3.2. Аналіз результатів експериментального дослідження

Метою контрольного етапу експерименту було визначення на базі експериментального та контрольного класів ефективності використання запропонованих методик та дещо зміненої структури уроку, які сприяють підвищенню рівня успішності школярів та подоланню неуспішності.

Спостереження показали, що використання диференційованого навчання на уроках підвищує рівень знань, викликає цікавість до предмета, знімає напругу і робить атмосферу уроку психологічно невимушеною. Адже кожен учень виконує посильну роботу, а це формує пізнавальний інтерес та позитивні мотиви до навчання.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

• ставлення дитини до навчання;

• характеристики відповіді: правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість;

• якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

• сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням тощо;

• розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, перевіряти їх);

• самостійність оцінних суджень.

На основі даних показників виокремлено чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Високий рівень: позитивне ставлення до навчання, що ґрунтується на глибокому усвідомленні особистісної та суспільної значущості знань; знання є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень уміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, може самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Достатній рівень: позитивне ставлення до навчання, яке залежить як від усвідомлення значущості знань, так і від зовнішніх чинників. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень.

Середній рівень: переважаюче позитивне ставлення до навчання, яке часто піддається змінам від відповідальності до байдужості. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Початковий рівень: епізодичне позитивне ставлення до навчання, здебільшого під впливом зовнішніх спонукань з боку вчителя, батьків, однокласників, байдужий до виконання навчальних завдань. Відповідь учня фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Як зазначалось у першому параграфі експериментального дослідження на констатувальному етапі дослідження використовувався метод соціологічного опитування – анкетування. В анкетуванні брали участь вчителі та учні Джуринської та Базврської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а також їхні батьки.

Вчителі, які щороку стикаються із явищем неуспішності, на запитання «Чи є у вашому класі учні, які мають труднощі у навчанні?» 75% відповіли позитивно, 25 % – що таких учнів у класі немає. Всі вчителі вважають, що проблема неуспішності є актуальною на сьогодні. І це пояснюють тим, що не всі батьки працюють з своїми дітьми, а ті, у свою чергу, на урок приходять не готові - тому немає систематичності в засвоєнні та закріпленні знань.

В результаті анкетування були отримані такі результати щодо визначення причин неуспішності молодших школярів:

• недосконалість навчально-виховного процесу (87,5 %);

• навчання і виховання дітей у сім’ї (75 %);

• вади в загальному розвитку дітей (87,5 %);

• вплив навколишнього середовища (62,5 %).

Отже, вчителеві слід звертати увагу на кожну з цих причин, розв’язувати їх у системі з врахуванням індивідуальних особливостей невстигаючого учня.

Запитання «Чи співпрацюєте ви з сім’єю учня, у якого є значні труднощі у навчанні?» викликало розгубленість у вчителів і лише 62,5% відповіли, що так.

У навчально-виховному процесі в роботі з неуспішними школярами вчителі використовують такі види роботи:

• диференційований підхід, тобто використання у навчальному процесі різнорівневих завдань і вправ – 62,5%;

• індивідуальний підхід, який включає в себе педагогічну діагностику індивідуальних і вікових особливостей дитини, реальну оцінку можливостей, здібностей, з’ясування перспективи її розвитку та конкретних цілей і завдань навчання. Індивідуальний підхід забезпечує правильний відбір методів і прийомів навчання – 87,5%;

• співпраця школи і сім’ї – 62,5%.

Значну увагу звертають на те, що батьки майже не цікавляться успіхами невстигаючого учня, немає систематичності в засвоєнні та закріпленні знань та самої підтримки від батьків учня.

У роботі з невстигаючими школярами використовують такі методичні матеріали:

• журнальні публікації (62,5);

• газетні матеріали (75%);

• спеціальна педагогічна література (75%);

• психологічна література (62,5%).

Внаслідок проведеного анкетування серед учнів початкових класів отримали такі результати: учням найбільше подобаються такі навчальні предмети, як читання (47,9%), математика (52,1%), адже вони викликають в них інтерес. Навчальним предметом, який викликає труднощі у навчанні, за визначенням самих учнів, є англійська мова (73,9 %).

Цікавим запитанням для учнів було: «Що б ви порадили однокласникам, які погано вчаться?». Учні радили наступне:

• слухати пояснення вчителя (26%);

• готуватись до уроків (30,4%);

• бути уважним на уроці (21,7%);

• більше читати (8,7%);

• додатково займатися із тих предметів, які викликають труднощі (13%).

Аналізуючи відповіді батьків з'ясували, що основне завдання у навчанні та вихованні покдадено на вчителя (70,1%), лише 23,5% готові співпрацювати із ним.

