52 Монада:

а) філософський термін, що застосовувався в домарксистській філософії

і позначав властивість предмета, притаманний йому лише в деяких

станах,

на відміну від атрибута;

б) філософський термін, що означає структурну, субстанціальну

одиницю буття;

в) свідома цілеспрямованість людини на виконання тих чи інших дій;

г) форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних

зв’язків і відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.

7.53 Поль Генріх Дитріх Гольбах- філософ:

а) матеріаліст;

б) ідеаліст;

в) позитивіст;

г) а, б, в.

7.54 Модус:

а) у вченнях індійських релігій- особлива містична сила, обов’язковий

автоматично діючий«закон покарання» за сукупність вчинків, намірів,

прагнень, який визначає долю ивої істоти в наступних перевтіленнях;

б) філософський термін, що застосовувався в домарксистській філософії

і позначав властивість предмета, притаманний йому лише в деяких

станах,

на відміну від атрибута;

в) філософський термін, що означає структурну, субстанціальну

одиницю буття;

г) свідома цілеспрямованість людини на виконання тих чи інших дій.

7.55 Хто є автором твору«Думки про пояснення природи”:

а) Д.Дідро;

б) П. Гольбах;

в) К. Гальвецій;

г) К. Маркс.

7.56 Хто був творцем аналітичної геометрії:

а) Джордж Берклі;

б) Джон Локк;

в) Рене Декарт;

г) Девід Юм.

7.57 Кому належить славнозвісний афоризм: «Знання- сила»:

а) Рене Декарту;

б) Френсісу Бекониу;

в) Девізу Юму;

г) Бенедикту Спінозі.

7.58 Вчення Г. Лейбниця про субстанцію було:

а) моністичне;

б) дуалістичне;

в) плюралістичне;

г) а, б, в.

7.59 Хто вважав, що знання, котрі не приносять практичних плодів, -непотрібна розкіш:

а) Готфрид Вільгельм Лейбниц;

б) Рене Декарт;

в) Френсіс Бекон;

г) Бенедикт Спіноза.

7.60 Розвиток науки Нового часу, як і соціальні перетворення, пов’язані:

а) з розкладом феодальних суспільних порядків;

б) з розкладом рабовласницьких відносин;

в) з розкладом буржуазних відносин;

г) з розкладом інформаційних технологій.

7.61 В центрі уваги філософії Нового часу є:

а) Бог;

б) космос;

в) наука;

г) мистецтво.

7.62 В чому раціоналіст Р. Декарт згоден з емпіристом Ф. Беконом:

а) панування над природою є кінцевою метою наукового пізнання;

б) наукове пізнання можливо лише завдяки досвіду;

в) наукове пізнання можливе лише завдяки розуму;

г) немає вірної відповіді.

7.63 Хто розробив моністичне вчення про єдину субстанцію:

а) Рене Декарт;

б) Френсіс Бекон;

в) Бенедикт Спіноза;

г) Джон Локк.

7.64 Кому належить ідея створення єдиного наукового методу, котрий

зветься«універсальною математикою», завдяки якому можливо

побудувати

систему наук? Цей метод дозволяє науці орієнтуватися не на окремі

відкриття, а йти, так би мовити, «суцільним фронтом», не залишаючи

пропущених ланок:

а) Френсіс Бекон;

б) Рене Декарт;

в)ДевідЮм;

г) Джон Локк.

7.65 Бенедикт Спіноза- прихильник:

а) номіналізму й емпіризму;

б) крайнього реалізму, що переходить в пантеїзм;

в) крайнього раціоналізму.