79. Бюджетне фінансування: поняття, зміст і принципи.

Бюджетне фінансування - це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій.

Його зміст проявляється у безповоротному наданню бюджетних коштів юридичним і фізичним особам.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю¬джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо¬відних рад.

Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви¬датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат, пе¬редбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна¬чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд¬жетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефектив¬ності використання коштів, який має на меті досягнення запланова¬них цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядника¬ми коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

80. Податкові перевірки у системі валютно

Основна форма податкового контролю – податкова перевірка . Саме ця форма є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Вона реалізовується шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій) , що їх подають платники , з фактичними даними щодо їх фінансово – господарської діяльності.

Органи ДПС України мають право здійснювати:

1) перевірка грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно - касових книг, показників електронних контрольно – касових апаратів і комп’ютерних систем, що застосовуються за готівку із споживачами;

2) інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів , наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності , спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення.

3) одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів , а також проводити перевірки достовірності інформації , отриманої для внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.

Об’єктом податкової перевірки є фінансово – господарська діяльність контрольованого суб’єкта – платника податків, що відображається у відповідних документах та електронних носіях.

Суб’єктами перевірок – є учасники контрольних податкових правовідносин , які мають відповідні права та обов’язки .

Типи перевірок:

1) Документальна – дослідження первинних документів. Проводять за місцезнаходженням підприємства, або об’єкта , що перевіряють.

2) Камеральна податкова перевірка – вважається перевірка, яка проводиться контролюючими органами виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь – яких інших видів перевірок платника податків. Проводиться за місцем знаходження податкового органу.

3) Виїзна податкова перевірка – за місцем знаходження платника або податкових агентів. Вони поділяються на планові та позапланові.

4) Комплексна перевірка – всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових платежів – повнота їх нарахування та своєчасність сплати.

5) Зустрічна податкова перевірка – позапланова (в двох ДПІ – якщо партнери працюють в різних регіонах ).

6) Оперативна – проводиться за окремим планом органів ДПС в складі не менше 2-х посадових осіб за наявності в них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об’єкта , розташованого на конкретній території. За результатами перевірки складається акт перевірки у 2-х примірниках і підписують особи, що проводили перевірку, а також керівник або особа, що його заміняє, а в разі відсутності – матеріально відповідальна особа суб’єкта підприємницької діяльності.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником законних вимог посадових осіб податкових органів. За результатами перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово – господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

81. Поняття цільових позабюджетних фондів коштів

Централізовані спеціальні фонди утворюють особливу ланку фінансової системи держави. Вони, як правило, мають конкретне цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Характерною рисою централізованих фондів є чітко визначені джерела формування і напрями використання коштів. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед державою, тому їх склад та включення до бюджетів є різним. Кошти, що надходять до цільових фондів, переважно спрямовані на проведення соціальної політики держави - фінансування забезпечення зайнятості населення, державного страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виплату державних пенсій тощо.

Отже, основним призначенням державних цільових фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансування інфраструктури, а також фінансування природоохоронних заходів та сприяння розвиткові національного виробника шляхом розміщення мобілізованих до фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування, кредитування, надання субсидій). Створення та діяльність цільових фондів регулюється відповідними законами та нормативно-правими актами, прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізуються до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фінансового забезпечення фінансування певних її потреб та завдань, що мають особливе значення і гарантуються законодавством, в першу чергу Конституцією України.

82. Пенсійний Фонд України як цільовий державний позабюджетний фонд.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Це самостійна фінансово-кредитна установа, кошти якої не включаються до складу державного бюджету.

Кошторис Пенсійного фонду України формується за рахунок джерел. Зокрема, це:

1) обов'язкові страхові внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

2) кошти державного і місцевих бюджетів;

3) кошти, що надходять за регресними вимогами;

4) добровільні внески юридичних осіб і громадян;

5) фінансові санкції, передбачені за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

6) банківські кредити та інші надходження.

Кошти Пенсійного фонду використовуються: - на виплату пенсій за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій,

- виплату допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

- підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

- фінансування допомог і пенсій військовослужбовцям та їх

сім'ям;

- виплату пенсій особам, які працювали в органах державної служби;

- пенсійне забезпечення осіб, які не мають трудового стажу для призначення пенсій;

- відшкодування на виплату надбавок та підвищень до пенсій за різними пенсійними програмами ТОЩО

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Голова правління і його заступники призначаються та звільняються з посади Президентом України у встановленому порядку.

Серед надходжень у дохідну частину бюджету Пенсійного фонду переважну частину (в середньому до 70 %) становлять обов'язкові внески підприємств, установ і організацій.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду України;

- здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій;

- удосконалення методів фінансового планування;

Функції Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

2) планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

3) прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів для забезпечення соціальних виплат;

4) розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування тощо

83. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

Це досить важливий фонд, оскільки в Україні налічується кілька сотень тисяч офіційно зареєстрованих безробітних і кілька мільйонів постійно перебувають під загрозою втратити роботи, працюючи неповний робочий тиждень.

Основними юридичними актами, що регулюють відносини безробіття, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" (2000 p.), Закон України "Про зайнятість населення".

Основними завданнями фонду є:

акумулювання коштів для здійснення покладених на нього законодавством обов'язків;

виплата матеріального забезпечення особам, які мають статус безробітного;

організація роботи центральних та місцевих органів управління фондом;

виплата допомоги у зв'язку з частковим безробіттям;

виплата допомоги на поховання у разі смерті безробітного;

виплачувати можливу дотацію роботодавцю на створення додаткових робочих місць;

налагодження контактів з іншими цільовими фондами.

Джерела формування коштів:

- страхові внески страхувальників — роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

- асигнування Державного бюджету;

- суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до законодавства;

- благодійні внески фізичних і юридичних осіб;

- інші надходження.

Напрями використання коштів. Напрями використання передбачені ст. 16 відповідного закону, а саме: виплата забезпечення та надання соціальних послуг. Так, розмір допомоги безробітному, залежно від його трудового стажу і середньої заробітної плати, становить:

до 2 років — 50 %;

від 2 до 6 років — 55 %;

від 6 до 10 років — 60 %;

понад 10 років — 70 %.

відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію конкретних осіб;

фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції фонду та її робочих органів, управління фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

створення резерву коштів фонду.