3. 5. Спостереження

Спостереження – це пряма реєстрація подій очевидцем. Спостерігач або самостійно спостерігає події, що відбуваються, або користується даними спостережень інших осіб (чи приладів).

Під час спостереження дослідник стикається з об’єктивними і суб’єктивними труднощами. До об’єктивних труднощів можна віднести те, що в суспільних науках дослідник часто має справу із ситуаціями чи явищами соціального життя, які не можна точно відтворити. Щодо суб’єктивних труднощів, то дослідник під час спостереження зіштовхується з людськими емоціями, зі складними чи навіть конфліктними міжособистісними стосунками. На якість отриманої первинної інформації можуть вплинути суб’єктивні оцінки людей, їхній ціннісні орієнтації, інтереси, установки, стереотипи тощо. Крім того, люди можуть змінити свою поведінку, якщо довідаються, що за ними спостерігають.

Спостереження не є пасивним актом фотографічного відображення реальності дослідником, оскільки все, що він бачить і чує, проходить крізь його свідомість. Вплив установок, стереотипів і досвіду спостерігача може призводити до упередженості, до суб’єктивних перекручувань спостережуваного явища. Вподобання, припущення, звичні способи сприйняття дослідника можуть "програмувати" спостереження, фокусуючи увагу спостерігача лише на певних фрагментах спостережуваного явища.

Виходячи з цих особливостей, спостереження як самостійний метод краще застосовувати в таких дослідженнях, які не вимагають репрезентативності даних (наприклад, у попередніх наукових розвідках), а також тоді, коли інформацію не можна отримати жодними іншими методами.

Метод спостереження класифікують:

• за ступенем формалізації (структуроване і неструктуроване);

• за місцем проведення (польове і лабораторне);

• за регулярністю проведення (систематичне і несистематичне);

• за позицією спостерігача в дослідженні (включене і невключене).

У структурованому (науковому, контрольованому) спостереженні спостерігач фіксує події за заздалегідь розробленим планом, за чітко заданою процедурою. У неструктурованому (простому, неконтрольованому) – веде спостереження вільно, орієнтуючись лише на загальні уявлення про ситуацію.

Польове спостереження передбачає роботу дослідника в реальних умовах, а лабораторне – у сконструйованих дослідником ситуаціях.

Систематичне спостереження передбачає дослідження тієї чи іншої ситуації у певні, заздалегідь визначені періоди часу, а несистематичне дозволяє спонтанність у виборі часу спостереження.

У невключеному спостереженні спостерігач перебуває за межами спостережуваної ситуації і не входить у контакт з учасниками події. Він цілком усвідомлено займає нейтральну позицію. Цей вид спостереження найчастіше використовується для опису соціальної атмосфери (наприклад, навколо виборів, різних суспільних акцій, соціально-економічних реформ). Включене спостереження передбачає участь дослідника в ситуації. Він іде на це свідомо, змінюючи, наприклад, професію чи "занурюючись" у певну соціальну групу для того, щоб зсередини дослідити об’єкт.

"Зміна професії" можлива, якщо журналіст упевнений у тому, що своїми непрофесійними чи некваліфікованими діями він не нанесе людям ні фізичного, ні морального збитку. Журналіст не може видавати себе за таку людину, чия діяльність тісно пов’язана з життям, здоров’ям, матеріальним благополуччям людей. Тому співробітникам ЗМІ протипоказано представлятися лікарями, юристами, суддями, працівниками державних служб. Такі заборони передбачені і нормами журналістської етики, і статтями кримінального кодексу.

У наукових дослідженнях використовується наукове спостереження, яке має такі характеристики:

• керується конкретною дослідницькою метою і чітко сформульованими завданнями;

• проходить планомірно, систематично, за заздалегідь обміркованою процедурою;

• проводиться не лише для збирання фактів, а й для побудови узагальнюючих суджень;

• надійність і точність спостереження постійно контролюються;

• дані наукового спостереження фіксуються в протоколах (щоденниках) за певною системою й перевіряються на обґрунтованість і стійкість.

При цьому слід пам’ятати, що спостереження, навіть наукове, може нести в собі певну суб’єктивність, оскільки інтерпретація фактів залишається за спостерігачем, якому важко уникнути впливу власних попередніх очікувань. Лише багаторазовість спостережень, відмова від передчасних узагальнень і висновків, контроль з боку інших методів дослідження уможливлюють об’єктивність спостереження.