2.3.12. Касовий план

Касовий план підприємства (додаток Г, табл. Г.12) надає можливість узагальнити всі надходження та виплати грошових коштів підприємства, визначити надлишок або дефіцит грошових коштів, розрахувати обсяг та джерело необхідного додаткового фінансування, а також порядок його погашення. В результаті касовий план визначає касовий залишок грошових коштів підприємства на кінець року, необхідний для складання прогнозного балансу.

При складанні касового плану необхідно враховувати такі аспекти:

• касовий залишок на початок першого кварталу в касовому плані є сумою грошових коштів, яка зазначена у вхідному балансі підприємства;

• касовий залишок на початок періоду (кварталу) аналогічний касовому залишку на кінець попереднього періоду (кварталу);

• умовою курсової роботи, окрім основних напрямків грошових надходжень та виплат, у касовому плані підприємства передбачено статті для врахування інших джерел формування та напрямків використання грошових коштів;

• стаття «Погашення іншої поточної заборгованості» передбачає сплату грошових коштів за короткострокову заборгованість, що обліковується у вхідному балансі підприємства і повинна бути погашена в плановому році. Такою поточною заборгованістю може бути короткостроковий банківський кредит (разом із сплатою відсотків за його використання), заборгованість за податками. Порядок та суму сплати цієї заборгованості можливо розподілити серед кварталів року найоптимальнішім способом, не порушуючи загальної рівноваги руху грошових коштів на підприємстві;

• облікова політика підприємства передбачає, що величина касового залишку на кінець кожного кварталу повинна бути більша за мінімальний касовий залишок грошових коштів, передбачений вихідною умовою;

• у випадку нестачі грошових коштів підприємство може залучити короткостроковий кредит, у такому розмірі та за таким порядком погашення основної суми боргу та сплати відсотків, щоб підтримувати запланований касовий залишок та не допускати нестачі грошових коштів протягом року. Ставка відсотку за цим кредитом зазначена в умові курсової роботи (додаток Б).

Аспекти аналізу отриманих результатів.

Касовий план дозволяє:

• проаналізувати та розробити шляхи оптимізації структури грошових надходжень та виплат підприємства;

• встановити причини та наслідки надлишку та нестачі грошових коштів даного підприємства, розробити шляхи подолання цих проблем;

• запропонувати альтернативні внутрішні джерела грошових надходжень, а також види та структуру зовнішнього фінансування.

2.3.13. Прогнозна фінансова звітність.

На основі розрахунків попередніх підрозділів та згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» в рамках цього пункту необхідно скласти прогнозну фінансову звітність: баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів за прямим та непрямим методами.

Фінансова звітність будь-якого підприємства підсумовує його господарські операції, що мали місце протягом року. Форми фінансової звітності є головним джерелом інформації про підприємство, вид та особливості його діяльності, ефективність та результативність. Достовірна інформація балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, користувачами якої є керівники та власники підприємства, державні органи контролю та клієнти, кредитори та потенційні інвестори, визначає та впливає не тільки на поточну, а й на перспективну діяльність того чи іншого суб’єкта господарювання.

Прогнозний звіт про фінансові результати.

Звіт про фінансові результати підприємства (додаток Д) складається на підставі попередніх розрахунків курсової роботи.

Особливу увагу необхідно приділити статті «Собівартість реалізованої продукції» (р. 2050 форми 2). У загальному розумінні, собівартість реалізованої продукції за рік – це добуток кількості реалізованої продукції за рік та собівартість одиниці реалізованої продукції. При цьому, мають бути враховані обсяг виробленої продукції за рік, а також залишки готової продукції, що перебували на складі на початок цього року і мають бути залишені на його кінець.

У зв’язку з цим, собівартість продукції об’єктивно є змінною величиною. В цьому можна пересвідчитися, якщо порівняти собівартість одиниці готової продукції у попередньому році (вихідні дані) та виробничу собівартість одиниці продукції у плановому році (формула 2.7). Виходячи з цього, залишки готової продукції, що перебували на складі підприємства на початок планового року продаватимуться за собівартістю попереднього року (вихідні дані). А вироблена у плановому році продукція – за виробничою собівартістю одиниці продукції, розрахованою за формулою 2.7.

Таким чином, значення р. 2050 «Собівартість реалізованої продукції» форми 2 визначається за формулою (2.8):

Собівартість реалізованої продукції = (2.8)

Залишки готової продукції на початок планового року, од.

(табл. Г.2, р. 4, І квартал) * Собівартість одиниці готової продукції попереднього року (додаток Б, табл. Б.2)

+

(Обсяг виробленої готової продукції в плановому році, од. (табл. Г.2, р. 5 за рік) – Залишки готової продукції на кінець планового року, од. (табл. Г.2, р. 2, ІV квартал)) * Виробнича собівартість одиниці готової продукції у плановому році

(формула 2.7).