Тема2. Інструментарій філософського світосприйняття дійсності

2.1 Хто сформував три питання, які мають, за його переконанням,

принципове значення для філософії в найвищому«всесвітньо-цивілізованому» її смислі: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я

можу сподіватися?

а) Піфагор;

б) Кант;

в) Гегель;

г) Платон.

2.2 Методологія:

а) філософське вчення про феномен, який постає не чим іншим, як

з’явою певної реальності, її самовияв і саморозкриття; не розкриває

реальності, а засвідчує її такою, якою вона є;

б) уявлення про майбутнє людства, галузь знань, що охоплює

перспективи соціальних процесів;

в) загальне позначення різних уявлень і гіпотез, що відносяться до

психічних явищ, саме існування яких не одержало наукового достовірного

підтвердження й обґрунтування;

г) сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів,

використовуваних у будь-якій науці;

2.3 Категорії за своєю природою можуть бути лише:

а) апріорними;

б) апостеріорними;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

15

2.4 Матеріалізм:

а) один з головних напрямків у філософії, виходить з первинності

духовного, розумового і вторинності матеріального, природного, фізичного;

б) філософський напрям, який виходить з того, що природа, буття,

матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух- вторинними;

в) світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами

механічної форми руху матерії, що розглядаються як універсальні і

поширюються на усі види матеріального руху;

г) позиція, відповідно до якої філософське пізнання не здатне доводити

дослідження до критичних оцінок і партійних висновків, до суджень про

цінності, а тому повинно утримуватися від таких.

2.5 Зміст категорії«буття» може бути:

а) матеріалістичним;

б) ідеалістичним;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

2.6 Матерія:

а) термін античної філософії, вперше вжитий у значенні одиничного

реального буття. У патристиці- розуміється в значенні«індивідуальна

субстанція», «перша сутність»;

б) у мистецтві- сукупність твердо встановлених норм, правил і

принципів художньої творчості; називають також твори, які є нормативним

зразком;

в) об’єктивна реальність, що існує поза і незалежно від людської

свідомості і відбивана нею;

г) соціально-прогресивна творча діяльність людства у всіх сферах буття

і свідомості, що є діалектичною єдністю процесів опредмечування і

розпредмечування, спрямована на перетворення дійсності, на перетворення

багатства особистості, на усіляке виявлення і розвиток істотних сил людини.

2.7 Всі категорії можуть бути:

а) матеріалістичними;

б) ідеалістичними;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

2.8 Системний підхід:

а) сукупність методів і засобів, використовуваних під час досліджень і

конструювання складних і надскладних об’єктів;

б) методологічний напрямок в науці, основне завдання якого полягає в

розробці методів дослідження і конструювання складноорганізованих

16

об’єктів- систем різних типів і класів;

в) цілеспрямоване й організоване сприйняття зовнішнього світу, що

доставляє первинний матеріал для наукового дослідження;

г) процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних

образах(поняттях, теоріях) людиною. Пов’язане з практичною діяльністю і

зумовлене суспільним буттям людини.

2.9 Хто вперше в епоху античності склав системний перелік категорій:

а) Арістотель;

б) Аквінський;

в) Анаксимен;

г) Анаксимандр.

2.10 Монізм:

а) філософське вчення, що приймає за основу всього існуючого один

початок;

б) філософське вчення, що максимально зближує поняття«бог» і

«природа» з тенденцією до їхнього ототожнення;

в) концепція, яка виходить з визнання безлічі самостійних невільних

один від одного видів або початків буття, основоположень і форм знань;

г) багатобожя, поклоніння багатьом богам.

2.11 Формування системи категорії призвело до утворення Арістотелем:

а) формальної етики;

б) формальної естетики;

в) неформальної етики;

г) формальної логіки.

2.12 Який представник Нового часу розробив ґрунтовну систему

категорій(кількість, якість, відношення, модальність):

а) Кант;

б) Конт;

в) Конфуцій;

г) Копернік.

2.13 Структура:

а) сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках між

собою й утворюють визначену цілісність, єдність;

б) будова і внутрішня форма організації системи, що виступає як

єдність стійких взаємозв’язків між її елементами, а також законів даних

взаємозв’язків;

в) внутрішній істотний і стійкий зв’язок явищ, що обумовлює їхню

упорядковану зміну;

17

г) зміст, пов’язаний з певними знаками, зокрема з мовними виразами;

д) спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності,

зумовлений закономірностями відповідного об’єкта.

2.14 Категорії канта:

а) апріорні;

б) апостеріорні;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

2.15 Моделювання:

а) метод пізнання, який полягає в розчленуванні цілого на частини;

б) метод зведення суперечливих тверджень(тез, антитез), одному з

яких неможливо надати переваги;

в) відтворення характеристик якогось об’єкта на іншому об’єкті,

спеціально створеному для їх вивчення;

г) метод пізнання, який полягає у поєднанні частин у ціле.

2.16 Категорії кантівської філософії диктувалися новою логікою:

а) трансцендентальною;

б) транссексуальною;

в) транснаціональною;

г) немає вірної відповіді.

