2 Оцінка навантаження за лініями впливу.

3 Методи влаштування штучних основ, особливості їх розрахунку.

Ш тучні основи влаштовують шляхом зміцнення слабких грунтів різними способами (рис.1). До слабких грунтів відносяться грунти з органічними домішками та насипні грунти.

Рис. 1. Види штучних основ: а-пристрій гравійних або піщаних подушок; б - фізико-хімічне закріплення грунту; в - термохімічне закріплення просідаючих грунтів: 1 - шар піску, гравію, щебеню; 2 - перфоровані труби для нагнітання закріплюють розчинів; 3 - масив закріпленого грунту ; 4 - грунт з просадними властивостями; 5 - грунтовий стовп, зміцнений випалюванням; 6 - свердловина для спалювання висококалорійних сумішей.

Грунти з органічними домішками включають: рослинний грунт, мул, торф, болотяний грунт. Насипні грунти утворюються штучно при засипці ярів, ставків, місць звалища. Перераховані грунти неоднорідні за своїм складом, пухкі, мають значну і нерівномірного сжимаемостью. Тому в якості підстав їх використовують тільки після зміцнення ущільненням, цементацією, силікатизації, бітумізаціей або термічним способом.

Ущільнення грунтів виконують трамбувальними плитами, пневматичними трамбівками, катками, вібраторами (поверхневе ущільнення), а також шляхом влаштування так званих грунтових паль (глибинне ущільнення). Цей спосіб застосовують при недостатньо щільних грунтах, у тому числі насипних.

Цементація грунтів полягає в нагнітанні в них за допомогою спеціальних труб рідкого цементного розчину або цементного молока, які після затвердіння надають їм камневидное стан. Цементацію застосовують для зміцнення слабких піщаних грунтів, крім дрібнозернистих і пилуватих.

Силікатизація грунтів полягає в нагнітанні в них силікатних розчинів, в результаті хімічної реакції яких відбувається скам'яніння грунту. В якості силікатних розчинів зазвичай використовують рідке скло і хлористий кальцій. Спосіб силікатизації застосовують для закріплення слабких піщаних грунтів, пливунів, лесу.

Бітумізація полягає в нагнітанні в грунт розігрітого бітуму.

Цей спосіб застосовують для закріплення крупнозернистих піщаних грунтів, уламкових і тріщинуватих скельних.

Термічний спосіб полягає в тому, що виробляють різними способами нагрівання грунту до спікання, в результаті чого слабкий грунт перетворюється в кам'яноподібний. Цей спосіб використовують для зміцнення лесових проїзд очних грунтів.

Штучні основи здорожують вартість будівництва будівель та споруд, тому їх влаштовують у необхідних випадках з обов'язковим техніко-економічним обгрунтуванням.

4 Продуктивність праці й норми продуктивності у будівництві.

Продуктивність праці — це корисний результат трудових витрат. Ефективність її визначається порівнянням затраченої праці з одержаним резуль­татом.

Підвищення продуктивності праці можливе при максимальному використанні досягнень науки і техніки, механізації будівельних робіт, використанні наукової організації праці та виробництва. Характерною ознакою підвищення продуктивності праці є те, що при однакових затратах матеріальних ресурсів без збільшення кіль­кості працівників збільшується випуск продукції.

Час, необхідний для виготовлення одиниці високоякісної про­дукції при правильній організації та наявних засобах вироб­ництва, називається нормою часу. В будівельному виробництві норма часу ототожнюється з нормою затрат праці, визначається згідно з відповідним збірником ЕНиР і вимірюється в людино-го­динах (люд.-год) на одиницю будівельної продукції.

Через норми часу можна легко перейти до визначення норм виробітку. Норма виробітку — це кількість будівельної продукції, яку виробляє виконавець (виконавці) за одиницю часу (годину, зміну, день і т. ін.); вимірюється фізичними одиницями виміру будівельної продукції та карбованцями.

Норма виробітку обернено пропорціональна нормі затрат праці:

Нвир = V1/Нз.п.; (1.1)

де V1 — одиниця кількості продукції, що враховують при визна­ченні норми затрат праці, м³, м², шт.; Нз.п —норма затрат праці, люд.-год.

У будівельному виробництві крім зазначених показників ко­ристуються ще й іншими.

Норма машинного часу — це затрати машинного часу на виго­товлення одиниці доброякісної продукції; вимірюється в машино-годинах (маш.-год).

Трудомісткість — це загальні затрати праці робітників на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в людино-змінах (люд.-зміни) або людино-годинах (люд.-год):

Q = Нз.п. х V, (1.2)

де V — обсяг виконуваних робіт, м², м³.

Машиномісткість — це загальні затрати машинного часу на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в машино-змінах (маш.-зміни).