Тема 5. Філософія середньовічного суспільства, її теоцентризм

5.1 До третього ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) неорганічні стихії і мінерали;

б) рослини;

в) тварини;

г) розумну душу.

5.2 До нижчого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) зовнішню визначеність речі;

б) форму, яка з’являється як кінцева причина;

в) форму, яка є діючою причиною, має в собі не тільки ціль, але і початок діяльності, руху;

г) форму, яка з’являється вже не як організуючий принцип матерії, а сама по собі,

незалежно від матерії.

5.3 Хто стверджував: «Людина отримує страждань рівно настільки, наскільки

піддається їм»:

а) Августин;

б) Аквінський;

в) Арістотель;

г) Анаксимандр;

5.4 Багато характерних рис середньовічної філософії проявилися в боротьбі:

а) сенсуалізму і раціоналізму;

б) реалізму і номіналізму;

в) раціоналізму і ірраціоналізму;

г) позитивізму і неопозитивізму.

5.5 До четвертого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) зовнішню визначеність речі;

б) форму яка з’являється як кінцева причина;

в) форма, яка є діючою причиною, має в собі не тільки ціль, але і початок діяльності, руху;

г) форму, яка з’являється вже не як організуючий принцип матерії, а сама по собі,

незалежно від матерії.

5.6 Телеологія:

а) дисципліна, що займається порівняльним вивченням знакових систем;

б) поняття постмодернізму, яке означає: відображення базової реальності;

в) галузь наукового знання, у якій за допомогою міждисциплінарних

досліджень виявляються загальні закономірності самоорганізації, становлення стійких

структур у відкритих системах;

г) релігійно-філософське вчення про наявність у світі об’єктивних позалюдських

цілей і доцільності.

2

5.7 До другого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) зовнішню визначеність речі;

б) форму, яка з’являється як кінцева причина;

в) форму, яка є діючою причиною, має в собі не тільки ціль, але і початок

діяльності, руху;

г) форму, яка з’являється вже не як організуючий принцип матерії, а сама по собі,

незалежно від матерії.

5.8 Філософія середньовічного суспільства мала:

а) геоцентричний характер;

б) антропоцентричний характер;

в) теоцентричний характер;

г) космоцентричний характер.

5.9 Суперечка між номіналістами і реалістами виникла у зв’язку з проблемою:

а) одиночного і загального;

б) кількісного і якісного;

в) матеріального та ідеального;

г) немає вірної відповіді.

5.10 Автор твору «Про град Божий»:

а) Августин;

б) Аквінський;

в) Сократ;

г) Г еракліт.

5.11 До третього ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) зовнішню визначеність речі;

б) форму, яка з’являється як кінцева причина;

в) форму, яка є діючою причиною, має в собі не тільки ціль, але і початок

діяльності, руху;

г) форму, яка з’являється вже не як організуючий принцип матерії, а сама по собі,

незалежно від матерії.

5.12 Середньовіччя можна назвати епохою:

а) міфологічною;

б) космічно-природною;

в) релігійною;

г) атеїстичною.

3

5.13 Кого мав на увазі Августин, коли казав: «їм здалося ймовірно, що істину

знайти не можна, а мені здається ймовірно, що знайти можна»:

а) скептиків;

б) стоїків;

в) елеатів;

г) неоплатоніків.

5.14 Концептуалізація:

а) встановлення обсягу предиката судження;

б) напрямок схоластичної філософії, що відкидає вчення реалізму;

в) розумова дія, спрямована на приведення психіки людини в стан поглибленого

зосередження;

г) перетворення суб’єктивного (властивостей, притаманних суб’єкту) на

об’єктивне (на властивості об’єкта), що відбувається в процесі суспільної практики.

5.15 До другого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) неорганічні стихії і мінерали;

б) рослини;

в) тварини;

г) розумну душу.

5.16 Іоанн Росцелін був представником:

а) номіналізму;

б) реалізму;

в) модернізму;

г) постмодернізму.

5.17 Номіналізм:

а) напрямок у середньовічній філософії, який вважав поняття лише

іменами;

б) об’єктивно-ідеалістична доктрина про тотожність буття і мислення,

відповідно до якої весь розвиток природи і суспільства є здійсненням логічної

діяльності світового розуму, абсолютної ідеї;

в) сукупність філософських вчень і шкіл, які визначають незалежне від суб’єкта

існування об’єкта, причому під об’єктом розуміють як матеріальні речі, так і

ідеальні поняття;

г) ідейна і художня течія, що охоплює різноманітні області культури, прийшла

на зміну класицизму в Європі на початку ХІХ ст.

4

5.18 Тома Аквінський був учнем:

а) Платона;

б) Альберта Великого;

в) Канта;

г) Спінози.