2.17 Гегелівське тлумачення категорії диктувалося:

а) діалектико-матеріалістичною логікою;

б) діалектико-ідеалістичною логікою;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

2.18 Дуалізм:

а) визначений, обмежений; філософське вчення про загальну об’єктивну

зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі;

б) філософський напрямок, що вивчає найбільш загальні закономірності

сутність буття, відносини людини до світу й історичні зміни цього

відношення в процесі предметно-практичної і духовно-теоретичної

діяльності;

в) некритичний, однобічний, антиісторичний тип мислення, що у

сприйнятті, оцінці, розумінні реалій не враховує специфічні умови місця,

часу, дії часу, дії і спирається на довільні бездоказові упереджені побудови і

конструкції;

г) принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з

визнання наявності в ньому двох першооснов(субстанцій) - духу і матерії,

ідеального і матеріального.

18

2.20 Діалектика сумісна з:

а) матеріалізмом;

б) ідеалізмом;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

2.21 Суб’єктивний ідеалізм:

а) напрям у філософії, згідно з яким свідомість людини є творцем

об’єктивного світу;

б) за першооснову дійсності приймає диперсоніфіковане,

надособистісне універсальне духовне утворення;

в) особливий вид філософського ідеалізму, представлений Кантом і його

продовжувачами;

г) релігійно-філософське вчення, що визнає існування особистого бога

як надприродної істоти, що володіє розумом і волею і таємничим образом

впливає на всі матеріальні і духовні процеси.

2.22 Класичним представником ідеалістичної діалектики є:

а) Гегель;

б) Маркс;

в) Енгельс;

г) б і в

2.23 Ієрархія:

а) особлива стратегія стосовно тексту, яка включає в себе одночасно і

його«деструкцію», і його реконструкцію;

б) згідно з вченням матеріалістів ХVІІ- ХVШ ст. (Гоббса, Локка, - у

якості, притаманні самим речам, і можуть бути описані механікою

(протяжність, величина, фігура);

в) тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що

характеризується упорядкованістю, організованістю взаємодій між

окремими рівнями по вертикалі;

г) зв’язок, стирання граней між розрізненим, дискретним(роздільним),

перервним.

2.24 Класичним представником матеріалістичної діалектики є:

а) Кант;

б) Гегель;

в) Маркс;

г) Платон.

2.25 Об’єктивний ідеалізм:

а) філософський напрямок, представники якого виходять з переваги

19

суб’єктивного стосовно вищої реальності, заперечують її незалежність від

волі і свідомості суб’єкта;

б) за першооснову дійсності приймає диперсоніфіковане надособистісне

універсальне духовне утворення;

в) особливий вид філософського ідеалізму, представлений Кантом і його

продовжувачами;

г) релігійно-філософське вчення, що визнає існування особистого бога

як надприродної істоти, що володіє розумом і волею і таємничим чином

впливає на всі матеріальні і духовні процеси.

2.26 Який метод чітко проявляється у соціальній практиці під гаслом:

«Хто не з нами, той проти нас».

а) діалектичний метод;

б) метафізичний метод;

в) а і б;

г) немає вірної відповіді.

2.27 Система:

а) сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках між

собою й утворюють визначену цілісність, єдність;

б) будова і внутрішня форма організації системи, що виступає як

єдність стійких взаємозв’язків між її елементами, а також законів даних

взаємозв’язків;

в) внутрішній істотний і стійкий зв’язок явищ, що обумовлює їхню

упорядковану зміну;

г) зміст, пов’язаний з певними знаками, зокрема з мовними виразами;

д) спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності,

зумовлений закономірностями відповідного об’єкта.

2.28 Методологічний принцип, згідно якому вищі форми матерії можуть

бути зведені до нижчих і пояснені на основі їх закономірностей називається:

а) ідеалізмом;

б) матеріалізмом;

в) прагматизмом;

г) редукціонізмом.

2.29 Системний аналіз:

а) сукупність методів і засобів, використовуваних під час досліджень і

конструювання складних і надскладних об’єктів;

б) методологічний напрямок в науці, основне завдання якого полягає в

розробці методів дослідження і конструювання складно організованих

об’єктів- систем різних типів і класів;

в) цілеспрямоване й організоване сприйняття зовнішнього світу, що

20

доставляє первинний матеріал для наукового дослідження;

г) процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних

образах(поняттях, теоріях) людиною. Пов’язане з практичною діяльністю і

зумовлене суспільним буттям людини.

2.30 Редукціонізм є:

а) механічний;

б) біологічний;

в) психологічний;

г) а, б, в.

2.31 Концепт:

а) форма семантичної об’єднаності елементів тексту, а також поза-текстових смислових відношень, що утворюються в процесі духовної та

практичної діяльності людини;

б) формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття;

в) закономірна, послідовна зміна явища, його перехід в інше явище;

г) закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних

об’єктів.

2.32 Скільки головних аспектів існує у вирішенні основного питання

філософії:

а) два;

б) три;

в) п’ять;

г) сім.

2.33 Ідеалізм:

а) один з головних напрямків у філософії, виходить з первинності

духовного, розумового і вторинності матеріального, природного, фізичного;

б) філософський напрям, який виходить з того, що природа, буття,

матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух- вторинними;

в) світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами

механічної форми руху матерії, що розглядаються як універсальні і

поширюються на усі види матеріального руху;

г) позиція, відповідно до якої філософське пізнання не здатне доводити

дослідження до критичних оцінок і партійних висновків, до суджень про

цінності, а тому повинно утримуватися від таких.

21

Змістовний модуль2. Генезис філософії