8.1. Поняття, функції та структура власного капіталу

Власний капітал є основним джерелом утворення господарських засо­бів та підґрунтям процесу створення й подальшої діяльності підприємства.

Такий капітал забезпечує фінансування господарської діяльності товариства та виступає гарантією прав, з одного боку, власників, а з іншого - кредиторів у частині погашення заборгованості перед ними.

На початковому етапі діяльності будь-якого суб'єкта господарювання власний капітал визначається як стартовий та відповідає вартості внесе­них засновниками ресурсів у господарську діяльність підприємства. Тому на даному етапі головне балансове рівняння має вигляд:

А=ЗК (8/1)

де: А - активи;

ЗК- статутний капітал.*

В подальшому, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, підпри­ємства вступають у різноманітні розрахункові взаємовідносини з іншими юри­дичними та фізичними особами, що зумовлює утворення зобов'язань (боргів). На розмір власного капіталу суб'єктів господарювання впливають операції із: 1) визнання доходів і витрат та, як наслідок, формування фінансового результату діяльності підприємства у вигляді прибутку чи збитку; 2) додаткових внесків засновників понад величину зареєстрованого статутного капіталу; 3) переоцін­ки матеріальних та нематеріальних необоротних активів; 4) одержання об'єктів необоротних активів на безоплатній основі; 5) розподілу отриманого прибутку тощо. Внаслідок здійснення наведених операцій поряд із статутним утво­рюються інші складові власного капіталу, а балансове рівняння матиме ви­гляд:

А = ВК + З (8.2)

де: ВК - власний капітал;

З - зобов'язання.

Із наведеного рівняння можна вивести рівняння, яке відображатиме величи­ну власного капіталу:

А=А-3 (8.3)

Відповідно до вимог НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт­ності» власний капітал [97] - це частина в активах підприємства/установи, що залишається після вирахування зобов'язань. З наведеного визначення випливає, що з позиції бухгалтерського обліку власний капітал є чистими активами, вираженими у грошовій оцінці тобто сукупністю майнових засобів, призначе­них для забезпечення господарської діяльності підприємства. Сутність власного капіталу проявляється через його функції (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Функції власного капіталу У залежності від джерела формування власний капітал поділяється на вкладений і накопичений та коригується на суму неоплаченого й вилученого капіталу.

1. Вкладений (інвестований) капітал формується у вигляді внесених за­ сновниками активів (паїв) в обмін на корпоративні права. До такого капіталу належать:

• зареєстрований капітал - це зафіксована в установчих документах за­гальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

• пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших під­приємств, що передбачена установчими документами;

• додатково вкладений капітал - це сума, на яку вартість реалізації ви­пущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також вартість вне­сених засновниками активів понад зазначений в установчих документах розмір статутного капіталу.

2. Накопичений капітал формується у результаті ефективної діяльності то­ вариства. До такого капіталу належать:

• нерозподілений прибуток - це сума прибутку, яка залишається у роз­порядженні товариства після використання частини такого прибутку на цілі, визначені установчими документами; непокритий збиток - це зби­ток, який підлягає погашенню у майбутніх періодах;

• інший додатковий капітал - це капітал, сформований у вигляді без­оплатно отриманих необоротних активів, переоцінки об'єктів необорот­них активів, безповоротно одержаної фінансової допомоги тощо;

• резервний капітал - це сума резервів, створених за рахунок нерозподі­леного прибутку.

3. Коригуючий капітал зменшує розмір власного капіталу. До коригуючого капіталу належать:

- неоплачений капітал - це сума заборгованості засновників за внесками до статутного капіталу господарських товариств;

вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його засновників.

У фінансовій звітності сума неоплаченого та вилученого капіталу на­водиться у дужках і вираховуються при визначенні підсумку власного капі­талу. Структуру власного капіталу, в залежності від джерела його формування, наведено на рисунку 8.2.

Рис. 8.2. Складові власного капіталу

За журнальною формою обліку для узагальнення інформації про влас­ний капітал призначений Журнал 7 «Облік власного капіталу та забезпе­чення зобов'язань», у якому відображаються операції про зміні складових власного капіталу підприємства.

До журналу 7 відкриваються відомості 7.1 та 7.2, у яких накопичуються аналітичні дані щодо додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку (непо­критого збитку) відповідно. В кінці звітного місяця кредитові обороти із відо­мостей аналітичного обліку 7.1 та 7.2 за рахунками № 42 «Додатковий капітал» й№ 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» переносяться до граф 5 та 7 журналу 7.