1.1. Сутність і функції науки в суспільстві.

1.2. Понятійний апарат. Класифікація наук.

1.3. Історичні етапи становлення і розвитку науки.

1.4. Організація наукової діяльності в Україні.

1.5. Наукова діяльність та глобалізація науки.

Виклад лекційного матеріалу

1.1. Сутність і функції науки в суспільстві

Поняття науки ґрунтується на змісті та функціях науки у суспільстві і розглядається у кількох аспектах:

• наука – соціально важлива сфера діяльності, спрямована на творення і використання систематизованих об’єктивних знань про дійсність;

• наука – система знань, вона є стрункою системою понять і категорій, пов’язаних між собою за допомогою суджень (міркувань) та умовиводів;

• наука – форма суспільної свідомості, адже охоплює не тільки відомості про навколишній світ, природу, людські дії та мислення, не лише закони та принципи вивчення об’єктів, а й певні форми та способи усвідомлення їх;

• наука – скла­дова духовної культури людства, оскільки бере активну участь у формуванні особистості.

Наука тісно взаємопов’язана з освітою. Так, етапу продукування знань у науці передує етап оволодіння науковцями базовими знаннями та навичками, які дозволяють їм генерувати нові ідеї та здійснювати наукові інновації. Водночас функціонально процес виховання науковця та надання йому необхідних освітньо-кваліфікаційних характеристик покладений на освіту, а конкретніше – на вищу освіту, яка дозволяє ефективно спрямовувати пошукову діяльність молодих науковців. Як зазначає Г.С. Цехмістрова, статистика показує, що 5-10% випускників вищих навчальних закладів стають вченими, тобто наукова діяльність стає їхньою професійною діяльністю [6]. Успішне оволодіння навичками дослідження і творчої роботи сприятиме фахівцям порівняно легко включатися в професійну діяльність, переводити наукові знання в площину практичного використання.

         Функціональна роль науки у суспільстві полягає у виробництві та використанні  систематизованих об’єктивних знань про дійсність; у пізнанні об’єктивного світу задля його вдосконалення. Вона конкретизується такими соціальними функціями науки:

• пізнавальна – задоволення потреб людей у пізнанні природи і суспільства;

• культурно-виховна – вдосконалення культури, виховання та формування людини;

• практична – використання нових знань у практичному освоєнні світу, удосконалення практичної діяльності і системи суспільних відносин, отримання корисних суспільству результатів.

Проте не всі знання можна вважати науковими. Як відзначають В.В. Різун і Т.В. Скотникова, наукові знання істотно відрізняються від життєвих, практично-повсякденних. Життєві, емпіричні знання, як правило, зводяться до констатації фактів та їх опису. Наукові знання передбачають не лише констатацію фактів і їх опис, а й пояснення фактів, осмислення їх у системі понять конкретної науки. Науку цікавить насамперед установлення фактів і доказовість їхньої інтерпретації. При цьому особиста переконаність дослідника, його віра, ідеологія, емоції і навіть так званий "здоровий глузд" у науці доказами не вважаються. Існують критерії науковості знань – це правила, за якими оцінюється відповідність (невідповідність) отриманих знань стандартам наукового знання. До критеріїв науковості знань належать: об’єктивність, доказовість, раціональність, методичність, системність [4].

Наука як специфічний вид діяльності, що спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення, характеризується такими основними ознаками:

• наявністю систематизованих знань (ідей, теорій, концепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);

• наявністю наукової проблеми, об'єкта і предмета дослідження;

• практичною значущістю процесу, що вивчається [6].

Отже, поняття науки потрібно розглядати з таких основних позицій: по-перше, з теоретичної, як систему знань і як форму суспільної свідомості; по-друге, як певний вид суспільного розподілу праці, як діяльність, пов'язану з системою взаємовідносин між ученими і науковими установами; по-третє, з позицій практичного застосування здобутків науки.