3.6.2. Анкетне опитування

Анкетне опитування може бути усне й письмове; анкетування поштою (коли передбачається повернення опитувального листа заздалегідь оплаченим поштовим відправленням) або на місці (коли дослідник сам роздає анкети і невдовзі збирає заповнені аркуші).

Доволі поширені опитування через ЗМІ (пресу, радіо, телебачення, Інтернет). Однак такі опитування, як правило, не є репрезентативними (представницькими) стосовно багатьох груп населення, а отже, вони не належать до наукових методів дослідження громадської думки. Проте пресові опитування цілком виправдані для вивчення думок читачів якихось конкретних видань (глядачів певних програм чи каналів) про їхнє ставлення до певних тем та їх висвітлення у виданні, про зміст і оформлення видання тощо. Це є потужним засобом зворотного зв’язку і коригування редакційної політики.

Обробляючи й аналізуючи отримані дані, дослідник має пам’ятати, що анкетне опитування є асиметричним спілкуванням: інтерв’юер бере на себе переважно функції впливу, тобто суб’єкта, а респондент виступає як об’єкт; в інтерв’юера є мета (одержати щирі відповіді на запитання), а в опитуваного такої мети немає, а отже, він може уникати участі в опитуванні або бути нещирим; інтерв’юер підходить до теми анкетування з наукових позицій, респондент же мислить за законами буденної свідомості.

Спеціальні дослідження показали, що рівень щирості відповідей респондентів залежить не лише від змісту запитань, а й від способу контактування дослідника з респондентом у процесі опитування. Більшість респондентів, відповідаючи на запитання про те, який різновид опитування їм більше до вподоби, назвали персональне інтерв’ю, тоді як телефонному вони відвели останнє місце.

3.6.3. Експертне опитування

Дослідження соціальних процесів не можна цілком формалізувати, оскільки на стан і динаміку соціальних систем впливає багато факторів, у тому числі випадкові обставини. Саме тому дослідники звертаються, зокрема, до експертних оцінок. За допомогою експертів можна виявити глибинні тенденції розвитку того чи іншого явища. Опитування експертів може бути очним, заочним, а також проведеним у вигляді дискусії на задану тему (за типом "круглого столу").

Експертом уважають особу, яка має спеціальні знання у певній галузі людської діяльності. Як правило, це досвідчені і кваліфіковані фахівці, здатні оцінити і спрогнозувати ті чи інші події. Але не будь-який фахівець може брати участь в експертному опитуванні. Основною вимогою до добору експертів є те, що вони не повинні працювати в управлінських структурах і брати участь у прийнятті рішень. Тільки в цьому випадку можна гарантувати об’єктивність їхніх оцінок.

Метод експертних оцінок ґрунтується на неформалізованих, смислових судженнях експертів з різних аспектів досліджуваної проблеми. Звичайно, думка кожного експерта є його суб’єктивною думкою. Тому достовірність експертизи залежить від загальної кількості опитаних експертів; процентного співвідношення різних фахівців; особистісних характеристик експертів (компетентність, креативність, аналітичність і широта мислення, самокритичність); методики одержання експертних оцінок.

Для забезпечення валідності експертних оцінок, крім правильного добору експертів, дуже важливою є операціоналізація обговорюваних понять – понятійна однозначність досліджуваних категорій, використання всіма експертами спільної термінології, а також розробка чітких індикаторів, які дають змогу вимірювати судження експертів.