5.19 Вчення про буття Августина близьке з :

а) скептицизмом;

б) стоїцизмом;

в) неоплатонізмом;

г) епікуреїзмом.

5.20 Яке вчення Фоми мало великий вплив у середині віків, та римська

церква офіційно визнала його?

а) томізм;

б) модернізм;

в) позитивізм;

г) тотемізм.

5.21 Теологія:

а) система релігійних міфів про походження богів;

б) «богооправдання»;

в) систематизоване віровчення даної релігії;

г) поняття, що ототожнюється з деякими позавіросповідними формами містики.

5.22 Середньовічний реалізм наближається з:

а) платонізмом;

б) неоплатонізмом;

в) стоїцизмом;

г) епікуреїзмом.

5.23 В залежності від ступеня актуальності буття, скільки рівнів виділяє

Тома Аквінський:

а) один;

б) два;

в) три;

г) чотири.

5.24 До нижчого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) неорганічні стихії і мінерали;

б) рослини;

в) тварини;

г) розумну душу.

5

5.25 Універсали:

а) позначення загальних ідей у середньовічній філософії;

б) основа єдності, однорідності різних предметів і різних властивостей

окремого, одиничного предмета, речі і їхньої сукупності;

в) рух, що має джерело, причину в самій речі, яка рухається;

г) відповідний, схожий, подібний;

д) внутрішня, притаманна тому чи іншому предмету, явищу чи процесу,

властивість.

5.26 В епоху Середньовіччя індивід схильний приписувати всі свої заслуги:

а) Богу;

б) самому собі;

в) владі та устрою;

г) долі.

5.27 Світогляд Августина:

а) теоцентричний;

б) антропоцентричний;

в) космоцентричний;

г) ірраціоналістичний.

5.28 Яке вчення Фоми Аквінського відродилося в XX столітті як одне з

найбільш значних течій католицької філософії:

а) неотомізм;

б) неоплатонізм;

в) неоскептицизм;

г) неостоїцизм.

5.29 Представником філософії середньовічного суспільства був:

а) Микола Кузанський;

б) Тома Аквінський;

в) Френсіс Бекон.

г) Карл Маркс.

5.30 Про що мав на увазі Августин, коли казав: «Поки ніхто мене про те не

запитує, я розумію, анітрошки не утруднюючись; а як незабаром хочу дати відповідь

на це, я стаю зовсім у тупік»:

а) про мету;

б) про час;

в) про долю;

г) про щастя.

6

5.31 Телеологія:

а) дисципліна, що займається порівняльним вивченням знакових систем;

б) поняття постмодернізму, яке означає: відображення базової реальності;

в) галузь наукового знання, у якій за допомогою міждисциплінарних досліджень

виявляються загальні закономірності самоорганізації, становлення стійких структур

у відкритих системах;

г) релігійно-філософське вчення про наявність у світі об’єктивних

позалюдських цілей і доцільності.

5.32 До четвертого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) неорганічні стихії і мінерали;

б) рослини;

в) тварини;

г) розумну душу.

5.33 Трансцендентальний:

а) поняття, що відбивають типи співвідношень між цілим і його складовими

частинами;

б) відповідний, рівний, еквівалентний;

в) термін для позначення того, що доведено незаперечним чином, для позначення

абсолютно достовірного знання;

г) у схоластиці означає надкатегоріальний.

5.34 В середньовіччі сформувався:

а) моністичний підхід до ціннісного змісту світу;

б) дуалістичний підхід до ціннісного змісту світу.

в) а і б;

г) плюралістичний підхід до ціннісного змісту світу.

5.35 Фідеїзм:

а) етична теорія, що визнає корисність вчинку повним критерієм його

моральності;

б) принцип демаркації науки від «метафізики» (як альтернатива принципу

верифікаціонізму), згідно з яким універсальне твердження є істинним, якщо жодне

одиничне твердження, яке логічно випливає з нього, не є хибним. Запропонований К.

Поппером;

в) заснований Гуссерлем і його учнями суб’єктивно ідеалістичний напрямок;

г) вчення, яке прагне підкорити науку релігії, використовувати ідеалістичну

філософію і наукове знання для захисту релігійних догм.

7

5.36 Тома Аквінський намагався обґрунтувати основні принципи

християнської теології, спираючись на вчення:

а) Арістотеля;

б) Платона;

в) Сократа;

г) Г еракліта.

5.37 Теодицея:

а) система релігійних міфів про походження богів;

б) «богооправдання»;

в) систематизоване віровчення даної релігії;

г) поняття, що ототожнюється іноді з теологією або з деякими позавіросповідними

формами містики.

5.38 Хто визначив, що час є міра руху і змін:

а) Августин;

б) Аквінський;

в) Платон;

г)Сократ.

