Висновки

Молодший шкільний вік є особливим періодом у житті кожної дитини. Ми вважаємо, що саме в цей період необхідний індивідуальний підхід до дітей. Це питання повинно хвилювати як батьків, так і вчителів не лише у шкільний, але і значною мірою в позашкільний час. Успіхи та невдачі дітей у навчанні повинні перебувати під постійним контролем дорослого. У цей період постійно відбуваються зміни у їхньому ставленні до всього, що їх оточує. Тому необхідно знати і враховувати усі зв’язки дитини із зовнішнім оточенням, здійснюючи виховний вплив на неї.

Дослідження, присвячені проблемі неуспішності, показують, що на шляху до вирішення цієї проблеми зроблено немало. Проте ще виникає багато запитань щодо причин та труднощів у навчанні. Все більше неуспішність пов’язується з широким колом соціальних питань, що вимагає використання даних всіх наук про людину, індивіда, особистість. Відчувається гостра необхідність систематизації знань про умови, що породжують явище неуспішності молодших школярів та розробки шляхів подолання цієї проблеми. Неуспішність – це складне і багатогранне явище шкільної дійсності, що вимагає різносторонніх підходів при його вивчені. Тому проблема неуспішності залишається актуальною на сучасному етапі.

Вивчення та аналіз проблеми неуспішності молодших школярів як наукової проблеми сприяє глибокому розкриттю особливостей, специфіки розвитку цієї проблеми в психолого-педагогічній літературі, розкриття її сутності через погляди, дослідження, досвід роботи відомих педагогів та психологів.

Особливо ціннісним і ґрунтовним є досвід роботи педагогів-новаторів, який містить теоретичне і практичне обґрунтування явища неуспішності в початковій школі.

Так, як проблема неуспішності школярів полягає у несформованості особистості учня як суб’єкта навчальної діяльності чимала роль педагогів і психологів зосереджена щодо визначення причин, що спричиняють явище неуспішності в сучасній школі, яке обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Розвиток особистості учня, вплив навколишнього середовища, вади розумового розвитку, непідготовленість до шкільного життя, навчання та виховання в сім’ї  – все це, так чи інакше, впливає на рівень успішності дітей, на формування теоретичних знань з певних предметів, а також умінь і навичок практичної реалізації набутих знань.

Кожна з причин, що викликає неуспішність школяра в процесі навчання повинна відображати певні підходи щодо її подолання. Тому й знання конкретних причин сприятиме ефективній організації навчання з врахуванням ступеня неуспішності.

Неможливо залишити поза увагою і психолого-педагогічну типологію загальної неуспішності, яка слугує вихідною методичною базою для практичної діагностики і корекції загальної неуспішності у молодших школярів. Кожний тип має свої характеристики, притаманні неуспішним в навчальній діяльності дітям. Якщо вчитель ознайомлений з подібною типологією, то може самостійно визначити, до якого саме типу невстигаючих відноситься його учень та може надати допомогу кожній з груп невстигаючих учнів, використати індивідуальний підхід.

Теоретико-методичні засади подолання неуспішності учня полягають в обґрунтуванні та аналізі конкретних шляхів її подолання, суть яких полягає у педагогічній профілактиці, педагогічній діагностиці, педагогічній терапії та виховному впливу. Розробка конкретних шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу полягає у створені сприятливих умов для навчання, виховання невстигаючих учнів.

Чимало уваги в педагогічній літературі звернено на використання індивідуального та диференційованого підходів у подоланні неуспішності, ефективність яких зазначалась нами в ході проведення експериментального дослідження.

У процесі експериментального дослідження проводився контрольний зріз з метою визначити ефективність проведених бесід, діагностичних методик, зміненої структури уроку, які сприяли підвищенню рівня успішності школярів та подоланню неуспішності. З цією метою був проведений контрольний зріз з української мови. Результати дослідження підтвердили ефективність розробленої технології, адже вона позитивно вплинула на особистісний розвиток молодших школярів. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.

В ході дослідження проблеми неуспішності ми дійшли до наступного висновку: ця проблема є досить поширеним явищем початкової школи. Для її успішного вирішення слід враховувати дані дидактики, психології, практики шкільного навчання. Використання провідних методик, що направлені на подолання неуспішності сприяють вирішенню даної проблеми в сучасній школі.

Як підсумок роботи, були розробленні методичні рекомендації вчителям щодо подолання неуспішності дітей молодшого шкільного віку. Психологічні рекомендації сприяють ефективному засвоєнню знань не лише під час занять на уроках, але і в позаурочний час.

Вирішальним у запобіганні й подоланні неуспішності учнів є належна підготовка вчителя до такого виду діяльності. Для цього він зобов'язаний: усвідомити важливість цієї проблеми, уміти встановити «діагноз захворювання» – причини неуспішності в кожному конкретному випадку, володіти методикою навчання таких учнів, підходити до них індивідуально, виявляти терплячість та доброзичливість.