5. Фінансова діяльність держави

Фінансова діяльність держави – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України, що виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних державі грошових коштів.

Місцеві фінанси - це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення публічного інтересу територіальної громади та виконання органами місцевого самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних та делегованих державою повноважень. Безпосереднього розвитку всієї економічної системи України та її стабілізації можна досягти через фінансове забезпечення її складових - адміністративно-територіальних одиниць.

Напрямки (функції/етапи) фінансової діяльності:

- емісійна діяльність (випуск грошових коштів);

- акумулювання/мобілізація грошових коштів у публічні грошові;

- розподіл і перерозподіл грошових коштів;

- використання коштів публічних грошових форм;

- фінансовий контроль.

Принципи здійснення фінансової діяльності:

- законності (ФД здійснюється на підставі й відповідно до закону);

- планування (ФД здійснюється відповідно до заздалегідь розроблених планів);

- пріоритету публічних витрат над публічними доходами;

- соціального орієнтування (спрямованості на людину, на її потреби, належний рівень життя);

- єдності фінансової політики (враховуючи унітарність держави, податкова, бюджетна, банківська, грошова, валютна системи держави єдині);

- обліку та контролю (наявність відповідних нормативних актів, що встановлюють єдину методику бухгалтерського обліку, а також здійснення спеціально уповноваженими на це державними органами контролю за утворенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів).

Методи здійснення ФД:

1) розподіл (складання Держбюджету);

2) акумулювання/використання (уже в самому році).

Методи акумулювання:

1) обов'язкові:

- обов'язкових платежів;

- податковий;

- фіскальний;

2) добровільні:

- пожертви;

- подарунки;

- спадкування на користь держави/органів місцевого самоврядування.

Також методами акумулювання є ігровий (грошово-речові лотереї) та страховий (повертаються в разі настання страхового випадку: внески до пенсійного фонду, фондів соціального страхування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Методи розподілу та використання:

- фінансування – безоплатне виділення грошових коштів (для бюджетних організацій, що не заробляють грошей або заробляють замало грошей, наприклад, державна поліклініка);

- інвестування – зустрічне надання корпоративних прав в обмін на дивіденди;

- кредитування – надання грошових коштів на умовах поверненості, строковості, платності.

Нормативно-правовими актами, що регулюють фінансові відносини в Україні, є:

- Конституція України;

- закони, що регулюють фінансові відносини:

- Бюджетний кодекс України;

- Податковий кодекс України;

- щорічні закони України «Про державний бюджет»;

- ЗУ «Про Національний банк України»;

- ЗУ «Про банки та банківську діяльність»;

- ЗУ «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»;

- інші фінансові закони;

- НПА Кабінету Міністрів України з фінансових питань;

- НПА центральних органів виконавчої влади, що стосуються фінансової діяльності;

- НПА органів АРК, місцевих рад і місцевих державних адміністрацій.