На запитання «Чи часто ви розмовляєте з дітьми про успіхи та невдачі, які трапляються у школі на уроках?» 56,5% відповіли – «так». Не простим було запитання для батьків про те, що вони вважають основним успіхом у навчанні – отримання позитивних оцінок чи якість самих знань. В більшості успіхами в навчанні дітей вони вважають отримання позитивних оцінок, а не якість самих знань, пояснюючи тим, що оцінка мотивує школяра, тоді коли якість власних знань учень ще не може оцінити.

Загалом, батьки також відчувають труднощі в навчанні та вихованні невстигаючого учня. І внаслідок низької педагогічної обізнаності з цього питання, вони не знають як саме працювати в даній ситуації з такою дитиною.

Отже, на основі цих даних можна стверджувати, що вчителеві початкових класів потрібно знати те, що низька якість викладання, невміння організовувати активну навчальну діяльність школярів та несприятливий психологічний клімат у класі часто породжують явище неуспішності. Тому дуже важливо співпрацювати з батьками, враховувати побажання самих учнів, працювати лише у позитивному психологічному кліматі.

За допомогою методики Філіпса «Шкільна тривожність» у експеринтальному та контрольному класах ми отримали такі результати:

Таблиця 3.3.

Рівень тривожності школярів

рівень тривожності	Експериментальний клас		Контрольний клас
	к-сть учнів	у %	к-сть учнів	у %
високий	7	58	4	36
середній	4	34	6	55
низький	1	8	1	9
Всього	12	100	11	100

Отже, високий рівень тривожності спостерігається в 58% експериментального і 36% контрольного класів, середній – в ексерементальному 34% і 55% – в контрольному, низький рівень – 8% і 9%, відповідно.

Аналізуючи бланки відповідей школярів варто зазначити, що найбільш емоційно напруженою з негативними переживання для дітей виявилась ситуація перевірки (особливо публічної) знань, досягнень, можливостей. Надмірно підвищений страх інформації перевірки знань виявився в 68% дітей.

На наступному місці – негативні емоційні переживання ситуації, пов’язані з необхідністю саморозкриття, презентація себе іншим, демонстрація своїх можливостей. Такий надмірно підвищений страх самовираження мають 56% дітей.

На третьому місці – надмірно підвищений страх не відповідати сподіваннями оточення – орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, тривога з приводу оцінок інших, очікування негативних оцінок – 44% дітей.

Порівнявши загальний рівень тривожності учнів з показниками їх успішності, ми побачили, що дійсно існує зв'язок між ними. Згідно цього у двох учнів – Наконечної Інни та Токальського Захара – високий рівень тривожності, 76 % і 72% відповідно.

Згідно основих критеріїв, якими користуються при визначенні навчальних досягнень учнів в Токальського Захара та Наконечної Інни – початковий та середній рівень. Початковий характеризується епізодичним позитивним ставлення до навчання, здебільшого під впливом зовнішніх спонукань з боку вчителя, батьків та однокласників; предмет вивчення характеризується початковими уявленням. У Наконечної Інни – середній рівень – переважає позитивне ставлення до навчання, яке часто піддається змінам від відповідальності до байдужості; вона відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком та володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Для визначення рівня деяких психічних процесів цих учнів ми використати такі діагностичні методики:

• методику самооцінки «Дерево» (авт. Д.Лампем, в адаптації Л.П. Пономаренко);

• методику «Назви слово» (діагностика пам'яті);

• методику «Придумай гру» (діагностика рівня уяви);

• методику «Визначення активного словникового запасу».

Експериментальні дані, отримані за допомогою методики самооцінки «Дерево», засвідчили наступне, що учениця Наконечна Інна обрала позицію №11, це свідчить про те, що дівчинка товариська, дружелюбна. Дівчинка дуже емоційна та весела, але навчання їй вдається не легко. Токальський Захар обрав позицію №9 – мотивація на розваги. Так, дійсно, на уроці він постійно грається під партою, тому і не слухає вчителя. Після зауваження деякий час виконує роботу з всіма учнями, а потім знову грається.

За допомогою методики «Назви слово» ми діагностували рівень пам'яті учнів. В Наконечної Інни виявився середній рівень пам'яті, це 6 балів. У Токальського Захара низький рівень пам'яті (3 бали).

Методику «Придумай гру» ми обрали для діагностики рівня уяви. В результаті дослідження за всіма критеріями і ознаками придумана дитиною гра, ми виявили, що рівень розвитку уяви досить високий, діти люблять пофантазувати. В Інни – 9 балів, в Захара – 8.

