Тема1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві.

1.1 Слово«філософ» вперше вжив давньогрецький математик і

мислитель:

а) Сократ;

б) Піфагор;

в) Арістотель;

г) Фалес.

1.2 В перекладі з німецького світогляд означає:

а) «любов до мудрості»;

б) «погляд на всесвіт»;

в) «погляд на себе»;

г) «любов до иття».

1.3 Міфи, що описують прийдешню загибель світу, у ряді випадків– з

наступним його відродженням:

а) космогонічні;

б) космологічні;

в) есхатологічні;

г) гносеологічні;

1.4 Предметом філософії є:

а) цивілізація, культура, влада;

б) природа, суспільство, людина;

в) гносеологія, онтологія, праксеологія;

г) етика, естетика, логіка.

1.5 При зародженні філософії покликанням філософів стала:

а) постановка світоглядних питань і пошук відповідей на них;

б) природа, суспільство, людина;

в) гносеологія, онтологія, праксеологія.

1.6 Який аспект світогляду є домінуючим:

а) онтологічний;

б) гносеологічний;

в) праксиологічний;

г) аксиологічний.

7

1.7 Карело-фінські міфи представлені у:

а) «Іліаді»;

б) «Рамаяні»;

в) «Калевалі»;

г) «Кодзики».

1.8 Мудрість:

а) форма мовномислимої комунікації, в якій схрещуються два чи більше

різноспрямованих потоки думок з метою з’ясувати спільні точки

взаємопорозуміння та окреслити їх розбіжності;

б) продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людей;

в) викривлене, хибне сприймання дійсності;

г) вищий духовний потенціал людини, що синтезує усі види пізнання й

активного відношення людини до світу.

1.9 Біполярний характер усіх типово філософських міркувань має:

а) суб’єктивний характер;

б) об’єктивний характер;

в) суб’єктивно-об’єктивний характер;

г) немає вірної відповіді.

1.10 Епоха:

а) сукупність історично сформованих форм спільної діяльності людей;

б) історично сформована форма спільності людей, що приходить на

зміну народності;

в) якісно своєрідний і відносно тривалий період історії, що виділяється

на основі певних об’єктивних ознак;

г) форма державного устрою, що характеризується наявністю

представницьких установ і участю народу в управлінні державою.

1.11 За думкою А. Камю найголовнішою проблемою вирішення питання

сенсу людського иття є:

а) проблема щастя;

б) проблема насолоди;

в) проблема самогубства;

г) проблема кохання.

1.12 Релігійна свідомість:

а) система(сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань,

аргументацій, концепцій, сенсом і значенням яких є здебільшого віра в

надприродне;

б) один із основних елементів релігійного комплексу, система дій і

засобів впливу на надприродне;

8

в) об’єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність

якого забезпечується змістом віровчення та культу, системою організаційних

принципів, правил і ролей;

г) сфера філософського знання про загальність і сутність історичного

процесу, іманентну логіку розвитку суспільства.

1.13 Аксиологічна функція філософії:

а) полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і

як сукупність найбільш методів пізнання і освоєння дійсності людиною;

б) пов’язана з оцінкою досліджуваного об’єкту з погляду самих різних

цінностей: соціальних, етичних, естетичних, ідеологічних тощо;

в) діє за принципом“піддай все сумніву”;

г) формулювання гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і

свідомості, людини і

1.14 Ілюзія:

а) форма мовномислимої комунікації, в якій схрещуються два чи більше

різноспрямованих потоки думок з метою з’ясувати спільні точки

взаємопорозуміння та окреслити їх розбіжності;

б) продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людей;

в) викривлене, хибне сприймання дійсності;

г) вища духовна потенція людини, що синтезує усі види пізнання й

активного відношення людини до світу.

1.15 Філософія як наука зародилася в:

а) Єгипті;

б) Греції;

в) Грузії:

г) Україні.

1.16 Існування:

а) форма руху матерії, якісно більш висока, ніж фізична і хімічна

форми, але така, що містить їх у«знятому» вигляді;

б) усе розмаїття мінливих речей у їх зв’язку і взаємодії;

в) філософська категорія, що виражає органічну єдність якісної і

кількісної визначеності предмета чи явища;

г) усвідомлене спонукання, що обумовлює дію для задоволення будь-якої потреби людини.

1.17 Гуманітарна функція філософії:

а) пов’язана з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням;

9

б) відіграє адаптаційну і иттєстверджуючу роль для кожного індивіда,

сприяти формуванню гуманістичних цінностей і ідеалів, затвердженню

позитивного сенсу і мети иття;

в) діє за принципом“піддай все сумніву”;

г) полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і

як сукупність найбільш методів пізнання і освоєння дійсності людиною.

