1. Методи обстеження хворих із захворюваннями прямої кишки

Загальноклінічні: скарги хворих на постійний чи періодичний пульсівний біль різної інтенсивності в ділянці промежини й анального отвору без видимої причини, при акті дефекації; свербіж; тенезми; імперативний позив до випорожнення; нетримання калу; відчуття важкості, кал з кров'ю, слизом, гноєм; виділення крові після акту дефекації краплями, цівкою; випадання вузлів, слизової оболонки, прямої кишки. З'ясовують, коли виникло захворювання (скільки годин тому при гострих патологічних процесах) і як воно розвивалося (поступово, раптово), що сприяло йому; визначають етапи та методи лікування (самостійно та в медичних закладах) і його результати.Об'єктивне дослідження проводятть ретельно, тому що геморой може бути одним із симптомів захворювання серця, гіпертонічної хвороби, цирозу печінки, злоякісних новоутворень різної локалізації.

Пальцеве дослідження - дозволяє отримати уявлення про стан слизової оболонки прямої кишки на протязі 10-11 см. Його проводять другим пальцем правої руки, одягненої в гумову рукавичку і змащеної вазеліном. Пальцеве дослідження прямої кишки виконують в різноманітних положеннях хворого: на спині, лівому боці, колінно-ліктьовому, колінно-плечовому положеннях, навпочіпки.

Визначають тонус сфінктера, наявність тромбованих гемороїдальних вузлів, інфільтрату, пухлин, скупчення калових мас.

При огляді ділянки заднього проходу відмічають гіперемію шкірних покривів, набряклість, зовнішні гемороїдальні вузли, випадання слизової оболонки прямої кишки (при натужуванні), кондиломи, фістули, тріщини. Проводять його після акту дефекації (за Біром).

Виконують пальпацію передміхурової залози (розміри, консистенція, ущільнення, флуктуація) і матки.

Здійснюють огляд прямої кишки за допомогою аноскопа і ректального дзеркала.

Виявляють тріщини, внутрішній отвір параректальної нориці (введення речовини, що зафарбовує), виразки слизової оболонки, поліпи, злоякісні утвори.

Ректороманоскопія: виконують після підготовки апарата і хворого до дослідження. 

Вона дозволяє уточнити дані пальцевого дослідження, виявити різні патологічні утвори на всьому протязі прямої кишки і на протязі 25-30 см дистальної частини сигмоподібної кишки. Це дослідження безпечне. Необхідно відмітити наявність або відсутність патологічних утворів, визначити їх локалізацію, величину, колір, звиразкування, ранимість і т. ін.

Виконують рентгенологічне дослідження прямої кишки:

а) рентгеноскопію, -графію (іригоскопію, -графію);

б) за методом Тернопільської: (заповнення прямої кишки рідкою барієвою зависсю і після випорожнення - рентгенограма прямої кишки; при зміні контурів слизової оболонки патологічним процесом будуть залишки, зависі в окремих її ділянках;

в) фістулографію.

Застосування різних методів обстеження проктологічного хворого - огляд заднього проходу, пальцеве дослідження прямої кишки, інструментальні методики - можливе, як правило, лише у певному положенні пацієнта на кушетці або спеціальному столі. Найбільш широко використовують такі положення: колінно-грудне, колінно-ліктьове, колінно-плечове; на боці (краще на лівому для "виправлення" сигмоподібної кишки) з приведеними до живота ногами; "класичне" - на спині з розведеними і приведеними до живота зігнутими ногами; навпочіпки; стоячи на підлозі з нахилом тулуба вперед на 90° тощо.

Фіброколоноскопія - сучасний метод ендоскопічного дослідження товстої кишки. За допомогою фіброколоноскопа (його довжина - від 86 до 186 см) можна дослідити всі відділи товстої кишки: оглянути слизову оболонку кишки, зробити прицільну біопсію і сфотографувати. Даний метод дає можливість диференціювати доброякісні й злоякісні пухлини, діагностувати кровотечу. Протипоказаннями до його застосування є важкі ураження товстої кишки із загрозою її розриву (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, ускладнений дивертикульоз); тяжкий ступінь серцево-легеневої декомпенсації, психічні захворювання.

У клінічній практиці використовують два методи рентгенологічного дослідження, які взаємодоповнюють один одного: рентгеноскопію та -графію. Методом вибору при рентгенологічному дослідженні товстої кишки є ретроградне її заповнення контрасною речовиною - іригоскопія з наступною поліпозиційною рентгеноскопією і -графією. Для тугого або напівтугого заповнення всієї товстої кишки необхідно в середньому близько 800 мл барієвої зависі (перший етап дослідження). При цьому досить чітко визначаються конфігурація товстої кишки, її звичайні й патологічні варіанти, наявність або відсутність нормальних гаустрій, мегадоліхоколонів, різних розмірів пухлини тощо. Після природного випорожнення товстої кишки від барієвої зависі вивчають рельєф слизової оболонки. Потім під контролем рентгенівського екрана в просвіт кишки через задній прохід вводять повітря або кисень до повного розправлення кишки. Це дає можливість диференціювати різні патології внутрішньої поверхні стінки товстої кишки: ерозії і виразки; поліпи й інші доброякісні пухлини; екзо-, ендофітні злоякісні новоутворення; дивертикули; стриктури і т. ін.

Копрологічне дослідження полягає у вивченні складу випорожнень шляхом макро- і мікроскопії, а також проведення хімічних реакцій і бактеріологічного аналізу.

Діагностична біопсія - морфологічне (цитологічне) дослідження висіченого матеріалу з метою визначення характеру патологічного процесу. Його виконують переважно при проведенні ректороманоскопії і фіброколоноскопії, якщо при цьому виявляється пухлина або хронічна виразка. Для взяття матеріалу застосовують спеціальні біопсійні щипці. Іншими методами забору тканин для біопсії є зскрібок з патологічної зони, пункція або аспірація тканин.

Цитологічне дослідження виділень слизової оболонки дуже важливе тоді, коли з якихось причин неможливо виконати біопсію.