- •Тема1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві.
- •Тема2. Інструментарій філософського світосприйняття дійсності
- •Тема3. Філософія Давнього Сходу
- •Тема4. Філософія Давньої Греції
- •Тема 5. Філософія середньовічного суспільства, її теоцентризм
- •Тема 6. Філософія Відродження
- •Тема7. Філософія Нового часу
- •Тема8. Німецька класична філософія
Тема2. Інструментарій філософського світосприйняття дійсності
2.1 Хто сформував три питання, які мають, за його переконанням,
принципове значення для філософії в найвищому«всесвітньо-цивілізованому» її смислі: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я
можу сподіватися?
а) Піфагор;
б) Кант;
в) Гегель;
г) Платон.
2.2 Методологія:
а) філософське вчення про феномен, який постає не чим іншим, як
з’явою певної реальності, її самовияв і саморозкриття; не розкриває
реальності, а засвідчує її такою, якою вона є;
б) уявлення про майбутнє людства, галузь знань, що охоплює
перспективи соціальних процесів;
в) загальне позначення різних уявлень і гіпотез, що відносяться до
психічних явищ, саме існування яких не одержало наукового достовірного
підтвердження й обґрунтування;
г) сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів,
використовуваних у будь-якій науці;
2.3 Категорії за своєю природою можуть бути лише:
а) апріорними;
б) апостеріорними;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
15
2.4 Матеріалізм:
а) один з головних напрямків у філософії, виходить з первинності
духовного, розумового і вторинності матеріального, природного, фізичного;
б) філософський напрям, який виходить з того, що природа, буття,
матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух- вторинними;
в) світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами
механічної форми руху матерії, що розглядаються як універсальні і
поширюються на усі види матеріального руху;
г) позиція, відповідно до якої філософське пізнання не здатне доводити
дослідження до критичних оцінок і партійних висновків, до суджень про
цінності, а тому повинно утримуватися від таких.
2.5 Зміст категорії«буття» може бути:
а) матеріалістичним;
б) ідеалістичним;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
2.6 Матерія:
а) термін античної філософії, вперше вжитий у значенні одиничного
реального буття. У патристиці- розуміється в значенні«індивідуальна
субстанція», «перша сутність»;
б) у мистецтві- сукупність твердо встановлених норм, правил і
принципів художньої творчості; називають також твори, які є нормативним
зразком;
в) об’єктивна реальність, що існує поза і незалежно від людської
свідомості і відбивана нею;
г) соціально-прогресивна творча діяльність людства у всіх сферах буття
і свідомості, що є діалектичною єдністю процесів опредмечування і
розпредмечування, спрямована на перетворення дійсності, на перетворення
багатства особистості, на усіляке виявлення і розвиток істотних сил людини.
2.7 Всі категорії можуть бути:
а) матеріалістичними;
б) ідеалістичними;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
2.8 Системний підхід:
а) сукупність методів і засобів, використовуваних під час досліджень і
конструювання складних і надскладних об’єктів;
б) методологічний напрямок в науці, основне завдання якого полягає в
розробці методів дослідження і конструювання складноорганізованих
16
об’єктів- систем різних типів і класів;
в) цілеспрямоване й організоване сприйняття зовнішнього світу, що
доставляє первинний матеріал для наукового дослідження;
г) процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних
образах(поняттях, теоріях) людиною. Пов’язане з практичною діяльністю і
зумовлене суспільним буттям людини.
2.9 Хто вперше в епоху античності склав системний перелік категорій:
а) Арістотель;
б) Аквінський;
в) Анаксимен;
г) Анаксимандр.
2.10 Монізм:
а) філософське вчення, що приймає за основу всього існуючого один
початок;
б) філософське вчення, що максимально зближує поняття«бог» і
«природа» з тенденцією до їхнього ототожнення;
в) концепція, яка виходить з визнання безлічі самостійних невільних
один від одного видів або початків буття, основоположень і форм знань;
г) багатобожя, поклоніння багатьом богам.
2.11 Формування системи категорії призвело до утворення Арістотелем:
а) формальної етики;
б) формальної естетики;
в) неформальної етики;
г) формальної логіки.
2.12 Який представник Нового часу розробив ґрунтовну систему
категорій(кількість, якість, відношення, модальність):
а) Кант;
б) Конт;
в) Конфуцій;
г) Копернік.
2.13 Структура:
а) сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках між
собою й утворюють визначену цілісність, єдність;
б) будова і внутрішня форма організації системи, що виступає як
єдність стійких взаємозв’язків між її елементами, а також законів даних
взаємозв’язків;
в) внутрішній істотний і стійкий зв’язок явищ, що обумовлює їхню
упорядковану зміну;
17
г) зміст, пов’язаний з певними знаками, зокрема з мовними виразами;
д) спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності,
зумовлений закономірностями відповідного об’єкта.
2.14 Категорії канта:
а) апріорні;
б) апостеріорні;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
2.15 Моделювання:
а) метод пізнання, який полягає в розчленуванні цілого на частини;
б) метод зведення суперечливих тверджень(тез, антитез), одному з
яких неможливо надати переваги;
в) відтворення характеристик якогось об’єкта на іншому об’єкті,
спеціально створеному для їх вивчення;
г) метод пізнання, який полягає у поєднанні частин у ціле.
2.16 Категорії кантівської філософії диктувалися новою логікою:
а) трансцендентальною;
б) транссексуальною;
в) транснаціональною;
г) немає вірної відповіді.