1.18 Об’єктивність:

а) буття речей у його зіставленні з небуттям, а також з іншими формами

буття;

б) властивість будь-якого матеріального тіла займати визначену частину

простору, мати просторові розміри, тобто мати довжину, ширину, і висоту;

в) нав’язування свого мірила об’єкта, не узгоджене з його

властивостями;

г) відтворення об’єкта за його власною мірою(вимірювання твердості,

теплоти об’єкта, тощо за певними еталонами). Характеризує відношення

суб’єкта до об’єкта.

1.19 К. Гельвецій найважливішою справою, великим покликанням

філософії вважав:

а) вирішення питання про шляхи досягнення людьми щастя;

б) вирішення питання сенсу людського иття;

в) вирішення питання сутності кохання;

г) вирішення питання сутності влади.

1.20 Теогонія:

а) система релігійних міфів про походження богів;

б) «богооправдання»;

в) систематизоване віровчення даної релігії;

г) поняття, що ототожнюється іноді з теологією або з деякими

позавіросповідними формами містики.

1.21 Прогностична функція філософії:

а) полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і

як сукупність найбільш методів пізнання і освоєння дійсності людиною;

б) формулювання гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і

свідомості, людини і в) відіграє адаптаційну і иттєстверджуючу роль для

кожного індивіда, сприяти формуванню гуманістичних цінностей і ідеалів,

затвердженню позитивного сенсу і мети иття;

г) пов’язана з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням.

1.22 Суб’єктивність:

а) відтворення об’єкта за його власною мірою(вимірювання твердості,

10

теплоти об’єкта, тощо за певними еталонами). Характеризує відношення

суб’єкта до об’єкта;

б) буття речей у його зіставленні з небуттям, а також з іншими формами

буття;

в) властивість всякого матеріального тіла займати визначену частину

простору, мати просторові розміри, тобто мати довжину, ширину, і висоту;

г) нав’язування свого мірила об’єкта, не узгоджене з його

властивостями.

1.23 Функції філософії знаходяться в:

а) протиріччі;

б) зворотно-пропорційній залежності;

в) в діалектичній єдності;

г) існують самі по собі.

1.24 Міф:

а) форма руху матерії, якісно вища ніж, чим фізична і хімічна форми,

але така, що містить їх у«знятому» вигляді;

б) усе розмаїття мінливих речей у їх зв’язку і взаємодії;

в) філософська категорія, що виражає органічну єдність якісної і

кількісної визначеності предмета чи явища;

г) історично перша світоглядна форма відображення дійсності. Є

духовно-практичним засобом освоєння форм суспільної иттєдіяльності,

форм взаємовідношення людини і природи, людини і суспільств.

1.25 Термін світогляд з’явився наприкінці:

а) XV ст.;

б) XVI ст.;

в) XVII ст.;

г) XIХ ст.

1.26 Соціальна функція філософії:

а) пов’язана з оцінкою досліджуваного об’єкту з погляду самих різних

цінностей: соціальних, етичних, естетичних, ідеологічних тощо;

б) є досить багатоплановою за своїм змістом і охоплює різні аспекти

суспільного иття;

в) полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і

як сукупність найбільш методів пізнання і освоєння дійсності людиною;

г) формулювання гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і

свідомості, людини і суспільства.

1.27 Коли зародилася філософія:

а) VI-VII ст.;

б) П ст. до н.е.;

в) І ст.;

г)7-6 ст до нэ

Термін світогляд з’явився наприкінці 1.28 Хто ввів у науковий обіг термін«світогляд»:

а) Кант;

б) Конт;

в) Конфуцій;

г) Копернік.

1.29 Світоглядна функція філософії:

а) полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і

як сукупність найбільш методів пізнання і освоєння дійсності людиною;

б) пов’язана з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням;

в) пов’язана з оцінкою досліджуваного об’єкту з погляду самих різних

цінностей: соціальних, етичних, естетичних, ідеологічних тощо;

г) діє за принципом“піддай все сумніву”.

1.30 Партійність філософії:

а) напрям у сучасній західній філософії, який зводить філософську

діяльність до аналізу мови;

б) філософське вчення про людину(Шеллер, Гелен, Тейяр де Шарден),

яке виводить культуру зі специфіки природи людини;

в) галузь філософських знань, предметом яких є закономірності та

особливості пізнання відношення людини і світу на різних етапах розвитку

філософії;

г) об’єктивно-закономірна соціальна спрямованість усякого світогляду,

прихильність філософських вчень до одного з конфронтуючою один з одним

основних напрямків- матеріалізму або ідеалізму, діалектики чи метафізики.

1.31 Методологічна функція філософії:

а) діє за принципом“піддай все сумніву”;

б) полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і

як сукупність найбільш методів пізнання і освоєння дійсності людиною;

в) є досить багатоплановою за своїм змістом і охоплює різні аспекти

суспільного иття;

г) формулювання гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і

свідомості, людини і суспільства.

