57.Особливості жанрів музичного мистецтва: опери, оперети, мюзиклу.

Жанри в музиці розрізняються за способом виконання. У симфонічній музиці - це симфонія, концерт, сюїта; у камерній - тріо, квартет, соната, прелюдія; у вокальній -романс, опера, ораторія, кантата.

Не всі вони виникли в один час. Наприклад, опера з'явилася в XVI ст., а симфонічна поема в XIX ст.

За час свого існування різні жанри зазнавали зміни, але зберігали при цьому свої основні ознаки. Опера - твір для театру, який виконується артистами-співаками і оркестром. Але усередині цього жанру є розмежування. Є опери комічні, героїчні, історичні, ліричні. Якщо нам треба уточнити, про який вид опери йде мова, ми вживаємо слово «жанр» у вужчому значенні: жанр ліричної опери, жанр музичної драми. Опера — музично-сценічний твір, що поєднує вокальну й інстру­ментальну музику, поезію, драматургію, хореографію та образотвор­че мистецтво (костюми, декорації). Завдяки синтезу мистецтв опера є не тільки найскладнішим, але й найяскравішим із музичних жанрів. Опера поділяється на дійства та акти. Кожне дійство має картини, які мають сольні номери ( арія, аріозо, арієта, каватина та ін..), ансамблеві (дуети, тріо, квартети, квінтети, та ін., та масові номери ( хори). Завжди починається опера оркестровим вступом - увертюра. Сюжетом опери може бути літературний твір на основі якого пишеться лібрето – текст опери.

Вагомий внесок у розвиток оперного мистецтва зробили українські ком­позитори С. Гулак-Артемовський («Запорожець за Дунаєм»), О. Білаш («Гайдамаки», «Балада війни»), Ю. Мейтус («Ярослав Мудрий»), С. Людкевич («Довбуш») та інші.

Оперета — музично-сценічна вистава, переважно розважального змісту, з вокальними і танцювальними сценами в супроводі оркестру та чергуванням розмовних епізодів. Визначні оперети створили І. Кальман («Баядера», «Сильва», «Принцеса цирку»), Й. Штраус («Летюча миша», «Циганський барон»), І. Дунаєвський («Золота полонина», «Біла ака­ція»), Ю. Мілютін («Трембіта», «Цирк засвічує вогні»).

Мюзікл — музично-сценічна вистава, в якій поєднуються різ­номанітні жанри й виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного й оперного мистецтва. Мюзикл бу­дується на пластичній драматургії і може бути не тільки комедією, але й драмою. Як жанр мюзикл з'явився у США в 1920—1930 роках, і досяг розквіту всередині XX століття. До найкращих зразків мю­зиклу належать «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Людина з Ламанчі» М. Лі, «Три мушкетери» М. Дунаєвського, «Пригоди на Міссісіпі» Л. і Ж. Колодубів.

Сучасні мюзикли «Йосип та його дивовижні кольорові шати» Е. Ллойда Уеббера, «Нотр-Дам» Р. Кочіанте популярні в усіх країнах світу. Пісня «ВеІІе» із мюзиклу «Нотр-Дам» стала хітом одразу ж після його виходу. А фільм, який був поставлений 2003 року за мюзиклом «Чикаго» Дж. Кандера, отримав відому кінопремію «Оскар» у кількох номінаціях.

59. Характеристика екранних видів мистецтва.

К екранним видам мистецтва відноситься кіно, телебачення, відео. Їх ще називають аудіовізуальними видами мистецтва. Кіномистецтво - вид художньої творчості, який сформувався на технічній основі і твори якого спираються на кінозйомки справжніх, спеціально інсценованих або створених засобами мультиплікації подій реальності. Конструкцію кіноапарата розробили французькі винахідники брати Огюст та Луї Люм’єри. 28 грудня 1895 року у паризькому «Гран кафе» вони провели перший кіносеанс десяти своїх документальних стрічок. Саме цю дату і вважають днем народження кінематографа.

Кожен із видів кіно - ігрове, документальне та наукове популярне має свої специфічні риси. До художнього кіно відноситься – детектив, трилер, фантастика, фільм жахів, екранізація, пригодницький (вестерн), музичний бойовик, комедія, історичний,мелодрама.

Анімаційне – казка, пародія, реклама ( мультфільми);

Хроніко - документальний – портрет, літопис, соціологічне дослідження;

Науково - популярний - навчальний, пізнавальний.

До екранних видів належить і телебачення. Його відмітна риса – здатність передавати на відстані художньо опрацьовані враження митця про навколишній світ. Важлива естетична риса телебачення – репортаж з місця події в реальному часі, перетворення глядача на свідка, майже безпосереднього учасника історичний подій, що невдовзі можуть відобразитись у кінохроніці, літературних творах, художній фотографії та інших видах мистецтва. Існує різні види телепроектів: інформаційні ( новини), громадсько- політичні (свобода слова), соціальні (критична точка), мистецькі ( концерт), спортивні (трансляція олімпіади), дитячі, пізнавальні(кулінарні), розважальні ( голос країни). За тривалістю твори мистецтва поділяються на короткометражні (40-50 хв.), повнометражні (не менше 80 хв.)та багато серійні фільми.

Кіно – мистецтво синтетичне, поєднало в собі художні надбання інших видів мистецтва і на їх основі створило власну мову. До кіно як його складові входять: література ( сценарій, текс пісень), живопис ( мультиплікація, декорації, театр ( гра акторів). Наприкінці ХХ століття до звичайних кінозйомок додалося введення анімалістичних персонажів, а нині важливою складовою мистецтва кіно є комп’ютерна графіка.