7. Процес реферування документів.
У процесі реферування документів можна виділити такі етапи.
Перший етап — підготовчий, пов’язаний із загальним аналізом первинного документа та визначенням його інформативності. Перед референтом постає завдання: визначити тематичну спрямованість тексту, зрозуміти та обдумати документ у цілому.
Другий етап — аналітичні операції з текстом. Для цього за складеним заздалегідь планом текст першоджерела поділяють на фрагменти; у ньому опускають неінформативні відомості та визначають спосіб згортання відповідно до цільового призначення майбутнього вторинного документа.
На третьому етапі виконують синтезування згорнутої інформації та завершують оформлення тексту реферату.
Процес аналітико-синтетичної діяльності присутній на всіх етапах реферування. Тому на всіх вищеозначених етапах згортання інформації важливим є процес читання. Процес читання — це складний розумовий акт, під час якого сприйняття письмового тексту супроводжується одночасним його осмисленням, тобто встановленням зв’язків та відносин між частинами тексту. Під час роботи з джерелом референт читає його кілька разів.
Коли референт отримує документ, спочатку він його переглядає та осмислює те, що написав автор. При читанні виявляються індивідуальні якості референта, рівень його кваліфікації, готовність до сприйняття саме даного тексту, тобто все те, що у сукупності дає змогу правильно зрозуміти задум автора первинного документа. Ефективність читання підвищується, якщо референт враховує жанр первинного документа, тобто характер і спосіб викладу вміщеної у ньому інформації.
На етапі згортання інформації читання переслідує певну мету. Тому у цьому випадку розрізняють три види читання: ознайомлювальне, вивчальне, реферативне.
Під ознайомлювальним читанням розуміють загальне ознайомлення зі змістом, інформацією, що міститься у певному джерелі, без спеціальної установки на її наступне відтворення.
Вивчальний тип читання передбачає вдумливе, інтенсивне читання, у процесі якого відбувається запам’ятовування змістовної інформації тексту, а також тих мовних засобів, якими цей зміст виражений. Реферативне читання полягає в умінні узагальнювати і на цій основі вилучати найбільш суттєву інформацію.
Потрібно підкреслити взаємозв’язок видів читання та етапів згортання інформації, які ми зазначали вище.
Так, першому (попередньому) етапу відповідає ознайомлювальне та вивчальне читання. Другий етап (аналітичний) починають з вивчального і завершують реферативним читанням.
На третьому етапі (синтетичному) реферативне читання переходить у реферативний виклад, який завершують складанням вторинного документа. Назвемо та охарактеризуємо найбільш розповсюджені на практиці засоби реферативного викладу згорнутого тексту: цитування, перефразування, змішані форми та фактографічна інтерпретація.
Цитування — це дослівне відтворення фрагментів, речень, абзаців первинного документа. До цитування належить метод екстрагування, сутність якого полягає у тому, що з тексту вилучають за певним критерієм найбільш значущі речення, які потім переносять до вторинного документа. Однак втрати інформації відбуваються внаслідок неможливості повністю відобразити текст.
Перефразування (переказ) передбачає перебудову всієї композиційної та синтаксичної структури первинного документа. Тобто відбувається згортання інформації на різних рівнях і водночас досягається повнота охоплення змісту. Однак тут виникає небезпека віддалення від авторської інтерпретації тексту. Тому, що більше віддалення, то більш зростає ймовірність помилкового трактування первинного тексту у рефераті (вторинному тексті).
Змішана форма (цитування та перефразування) є більш розповсюдженою. У даній ситуації можна говорити про згортання інформації як про завдання на компроміс, що визначається реальними можливостями та умовами. Це означає, що у намаганні до точного та повного викладу авторської думки першоджерела (за умов зменшення фізичного обсягу документа), треба знайти таке співвідношення між ними, яке було б оптимальним.
Фактографічна інтерпретація (переосмислення) передбачає виклад першоджерела на принципово новому, відмінному від оригіналу рівні. За умов такого викладу, референт, аналізуючи текст, групує його, виходячи зі свого задуму. Тут відбувається не лише вибіркове згортання інформації першоджерела, але й розгортання (коментування), переосмислення. На такому рівні створюють аналітичні огляди.