1. Методи обстеження при захвор шлунка. Оцінка Ро

1. фізикальне обстеження, тобто таке, яке лікар виконує прямо у себе в кабінеті власними силами; 2. лабораторні методи; 3. інструментальні методи дослідження.

шлунок – гастроскопія, рН-метрія, рентгенологічне дослідження, гістологічне, морфлогічне, цитологічне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка, уреазний та серологічні тести на Helicobacter pylori, дихальні тести, ПЛР;

Морфологічний метод. Золотим стандартом діагностики інфекції, тобто методом, яка володіє найбільш високими робочими характеристиками є морфологічне типування бактерій H.pylori в гістологічних препаратах слизової оболонки.

Морфологічне дослідження дозволяє оцінити характер запалення, активність гастриту, наявність і ступінь вираженості атрофії, метаплазії, наявність і ступінь обсіменіння бактеріями H.pylori (напівкількісний метод). Достовірність морфологічної діагностики забезпечується вивченням серійних зрізів і дослідженням не менше чотирьох біоптатів, отриманих з антрального відділу і тіла шлунка.

Гастроскопія (фгдс) – спосіб огляду внутрішньої поверхні і шлунка за допомогою оптичного приладу – гастроскопа. Цей метод дослідження є одним з основних.У нормі складчатість слизової оболонки шлунка більше виражена на малій і великій кривизні. Слизова оболонка - від блідо-рожевого до червоного кольо­ру. При нагнітанні повітря в порожнину шлунка складки розгладжуються. Во­ротар набуває форми розетки і при значному роздуванні шлунка досягає в діаметрі 1,5 см.

Перед гастроскопією доцільно провести рентгенологічне обстеження хворого, щоб виключити протипоказання - звуження стравоходу, дивертикули стравоходу, розширення вен стравоходу тощо.

Оцінка кислотоутворювальної функції шлунка.

Визначення внутрішньошлункової рН являє собою принципово новий метод дослідження, спрямований не на аналіз відсмоктується шлункового соку, а на визначення рН внутрішньошлункової середовища, шляхом дотику вимірювального електрода рН-метричного зонда зі слизовою оболонкою. Для проведення рН-метрії восновному використовуються ацідогастрометри. Основними видами внутрішньошлункової рН-метрії є:

Біопсія.

Прижиттєве патоморфологічне вивчення змінених тканин дозволяє вирішити багато взаємопов'язаих клінічних питаннь. Перш за все, цей метод важливий для розпізнавання природи новоутворень. Мікроскопічне підтвердження діагнозу раку необхідно, щоб уникнути невиправданих операцій при захворюваннях запального характеру і доброякісних пухлинах. При гістологічному дослідженні пухлинної тканини визначається її структура і ступінь диференціювання клітинних елементів, що дозволяє правильно вибрати обсяг хірургічного втручання. Даний метод може допомогти лікарю при розпізнаванні запальних і функціональних захворювань кишки. При запальних захворюваннях біопсія дає можливість об'єктивно оцінити ступінь вираженості патологічного процесу і контролювати ефективність проведеної терапії.

Біопсія об'ємних утворень проводиться методом тонкоголкової аспірації, що дозволяє отримати групи клітин (і іноді невеликі фрагменти тканин) для цитоморфологічного дослідження, або методом пункційної біопсії, який дозволяє отримати циліндричні фрагменти тканин з збереженій архітектонікою довжиною 1-2 см для гістоморфологічній дослідження.

Ультразвукова діагностика.

Широке поширення набув метод ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Це - безпечний для пацієнта неінвазивний високочутливий методдіагностики.

Рентгенограма стравоходу, шлунка, кишечника допомагає виявити дефекти їх стінки (виразки і поліпи), визначити, як скорочується кишечник і шлунок, стан сфінктерів. На звичайній рентгенограмі можна побачити вільний газ в черевній порожнині, що свідчить про перфорації шлунка або кишечника.Проводяться також проби з контрастом. Контрастом служить речовина, яка вловлює і затримує рентгенівські промені - сульфат барію. Хворий випиває контраст, після чого виконується серія знімків через короткі проміжки часу. Контрастну речовину проходить по стравоходу і його стінки при необхідності можна розглянути, заповнює шлунок, евакуюється в кишечник через сфінктер, проходить по дванадцятипалій кишці.

Ендоскоп - прилад, обладнаний невеликою камерою, яка з'єднана з екраном комп'ютера за допомогою волоконно- оптичної системи. У народі цей пристрій називають просто «трубка», а саму процедуру - «ковтати трубку», а по- справжньому це дослідження називається ФГДС (фіброгастродуаденоскопія). Це основний метод діагностики захворювань верхнього відділу шлунково -кишкового тракту. Дійсно, трубку треба проковтнути, правда, це вже не так складно, як раніше. Зараз горло зазвичай зрошують анестетиками, тому подолати рефлекси тепер простіше. Камера дозволяє буквально зазирнути всередину шлунка і детально оглянути його стінки. Лікар дивиться у вічко ендоскопа і оглядає всі стінки шлунка. За допомогою ендоскопа можна взяти біопсію. Іноді за допомогою ендоскопа вводять катетер в протоку, який йде з жовчного міхура та підшлункової залози і з його допомогою заповнюють всі ці протоки Рентгеноконтрастен. Після цього роблять рентген і отримують чітке зображення всіх жовчних проток і панкреатичних проток. Якщо ендоскоп вводиться в задній прохід, процедура називається фіброколоноскопії. З її допомогою можна оглянути всю товсту кишку, яка близько двох метрів у довжину. Дослідження часто буває болісно, тому що для кращої видимості в кишку вводять повітря, трубку тягнуть і повертають.

РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ дає можливість вивчити форму, величину, положення, рухомість шлунка, локалізацію виразки, пухлини, рельєф слизової оболонки шлунка, ураження чи відсутність складок, симптом «ніші» при виразковій хворобі, «дефект наповнення» при пухлинах.