26. Структура ліричного вірша.

У центрі уваги лірики не зображення якихось подій (розповідь про події), явищ природи, змалювання об’єктів, передача людських почуттів, найпотаємніших думок, вражень, переживань, роздумів, які викликані певними обставинами: суспільно-політичними подіями (громадянська, політична лірика), картинами природи (пейзажна), особистими моментами із життя людини (інтимна, особиста, патріотична), філософська лірика. За змістом виділяють громадянську чи політичну лірику, пейзажну, інтимну, філософську. Дехто окремо виділяє сатиричну та релігійну (старовинні псалми, канти, гімни).  Ліричні твори, на відміну від епосу, не мають, як правило, сюжету, думки поета виражаються лаконічною, сконцентровано, засобами своєрідно організованої ритмічної емоційно-образної (віршованої) мови.  В одному віршованому рядку передається те, що в епічному творі розгортається у цілому розділі.

Ліричні твори допомагають проникнути у внутрішній світ людини, відкрити і зрозуміти її устремління, мрії, думки, ставлення до навколишньої дійсності.

Ліричний твір, як і будь-який інший твір мистецтва, становить органічну єдність змісту і форми. Особа, почуття і думки якої виражені в поезії, називається ліричним героєм (поетичний тип епохи).  Деякі літературознавці (Л.Тимофєєв) і методисти (І.Пилипеко) розрізняють «зміст» ліричного твору у триплановому вимірі: безпосередній (почуття, переживання), ідейний (суб’єктивне ставлення поета до зображуваного), об’єктивно-історичний (причини появи вірша). Лірика буває багатотемною і багатоідейною.  Форма ліричного твору – це сукупність художніх прийомів і засобів вираження змісту (жанр, композиція, образи). Естетично значущими елементами художньої форми є лексика, тропіка і стилістика ліричного твору.

Є. Пасічник за структурою і способом організації матеріалу лірику поділяє на такі групи:  Рефлексійно-виражальна – це сповідь поета перед читачем, своєрідні монологи, в яких він висловлює своє кредо, почуття, це звернення, заклики, заперечення («Декадент» І.Я.Франка, «До Русі-України» П.Грабовського , «І мертвим, і живим…» Т.Шевченка та ін.)  Розповідна – почуття і враження, зумовлені якоюсь подією, епізодом чи спогадом з життя автора (автобіографічний характер) – «Дим» Лесі Українки, «Коли потяг у даль загуркоче» В.Сосюри.  Описова – це малюнки природи, портрети людей, де поет висловлює свої почуття і роздуми (О.Олесь «Чари ночі», І.Драч «Балада про соняшник»).  Змішана – поєднані ознаки всіх трьох видів.

Ліричні твори класифікують за жанрами: народна пісня, гімн, ода, епіграма, сатира, послання, епітафія, мадригал тощо. Інколи вид ліричного твору визначається особливостями його форми: сонет, рондель, газель тощо.  О.Бандура ліричні твори поділяє на жанри за якістю вираженого почуття: пошана (ода, гімн), дружніх стосунків (послання), смутку (елегія), ненависті та осуду (сатира), закоханості (романс), героїчних або трагічних подій (балада).

27. Літературний процес: діалектика мистецького розвитку.

Термін "літературний процес" виник на рубежі 20—30-х років XX ст. і почав широко використовуватися, починаючи з 60-х років. Саме ж поняття формувалося протягом XIX—XX ст. У XIX ст. використовувалися терміни "літературна еволюція", "літературне життя". "В сучасному літературознавстві утвердився погляд на історію літератури як на зміну типів художньої свідомості: міфопоетичної, традиціоналістської, індивідуально-авторської. Ця типологія враховує структурні зміни художнього мислення".  Літературний процес — важливий предмет історії літератури. Класи-цисти, романтики, прихильники біографічного методу вивчали кращі твори геніїв. Літературознавство другої половини XIX ст. здолало вибірковість у вивченні літератури, предметом його дослідження стали всі твори письменників незалежно від рівня художності та ідеологічного спрямування.  Науковці XX ст. Г. Поспєлов, М. Храпченко виступали як проти перетворення літературознавства в "історію генералів", так і проти історії літератури "без імен".  Терміном "літературний процес", відзначає В. Халізєв, "позначається літературне життя певної країни і епохи (у всій сукупності її явищ і фактів) і, по-друге, багатовіковий розвиток літератури в глобальному, всесвітньому масштабі. Літературний процес у другому значенні слова складає предмет порівняльно-історичного літературознавства".  Літературний процес складають не лише шедеври, але й твори низькопробні, епігонські. Вій включає літературно-художні видання, літературну критику, розвиток течій, напрямів, стилів, родів, видів, жанрів, епістолярну літературу, мемуари.