51. Регенерація. Вегетативне розмноження.

Вегетативним розмноженням рослин називається безстатеве відтворення рослин із їх вегетативних частин, тобто з фрагментів талому, пагона, листка чи кореня. Існують три основні способи вегетативного розмноження в природних умовах:

розмноження пагонами;

розмноження бульбами й цибулинами

відокремленням частин материнського організму.

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН (лат. vegetatīvus, a, um — рослинний) — один із способів безстатевого розмноження багатоклітинних організмів, який полягає в утворенні нової рослини із частини батьківської. В.р.р. характерне для всіх систематичних груп рослин завдяки здатності рослинного організму до регенерації

Регенерация у растений

в общем смысле слова называют новообразование органов (атакже тканей и даже только одной кутикулы) на отрезанных или пораненных частях растения. Наиболееважны те явления регенерации, которые ведут к увеличению количества особей, к их "вегетативномуразмножению". У высших растений дело сводится при этом к новообразованию корней и к новообразованиюпочек или просто к дальнейшему развитию уже имеющихся почек. Так происходит вегетативное размножениечеренками у ив, тополей, точно так же — размножение бегоний обрезками листьев, размножение хренаотрезками корня. Далеко не всегда регенерация сводится к новообразованию органов, весьма часто делосводится к развитию покоящихся, "спящих" зачатков. Новообразования возможны лишь на эмбриональной, зародышевой ткани, поэтому, если поранены не молодые, а уже закончившие свой рост части растения, топрежде всего часть клеток возвращается к состоянию эмбриональной ткани; такие клетки начинают усиленноделиться и, вернувшись таким путем к недифференцированному, зародышевому состоянию, дают началоновым органам.

У вищих нові рослини розвиваються з окремих вегетативних органів, їх частин або видозмінених органів. Сукупність генетично однорідних організмів, які утворюються з однієї особини, називають клоном. Розрізняють природне В.р.р., яке відбувається без втручання людини, і штучне, яке здійснюється під впливом спрямованої людської діяльності.  У природі В.р.р. може відбуватися завдяки відділенню в межах рослинної особини окремих її частин (партикул) через відмирання старої центральної частини кореневої системи або кореневищ (деякі види полину, оману). Партикули утворюють додаткові корені й продовжують життя материнської рослини чи дають початок новим рослинам. Так відбувається В.р.р. відсадженнями, коли нижні пагони кущів або дерев притискаються до землі й укорінюються (ялина); за допомогою батогів, вусів, столонів, вузли яких при контакті з ґрунтом утворюють додаткові корені, а пазушні бруньки — пагони (суниця, костяниця); кореневищами, бруньки яких утворюють нові надземні рослини (конвалія, звіробій); кореневими паростками, що утворюються з додаткових бруньок коренів (тополя, льонок). Таке розмноження називають сорментацією, воно забезпечує швидке ефективне розмноження і розселення рослин, їх високу життєздатність і повне омолодження. Велику кількість нащадків та їх розселення забезпечує вегетативна діаспорія, яка здійснюється фрагментами (діаспорами) дозрілих вегетативних органів, що мають бруньки, напр. частинами пагонів, які випадково відломлюються і, заглибившись у ґрунт, укорінюються (верба); підземними органами, багатими на поживні речовини: коренебульбами, бульбами, а також цибулинами, бульбоцибулинами, які у багаторічних рослин утворюють навколо себе нові цибулинки або бульбоцибулинки відповідно; зачатками зрілих вегетативних органів — виводковими бруньками (див. Брунька): бульбочками, цибулинками, які відокремлюються від материнської рослини і в сприятливих умовах проростають у нову рослину. При штучному В.р.р., у т.ч. при вирощуванні лікарських, ефіроолійних та інших корисних для людини рослин, використовують такі самі способи, як і в природі. Кущі і багаторічні трави розмножують поділом куща — шляхом відділення від батьківського куща частини пагонів із коренем (гісоп, меліса), відсадженнями (лимонник), кореневими паростками (аронія чорноплідна), а також видозміненими пагонами та їх частинами: кореневищами (валеріана, арніка гірська, м’ята перцева), бульбами (топінамбур), коренебульбами (аконіти), живцями — здерев’янілими чи трав’янистими частинами рослин, здатними до укорінення та утворення пагонів. Розмножують живцями пагона (глід, барбарис), кореня (малина, цикорій), листка (бегонія). Представники лілійних і цибулевих розмножуються цибулинами, бульбоцибулинами шляхом відділення окремих дочірніх «діток».