46. Фотофізичний етап фотосинтезу.

Виділяють три етапи фотосинтезу: фотофізичний, фотохімічний та хімічний. На першому етапі відбувається поглинання фотонів світла пігментами, їх перехід в збуджений стан і передача енергії до інших молекул фотосистеми. На другому етапі відбувається розділення зарядів в реакційному центрі, перенесення електронів по фотосинтетичному електронотранспортному ланцюзі, що закінчується синтезом АТФ і НАДФН. Перші два етапи разом називають світлозалежною стадією фотосинтезу. Третій етап відбувається вже без обов'язкової участі світла і включає біохімічні реакції синтезу органічних речовин з використанням енергії, накопиченої на світлозалежній стадії. Найчастіше як такі реакції розглядається цикл Кальвіна і глюконеогенез, утворення цукрів і крохмалю з вуглекислого газу повітря.

47/50. Всисна й нагнітаюча діяльність кореневої системи.

На поздовжньому розрізі головні, додаткові і бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити певні зони. По довжині молодий корінь розділяють на декілька ділянок: кореневий чохлик, зона поділу, зоно розтягування, всисна зона і провідна зона. Всисна зона (зона кореневих волосків, зона всмоктування) – це ділянка кореня довжиною 5-20 мм. Поверхня цієї зони вкрита виростами клітин шкірки – кореневими волосками. Кореневі волоски – це вирости клітин покривної тканини кореня, які всмоктують воду з розчиненими мінеральними солями. Довжина волосків – декілька міліметрів, але їх дуже багато, чим забезпечується велика поминальна поверхня кореня. Живуть кореневі волоски 10-20 днів, потім відмирають і злущуються. Замість них утворюються нові, але вже на новій, молодшій частині кореня. Так що з ростом кореня вглиб переміщується і зона кореневих волосків. Таким чином, зона кореневих волосків забезпечує всмоктування розчинених мінеральних речовин та закріплення верхівки кореня в ґрунті.

Майже вся вода в рослину надходить через кореневу систему. Рушійною силою надходження води у кореневу систему та пересування її у рослинному організмі є всисна сила, або водний потенціал, а ще точніше - різниця водних потенціалів. Всисна сила, або водний потенціал, - це міра енергії, з якою вода прагне проникнути у клітину. Різниця між осмотичним потенціалом клітинного соку (осмотичний тиск) та протидією клітинної стінки (тургорний тиск) визначає всисну силу надходження води в кожний даний момент. Вода завжди надходить в напрямку більш від' ємного водного потенціалу, тобто від тієї системи, де її енергія більша, туди, де її енергія менша. Ось чому вода пересувається з ґрунту - зони з високим водним потенціалом - у кореневу систему рослини - зону з більш низьким водним потенціалом.

Транспортування води по рослині вверх здійснюється в результаті спільної дії таких факторів, як кореневий тиск, або нижній кінцевий двигун, та транспірація (випаровування листками води у газоподібному стані), або верхній кінцевий двигун. У природних умовах в ксилемі існує потік води як результат транспірації. При слабкій транспірації концентрація солей у ксилемі зростає і за законом осмосу сприяє руху всередині кореня.Кореневий тиск - це всмоктувальна сила всіх кореневих волосків, яка спричинює в рослині односторонній потік води з розчиненими речовинами незалежно від транспірації. Його можна виміряти, приєднавши манометр до кінця зрізу надземних органів рослин. При основі стовбура дерев він досягає 1,013 МПа. Якщо перерізати стебло трав'янистої рослини недалеко від ґрунту, то із зони надрізу починає виділятися пасока. Це явище називають плачем рослини. Поглинання води кореневою системою і піднесення її до листя відбуваються під дією нагнітаючої сили кореневого тиску і присмоктуються сили транспірації. З ґрунту вода поглинається головним чином молодими закінченнями коренів, забезпеченими кореневими волосками, і рухається в центральний циліндр кореня.