2.17 Гегелівське тлумачення категорії диктувалося:
а) діалектико-матеріалістичною логікою;
б) діалектико-ідеалістичною логікою;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
2.18 Дуалізм:
а) визначений, обмежений; філософське вчення про загальну об’єктивну
зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі;
б) філософський напрямок, що вивчає найбільш загальні закономірності
сутність буття, відносини людини до світу й історичні зміни цього
відношення в процесі предметно-практичної і духовно-теоретичної
діяльності;
в) некритичний, однобічний, антиісторичний тип мислення, що у
сприйнятті, оцінці, розумінні реалій не враховує специфічні умови місця,
часу, дії часу, дії і спирається на довільні бездоказові упереджені побудови і
конструкції;
г) принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з
визнання наявності в ньому двох першооснов(субстанцій) - духу і матерії,
ідеального і матеріального.
18
2.20 Діалектика сумісна з:
а) матеріалізмом;
б) ідеалізмом;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
2.21 Суб’єктивний ідеалізм:
а) напрям у філософії, згідно з яким свідомість людини є творцем
об’єктивного світу;
б) за першооснову дійсності приймає диперсоніфіковане,
надособистісне універсальне духовне утворення;
в) особливий вид філософського ідеалізму, представлений Кантом і його
продовжувачами;
г) релігійно-філософське вчення, що визнає існування особистого бога
як надприродної істоти, що володіє розумом і волею і таємничим образом
впливає на всі матеріальні і духовні процеси.
2.22 Класичним представником ідеалістичної діалектики є:
а) Гегель;
б) Маркс;
в) Енгельс;
г) б і в
2.23 Ієрархія:
а) особлива стратегія стосовно тексту, яка включає в себе одночасно і
його«деструкцію», і його реконструкцію;
б) згідно з вченням матеріалістів ХVІІ- ХVШ ст. (Гоббса, Локка, - у
якості, притаманні самим речам, і можуть бути описані механікою
(протяжність, величина, фігура);
в) тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що
характеризується упорядкованістю, організованістю взаємодій між
окремими рівнями по вертикалі;
г) зв’язок, стирання граней між розрізненим, дискретним(роздільним),
перервним.
2.24 Класичним представником матеріалістичної діалектики є:
а) Кант;
б) Гегель;
в) Маркс;
г) Платон.
2.25 Об’єктивний ідеалізм:
а) філософський напрямок, представники якого виходять з переваги
19
суб’єктивного стосовно вищої реальності, заперечують її незалежність від
волі і свідомості суб’єкта;
б) за першооснову дійсності приймає диперсоніфіковане надособистісне
універсальне духовне утворення;
в) особливий вид філософського ідеалізму, представлений Кантом і його
продовжувачами;
г) релігійно-філософське вчення, що визнає існування особистого бога
як надприродної істоти, що володіє розумом і волею і таємничим чином
впливає на всі матеріальні і духовні процеси.
2.26 Який метод чітко проявляється у соціальній практиці під гаслом:
«Хто не з нами, той проти нас».
а) діалектичний метод;
б) метафізичний метод;
в) а і б;
г) немає вірної відповіді.
2.27 Система:
а) сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках між
собою й утворюють визначену цілісність, єдність;
б) будова і внутрішня форма організації системи, що виступає як
єдність стійких взаємозв’язків між її елементами, а також законів даних
взаємозв’язків;
в) внутрішній істотний і стійкий зв’язок явищ, що обумовлює їхню
упорядковану зміну;
г) зміст, пов’язаний з певними знаками, зокрема з мовними виразами;
д) спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності,
зумовлений закономірностями відповідного об’єкта.
2.28 Методологічний принцип, згідно якому вищі форми матерії можуть
бути зведені до нижчих і пояснені на основі їх закономірностей називається:
а) ідеалізмом;
б) матеріалізмом;
в) прагматизмом;
г) редукціонізмом.
2.29 Системний аналіз:
а) сукупність методів і засобів, використовуваних під час досліджень і
конструювання складних і надскладних об’єктів;
б) методологічний напрямок в науці, основне завдання якого полягає в
розробці методів дослідження і конструювання складно організованих
об’єктів- систем різних типів і класів;
в) цілеспрямоване й організоване сприйняття зовнішнього світу, що
20
доставляє первинний матеріал для наукового дослідження;
г) процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних
образах(поняттях, теоріях) людиною. Пов’язане з практичною діяльністю і
зумовлене суспільним буттям людини.
2.30 Редукціонізм є:
а) механічний;
б) біологічний;
в) психологічний;
г) а, б, в.
2.31 Концепт:
а) форма семантичної об’єднаності елементів тексту, а також поза-текстових смислових відношень, що утворюються в процесі духовної та
практичної діяльності людини;
б) формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття;
в) закономірна, послідовна зміна явища, його перехід в інше явище;
г) закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних
об’єктів.
2.32 Скільки головних аспектів існує у вирішенні основного питання
філософії:
а) два;
б) три;
в) п’ять;
г) сім.
2.33 Ідеалізм:
а) один з головних напрямків у філософії, виходить з первинності
духовного, розумового і вторинності матеріального, природного, фізичного;
б) філософський напрям, який виходить з того, що природа, буття,
матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух- вторинними;
в) світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами
механічної форми руху матерії, що розглядаються як універсальні і
поширюються на усі види матеріального руху;
г) позиція, відповідно до якої філософське пізнання не здатне доводити
дослідження до критичних оцінок і партійних висновків, до суджень про
цінності, а тому повинно утримуватися від таких.
21
Змістовний модуль2. Генезис філософії