1.32 Суб’єктивне:

а) це неосяжне розумом мислення, невимовне в логічних поняттях;

б) певний рівень психічного відображення дійсності, який

характеризується мимовольністю виникнення і перебігу, відсутністю

свідомого контролю й регулювання;

в) термін, під яким розуміється тип теоретичного знання, що виводиться

без звернення до досвіду, за допомогою рефлексії і спрямовується на

осягнення граничних основ буття;

г) те, що властиве суб’єктові, визначається його діяльністю; психічна,

духовна діяльність людини як суб’єкта; знання і переживання суб’єктом

самого себе; індивідуальність пізнання різних людей.

1.33 Індійські міфи представлені у:

а) «Іліаді»;

б) «Рамаяні»;

в) «Калевалі».

г) «Кодзики»

1.34 Індивідуалізм:

а) релігійно-філософське вчення древньої Індії, спочатку зв’язане з

культом іночих божеств і магічних обрядів, спрямованих на забезпечення

родючості;

б) риса світогляду і принцип поведінки людини, коли інтереси окремого

індивіда абсолютизуються, протиставляються колективові та суспільству;

в) напрямок у вивченні філософських основ математики, що виникли на

початкуXX сторіччя;

г) риса світогляду і принцип поведінки людини, коли інтереси окремого

індивіда абсолютизуються, протиставляються колективові та суспільству.

1.35 Давньогрецькі міфи представлені у:

а) «Іліаді»;

б) «Рамаяні»;

в) «Калевалі».

г) «Кодзики».

1.36 Самосвідомість:

а) виділення людиною себе з об’єктивного світу, усвідомлення й оцінка

свого відношення до світу, себе як особистості, своїх вчинків, дій, думок і

почуттів, бажань і інтересів;

б) вища, властива лише людині, форма відбиття об’єктивної дійсності,

спосіб його відношення до світу і самого себе, опосередкований загальними

формами суспільно історичної діяльності людей;

в) притаманна людині специфічна здатність діяти відповідно до своїх

цілей та інтересів, які виражають переважно не наявну(вже здійснену), а

майбутню, головним чином можливу, реальність;

г) сукупність індивідуальних особливостей особистості, що

характеризують динаміку її психічної діяльності.

13

1.37 Критична функція філософії:

а) є досить багатоплановою за своїм змістом і охоплює різні аспекти

суспільного иття;

б) діє за принципом“піддай все сумніву”;

в) пов’язана з оцінкою досліджуваного об’єкту з погляду самих різних

цінностей: соціальних, етичних, естетичних, ідеологічних тощо;

г) пов’язана з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням.

1.38 Суб’єктивізм:

а) принцип, згідно з яким єдиний Бог проголошується абсолютним

началом і центром Всесвіту, що зумовлює собою буття і смисл існування

всього ивого;

б) принцип наукового пізнання, згідно з яким процеси дійсності мають

розглядатися в їх закономірному історичному розвитку, в тісному зв’язку з

конкретно-історичними умовами їх існування;

в) філософський напрям, який пояснює все суще через наявність

свідомості суб’єкта;

г) стихійно-матеріалістичне світорозуміння, властиве кожній людині

переконання в тому, що всі предмети існують незалежно від людської

свідомості.

1.39 Віра:

а) повнота, всезагальність, всеосяжність, охоплення усіх сторін

дійсності;

б) суб’єктивний образ об’єктивної реальності, що виникає в процесі

доцільної діяльності людини;

в) фундаментальне поняття теології і релігійно-ідеалістичної філософії,

що виражає надчуттєве пізнання надприродної реальності в акті містичного

осяяння;

г) не обґрунтоване розумом прийняття існування чогось(Бога, долі,

моральних чеснот іншого, Атлантиди, наукових об’єктів) за істину та дії, що

відповідають цьому прийняттю.

1.40 Воля:

а) у вченнях індійських релігій- особлива містична сила, обов’язковий

автоматично діючий«закон покарання» за сукупність вчинків, намірів,

прагнень, який визначає долю ивої істоти в наступних перевтіленнях;

б) філософський термін, що застосовувався в домарксистській філософії

і позначав властивість предмета, притаманний йому лише в деяких станах,

на відміну від атрибута;

в) філософський термін, що означає структурну, субстанціальну

одиницю буття;

г) свідома цілеспрямованість людини на виконання тих чи інших дій.

14

1.41 Трансцензус:

а) філософський термін для позначення об’єктивного світу як цілісності,

що перебуває в постійному саморусі й кожна частина якої є ланкою в

нескінченному ланцюгу розвитку матерії;

б) термін, яким позначають ідеальні, науковонеобгрунтовані проекти

взірцевого суспільного устрою;

в) поняття, що означає явище, дане нам у досвіді, що осягається за

допомогою почуттів;

г) перехід від суб’єктивного до об’єктивного, вихід зі сфери свідомості

в сферу об’єктивного світу, здійснюваний у ході людської практики.