1. Методи обстеження хворих з патологією жовчовивідних шляхів.

  ультразвукова діагностика, динамічне УЗД з жовчогінним сніданком, ПЛР, маркери гепатитів,  рентгенологічне дослідження, радіонуклідні методи дослідження, пункційна біопсія, термографія, комп’ютерна томографія, ядерно-магніто-резонансна томографія, багатофракційне дуоденальне зондування, функціональне дослідження печінки (дослідження білкового, пігментного, жирового обмінів), біохімічний аналіз крові,імунологічні дослідження, лапароскопія.

При діагностиці захворювань печінки і жовчовивідних шляхів звертають увагу: на показники білірубіну крові (пряму і непряму фракції), печінкових амінотрансфераз в сироватці крові, лужної фосфатази, вміст білків крові, показників Алгоритм діагностичного обстеження передбачає виконання у першу чергу ультразвукового дослідження, що дозволяє виявити характерні ознаки механічної блокади жовчних шляхів - надстенотичне розширення жовчних проток (діаметр загального жовчного протоку більше 6 мм). При виявленні розширення проток показана холангіографія.  Процедура вибору - ендоскопічна ретроградна холангіографія (ЕРХГ). При неможливості ретроградного заповнення жовчовивідних шляхів використовують черезшкірну черезпечінкову холангіографію (ЧЧХГ). Обидва методи дозволяють одночасно дренувати жовчовивідні шляхи при їх обструкції, однак при ендоскопічному підході спостерігається менша частота ускладнень. При ЕРХГ можливе проведення ендоскопічної сфінктеротомії (для видалення каміння). Внутрівенна холангіографія в діагностиці холестазу неінформативна. обміну заліза та ін.

При огляді: Зміни форми живота при наявності рідини - асциту, - коли живіт як би розплющується («жаб'ячий живіт») тому, що рідина в лежачому положенні хворого розташовується по задній і боковим сторонам черевної порожнини, а кишки, наповнені повітрям, спливають догори. Щоб визначити наявність асциту, виробляють поштовхоподібну, або баллотирующую, пальпацію: приклавши руку з одного боку живота, іншою рукою з протилежного боку роблять легкі поштовхи; при цьому відчуваються руху рідини в порожнині живота. 

Оглядова рентгеноскопія і рентгенографія печінки і жовчного міхура не мають великого діагностичного значення, так як затемнення, обумовлене щільною тканиною печінки, важко відмежувати від тіней інших органів живота. Виходячи з цього, лише рідко, в основному у худих і виснажених осіб, можна при звичайному рентгенологічному дослідженні визначити нижню межу печінки і отримати уявлення про стан, конфігурації, величиною печінки та селезінки. Пероральна холецистографія заснована на пероральному введенні йодовмісної контрастної речовини. Контрастна речовина хворому дають напередодні ввечері після легкого ранньої вечері. Всмоктуючись у кишечнику, контрастну речовину вловлюється печінкою і виділяється з жовчю, потім потрапляє в жовчний міхур, де завдяки його концентраційної функції накопичується і вміст йоду в жовчному міхурі поступово наростає.  На наступний день вранці натщесерце хворому проводять рентгенографію жовчного міхура. У нормі через 10-15 год після прийому одного із зазначених препаратів на рентгенограмах виявляється виразна тінь жовчного міхура, що свідчить про збереження його концентраційної функції. Внутрішньовенна холеграфія  Внутрішньовенна холеграфія заснована на внутрішньовенному повільному введенні контрастної речовини (білігност) (30-40 мл 20% розчину). Через 5-10 хв після його введення при нормальному стані печінки на рентгенограмах видно зображення великих внутрішньо-і позапечінкових жовчних проток і жовчного міхура (при прохідності жовчної протоки). Метод холеграфіі дозволяє не тільки отримати на знімках тінь жовчного міхура і виявити ділянки просвітлення при каменях, а й судити про положення, калібрі і прохідності внутрішньо-і позапечінкових жовчних проток. Холеграфію застосовують для дослідження внутрішньо-і позапечінкових жовчних проток (наприклад, у хворих після видалення жовчного міхура), а також жовчного міхура у хворих, у яких при холецистографії тінь жовчного міхура не визначається,