2.2. Управління матеріально-технічною базою
Необоротні активи - це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
До складу основних засобів підприємства належать:
машини та обладнання, зокрема;
електронно-обчислювальні машини;
інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації;
пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом);
інші інформаційні системи;
модеми;
джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж;
телефони (в тому числі стільникові);
фото- та відеотехніка;
меблі;
встановлення вікон, металопластикових конструкцій;
невиключне право користуватися комп’ютерною програмою для подання електронної звітності.
Визначаємо основні показники ефективності роботи з матеріальними ресурсами.
Коефіцієнт придатності (1)
. (1)
К п = (53 563,35 – 2 691,49) * 100/53 563,35 = 94,9
Коефіцієнт придатності показав, що основні засоби готові до експлуатації на 94,9%
2) Коефіцієнт зносу (2)
К з = З * 100 / ПВ, (2)
К з = 2 691,49*100 / 53563,35= 5,02
Показник зносу основних засобів дає змогу оцінити стан основних засобів.
3) Коефіцієнт оновлення - характеризує частку нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів у складі усіх основних фондів, наявних на кінець звітного періоду (3).
К о = Ф н / Ф к * 100 (3)
де Ф н – сума нових основних фондів за первісною вартістю, що введені
в експлуатацію у звітному періоді
Ф к – сума основних фондів за первісною вартістю на кінець
звітного періоду.
К о = 53 653,35/144 539,07 * 100 = 37,1
4) Коефіцієнт вибуття основних фондів – показує, яка частка основних фондів, наявних на початок звітного періоду, вибула за цей період унаслідок старіння та зносу(4).
К в = Ф в / Ф о * 100, (4)
де Ф в – сума основних фондів, що вибувають у звітному періоді
внаслідок старіння та зносу
Ф о – сума основних фондів на початок періоду.
За звітний період основні засоби не вибували з підприємства, що є позитивним для підприємства, оскільки підприємство не несе додаткових витрат на придбання нових і списання існуючих основних засобів, тому коефіцієнт вибуття ми розраховувати не будемо
2.3. Порядок приймання рішень, система комунікацій ТзОв «uTeam™»
Прийняття одноосібних управлінських рішень на підприємстві здійснюється в межах компетенції окремого працівника адміністративного персоналу, такі рішення не потребують узгодження з вищим керівництвом. Це зазвичай оперативні з добре передбачуваними наслідками рішення.
Колегіальні рішення приймаються, відповідно, групою осіб на нарадах чи засіданнях і стосуються складних непередбачуваних ситуацій.
На підприємстві діє відкрита система комунікацій, суть якої полягає у тому що її окремі елементи взаємодіють між собою в процесі руху повідомлення. Облік праці та її оплати – це важлива та складна ділянка обліку, оскільки потребує точних і оперативних даних, у яких відображаються зміни в кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів.
Оплата праці – це заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовими угодами власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги.
Заробітну плату регулюють форми та системи оплати праці. На підприємстві в основному використовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну.
Погодинна форма оплати передбачає заробіток працівника залежно від відпрацьованого часу. Ця форма передбачає дві системи: просту погодинну та погодинно-преміальну оплату праці.
Відрядна форма оплати обумовлює те, що заробітна плата робітників залежить від кількості виконаної роботи й розміру розцінки. Вона використовується в оплаті тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню, і передбачає такі системи: пряму, преміальну, прогресивну, акордну.
Керівник підприємства визначає форми та системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок. А держава регулює оплату праці через установлення мінімальної заробітної плати (законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).Оплата праці поділяється на основну та додаткову заробітну плату, інші стимулюючі та компенсаційні виплати, що утворюють фонд оплати праці.
Відділ кадрів, приймаючи на роботу працівника, надає табельний номер та відкриває особисту картку, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства. В особистій картці зазначаються анкетні дані про працівника та всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія теж відкриває особисту картку кожному працівникові, вона призначена для обліку даних по працівнику та заповнення трудової книжки. В особовій картці зазначаються дані працівника, а саме: місце проживання, дата народження, освіта, сімейний стан, опит роботи, відпустки, нагороди, підвищення кваліфікації.
Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах забезпечує табельний облік, сутність якого полягає в щоденній реєстрації явок працівників на роботу, залишення роботи, усіх випадків запізнень та неявок на роботу, а також часу простоїв і роботи понад норму. Для цього використовують "Табель обліку використання робочого часу" у якому зазначають вихід працівників на роботу і відпрацьований ними час, тобто на підприємстві застосовується погодинна форма оплати праці.
Обчислення заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. В розрахунку не включаються святкові дні.
Працівникові, який пропрацював на фірмі менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.