Для дослідження мовлення невстигаючих учнів було обрано методику «Визначення активного словникового запасу». Враховуючи вживання дитиною різних частин мови, складних речень з сполучниками і ввідних конструкцій, обробивши та оцінивши результати ми дійшли висновку, що рівень активного словникового запасу у дітей такий: в Інни – середній (7 балів) – при розповіді вона використала сім різних ознак, це: вживала іменники, дієслова, прикметники в найвищому ступені, сполучники, прийменники, частки та складні речення з сполучником «і», а в Захара – середній рівень, але лише 4 бали. Він у розповіді використав іменники, дієслова, прикметники в початковій формі та сполучники.

З невстигаючими школярами було проведено ряд коротких бесід щодо їх успіхів у навчанні, відносин з однокласниками та однолітками.  У результаті проведеної з ними роботи школярі стали уважніше ставитися до уроків, відповідальніше виконувати домашню роботу. Вони отримують хороші оцінки, із задоволенням виконують всі доручення вчителя, а також стали більш відкриті у спілкуванні. 

Отже, розвиток пізнавальних психічних процесів має тісний зв'язок із неуспішностю. Незважаючи на високий рівень розвитку у дітей уяви, високої самооцінки, розвиток таких психічних процесів, як пам'ять та мовлення, є чи не одними із найважливіших у засвоєні знань. Учні, які є не уважними, не слухають пояснення вчителя, вдома не завжди виконують домашнє завдання та ін. відповідно мають низьку успішність.

Диференційована робота вчителя на уроці з тимчасовими групами учнів винонує одне із важливих навчальних завдань – створення умов навчання, при яких кожен учень відчував би свою успішність. Ефективним способом формування позитивної мотивації учіння молодших школярів на уроці було створення ситуацій вільного вибору учнями навчальних завдань, що ви­являлася у різних способах їх постановки, а саме:

• вибір учнями завдання тренувального характеру серед варіантів, написаних на дошці, під час самостійної роботи. Їх ми розташовували так, щоб очевидною була відмінність;

• вибір учнями свого завдання серед аналогічних. Наприк­лад, учитель пропонує: «Прочитайте всю вправу. Запишіть одне речення. З ним на вибір виконайте одне із запропонованих завдань»;

• вибір з кількох ілюстрацій однієї, яка найбільше відпові­дає змісту твору;

• вибір свого завдання серед тих, які мають визначення рівнів складності: легко, важко, найважче.

Диференціація на уроці була ефективна і для визначення до­машніх завдань, які були спільними для класу і про­понувалися окремим учням. Власне, це був один із способів само­визначення учнями своїх можливостей.

Організація і проведення експериментального дослідження дали нам змогу оцінити і перевірити ефективність використання диференційованого навчання. Оцінюючи результати експериментального дослідження, ми намагались з’ясувати, як змінилось ставлення дітей до уроків, а також чи сприяло використання диференціації та індивідуалізації на уроці кращому особистісному розвитку дітей.

Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу. Як засвідчили результати контрольного зрізу, рівень у контрольному і експериментальному класі був статистично однаковий. У експериментальному класі впродовж січня – березня 2017 року уроки проводились за дещо зміненою структурою, що сприяло підвищенню рівня успішності школярів та подоланню неуспішності.

Для виявлення ефективності формувального експерименту для учнів контрольного та експериментального класів була проведена підсумкова контрольна робота з української мови, яка допомогла визначити рівень підготовки і сформованості навчальних умінь учнів обох класів.

Таблиця 3.4.

Результати підсумкової контрольної роботи

з української мови на початку та наприкінці експерименту

Рівні навчальних досягнень учнів	На початку експерименту		Наприкінці експерименту
	контроль-ний	експеримен-тальний	контроль-ний	експеримен-тальний
високий	9%	17%	18%	25,5%
достатній	45%	42%	45%	49%
середній	37%	33%	28%	25,5%
початковий	9%	8%	9%	0%

Рис. 3.1. Результати підсумкової контрольної роботи

з української мови на початку експерименту

Рис. 3.2. Результати підсумкової контрольної роботи

з української мови наприкінці експерименту

Згідно результатів формувального експерименту, значно підвищився рівень знань учнів в експериментальному класі, була зафіксована позитивна динаміка. Треба відзначити, що за період формувального експерименту його результати вплинули і на ставлення учнів один до одного, до вчителів, батьків. Молодші школярі стали більш терплячими, щирими, гуманними. Відповіді на уроках стали більш розширеними, вагомими.

Отже, можна стверджувати, що робота проведена в експериментальному класі, позитивно вплинула на особистісний розвиток молодших школярів. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Отримані дані свідчать, що запропонована експериментальна робота сприяє підвищенню успішності молодших школярів.