Тема 6. Філософія Відродження

6.1 Філософське мислення епохи Відродження можна охарактеризувати

а) геоцентричне;

б) антропоцентричне;

в) теоцентричне;

г) космоцентричне.

6.2 Гуманізм:

а) виявляється в поглядах, згідно яких події йдуть до гіршого, у відсутності віри

в те, що добро візьме верх;

б) це переконання і віра в краще майбутнє, у можливість того, що добро візьме

верх над злом, справедливість над несправедливістю;

в) методологічний принцип, який намагався пояснити розвиток суспільства

законами природи;

г) у широкому значенні - історично змінна система поглядів, яка визначає

цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя тощо; у вузькому

значенні - культурний рух епохи Відродження.

6.3 Натурфілософи не критикували античну науку:

а) так;

б) ні;

6.4 Хто вважав, що вся природа повинна бути зрозуміла, виходячи з трьох

алхімічних елементів - ртуті, сірки і солі:

а) Парацельс;

б) Кузанський;

в) Аквінський;

г) Арістотель.

6.5 Середньовіччя відноситься до античності як до:

а) ідеалу;

б) утопії;

в) авторитету;

г) неподобства.

6.6 Якщо Середньовіччя можна назвати епохою релігійною, то

Відродження - переважно:

а) міфологічною;

б) етичною;

в) художньо-естетичною;

г) економічно-прагматичною.

11

6.7 В епоху Відродження індивід схильний приписувати всі свої заслуги:

а) самому собі;

б) Богу;

в) владі та устрою;

г) долі.

6.8 Представником епохи Відродження є:

а) Тома Аквінський;

б) Аврелій Августин;

в) Сократ;

г) Джовані Піко делла Мірандола.

6.9 Відродження відноситься до античності як до:

а) ідеалу;

б) авторитету;

в) утопії;

г) несенітниці.

6.10 Близьким до ренесансного засобу мислення був:

а) платонізм;

б) неоплатонізм;

в) арістотелізм;

г) піфагореїзм.

6.11 Гуртки гуманістів виникли в:

а) Іспанії;

б) Італії;

в) Ірландії;

г) Індії.

6.12 Індивідуалізм:

а) релігійно-філософське вчення древньої Індії, спочатку зв’язане з культом

жіночих божеств і магічних обрядів, спрямованих на забезпечення родючості;

б) риса світогляду і принцип поведінки людини, коли інтереси окремого

індивіда абсолютизуються, протиставляються колективові та суспільству;

в) напрямок у вивченні філософських основ математики, що виникли на

початку XX сторіччя;

г) риса світогляду і принцип поведінки людини, коли інтереси окремого

індивіда абсолютизуються, протиставляються колективові та суспільству.

6.13 Епоха Відродження усвідомлює себе як відродження культури:

а) середньовіччя;

б) античності;

в) нового часу;

г) постмодернізму.

12

6.14 Аверроїзм:

а) філолофсько-теологічний напрямок у західноєвропейській філософії епохи

Середньовіччя і Відродження;

б) вчення, що заперечує цілком або частково можливість пізнання світу;

в) міркування, що порушує закони логічного мислення; нелогічність взагалі.

Веде до двозначності, суперечливості бездоказовості, що виключає можливість

пізнання істини;

г) моральний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до діяльності на

благо інших.

6.15 В епоху Відродження, на відміну від Середньовічного суспільства,

індивід:

а) здобуває меншу самостійність;

б) більшу самостійність;

в) зовсім лишається її;

г) немає вірної відповіді.

6.16 Культура:

а) багатоступеневий комплекс поведінкових актів організму, створений в

результаті тривалої еволюції та спрямований на забезпечення життєвих функцій,

самого існування кожної істоти і виду в цілому;

б) термін античної філософії, вперше вжитий у значенні одиничного реального

буття. У патристиці - розуміється в значенні «індивідуальна субстанція», «перша

сутність»;

г) об’єктивна реальність, що існує поза і незалежно від людської свідомості і

відбивана нею;

д) соціально-прогресивна творча діяльність людства у всіх сферах буття і

свідомості, що є діалектичною єдністю процесів опредмечування і

розпредмечування, спрямована на перетворення дійсності, на перетворення

багатства особистості, на усіляке виявлення і розвиток істотних сил людини.

6.17 Натурфілософія:

а) філософія природи, особливістю якої є переважно умоглядне тлумачення

природи, розглянутої в її цілісності;

б) термін Канта, що позначає апріорна, тобто існуюча до всякого досвіду,

первісна, чиста і незмінна свідомість, категорія нібито служить умовою єдності

світу явищ, що одержує від нього свої форми і закони;

в) термін, що його запровадив І. Кант для позначення безумовного веління

моральної свідомості будувати свою поведінку відповідно до законів;

13

г) різновид змісту самосущого буття або субстанції в інтерпретації Арістотеля.

6.18 Фізику якого античного філософа критикували натурфілософи:

а) Піфагора;

б) Арістотеля;

в) Августина.

г)Г еракліта;

6.19 Антропоцентризм:

а) принцип деяких релігійно-ідеалістичних вчень, за яким людина нібито є

центром Всесвіту найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі;

б) моральний принцип, який полягає у крайньому обмеженні потреб людини;

в) система ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування Бога;

г) один з поширених у сучасній західній психології напрямків, заснований на

прагматизмі і позитивізмі.

6.20 В епоху Відродження зменшилась цінність окремої людини:

а) так;

б) ні.

6.21 Пантеїзм:

а) філософське вчення, що приймає за основу всього існуючого один

початок;

б) філософське вчення, що максимально зближує поняття «Бог» і «природа» з

тенденцією до їхнього ототожнення;

в) концепція, що протистоїть монізму, яка виходить з визнання безлічі

самостійних невільних один від одного видів або початків буття, основоположень і

форм знань;

г) багатобожжя, поклоніння багатьом богам.

6.23 Коли зародилась епоха Відродження:

а) ХІУ-ХУст.;

б) ХХ-ХІст.;

в) І-Уст.;

г) У-УІІ ст.

6.24 Епоха Відродження прийшла на зміну:

а) античної філософії;

б) середньовіччя;

в) сучасної філософії;

г) німецької класичної філософії.