5.39 Догматизм:

а) визначений, обмежений; філософське вчення про загальну об’єктивну

зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі;

б) філософський напрямок, що вивчає найбільш загальні закономірності і сутність

буття, відносини людини до світу й історичні зміни цього відношення в процесі

предметно-практичної і духовно-теоретичної діяльності;

в) некритичний, однобічний, антиісторичний тип мислення, що у сприйнятті,

оцінці, розумінні реалій не враховує специфічні умови місця, часу, дії часу, дії і

спирається на довільні бездоказові упереджені побудови і конструкції;

г) принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з визнання

наявності в ньому двох першооснов (субстанцій) - духу і матерії, ідеального і

матеріального.

5.40 Теоцентризм:

а) принцип, згідно з яким єдиний Бог проголошується абсолютним началом і

центром Всесвіту, що зумовлює собою буття і смисл існування всього живого;

б) принцип наукового пізнання, згідно з яким процеси дійсності мають

розглядатися в їх закономірному історичному розвитку, в тісному зв’язку з

конкретно-історичними умовами їх існування;

в) філософський напрям, який пояснює все суще через наявність свідомості

суб’єкта;

8

г) стихійно-матеріалістичне світорозуміння, властиве кожній людині переконання в

тому, що всі предмети існують незалежно від людської свідомості.

5.41 До другого ступеня буття Тома Аквінський відносить:

а) неорганічні стихії і мінерали;

б) рослини;

в) тварини;

г) розумну душу.

5.42 Креаціонізм:

а) ідеалістичне вчення про створення світу, живої і неживої природи в єдиному

творчому акті;

б) філософська концепція, відповідно до якої наукові поняття і теоретичні побудови

є в основі своєї продуктами угоди між ученими;

в) богословсько-етичне вчення, що виникло наприкінці XУII сторіччя в

католицизмі;

г) філософське вчення, що висуває на перший план пізнання за допомогою

інтелекту і таке, що метафізично відриває його від чуттєвого пізнання і практики.

5.43 Томізм:

а) провідний напрямок у католицькій філософії, заснований Фомою

Аквінським;

б) світоглядна позиція, пов’язана з абсолютизацією позитивних аспектів впливу

природничих наук на розвиток культури;

в) конкретно-наукова методологічна орієнтація, що висуває в якості завдання

наукового дослідження виявлення структури об’єктів;

г) ідеалістичне вчення про духовну першооснову світу.

5.44 Інтенція:

а) термін схоластичної філософії, яким позначали намір, мету, спрямованість

свідомості, мислення на якийсь предмет;

б) поняття, введене Авенаріусом для тлумачення і критики натуралістичного і

споглядального (метафізичного) матеріалізму, у противагу якій він висунув теорію

«принципової координації»;

в) процес звільнення всіх сфер життєдіяльності людини і суспільства від впливу

релігії;

г) переключення енергії із соціально неприйнятних (нижчих) цілей і об’єктів на

соціально прийнятні (вищі).

5.45 Душа за вченням Августина:

а) смертна;

б) безсмертна;

в) не існує.

г) а і б

9

5.46 Клерикалізм:

а) філософське вчення, яке вважає свідомість одним із знарядь (інструментів)

пристосування організму до середовища, що постійно змінюється; різновид

прагматизму;

б) філософське вчення, що заперечує об’єктивну зумовленість явищ природи,

суспільства і людської психіки, і необхідний і закономірний зв’язок між ними;

в) суспільно-політичний напрямок у діяльності релігійних організація,

орієнтований на підвищений вплив релігії і церкви в різних сферах життя

суспільства;

г) один з основних напрямків обґрунтування математики, що прагне звести всю

математику до логіки.

5.47 Провіденціалізм:

а) течія в сучасній західній філософії науки, що склалася в 60-70-х . роках XX ст., як

спроба подолати деякі найбільш одіозні недоліки неопозитивізму;

б) вчення в західній філософії, за яким цінність понять, суджень та інших знань про

об’єкти, їх властивості тощо визначається практичними наслідками для людини дій, що

базуються на цих знаннях;

в) теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх

сенсу - як наперед визначеного наміру Бога;

г) художній метод, який виник в Англії в середині ХУІІІ ст. (Дж. Ричардсон), що за

своїм ідейним змістом і художніми особливостями протистояв класицизму.

5.48 Реалізм:

а) напрямок у середньовічній філософії, який вважав поняття лише іменами;

б) об’єктивно ідеалістична доктрина про тотожність буття і мислення, відповідно до

якої весь розвиток природи і суспільства є здійсненням логічної діяльності світового

розуму, абсолютної ідеї;

в) напрям протилежний номіналізму і концептууалізму (помірному реалізму) в

середньовічній філософії (проблема з універсалом);

г) ідейна і художня течія, що охоплює різноманітні області культури, прийшов на

зміну класицизму в Європі на початку XIX ст.

10