Форми ревматизму

За перевагою клініко-морфологічних проявів захворювання виділяють наступні форми ревматизму: кардіоваскулярна, поліартрична, нодозна (вузлувата), церебральна.

Найбільш характерною при ревматизмі є кардіоваскулярна форма з розвитком ендокардиту, міокардиту, перикакардиту.

Ендокардит – це запалення ендокарду, типовий прояв ревматизму. За локалізацією виділяють клапанний, хордальний і пристінковий ендокардит. Найчастіше уражаються мітральний і аортальний клапани. Розрізняють чотири види клапанного ендокардиту: 1) дифузний ендокардит або вальвуліт – характеризується дифузним мукоїдним набряком стулок клапанів, але без пошкодження ендотелію; 2) гострий бородавчастий ендокардит – супроводжується фібриноїдними змінами клапанів з ушкодженням ендотелію і відкладанням тромботичних мас в ділянках ушкодження у вигляді бородавок; 3) фібропластичний ендокардит – розвивається яка наслідок попередніх двох форм ендокардиту з розвитком склерозу і рубцевих змін клапану (клапан потовщений, рубцево змінений; 4) поворотно-бородавчастий ендокардит – характеризується повторною дезорганізацією сполучної тканини клапанів, тромботичними відкладеннями на клапанах на фоні склерозу і потовщення стулок клапанів. В результаті ендокардиту розвивається склероз і гіаліноз ендокарда, що приводить до потовщення і деформації стулок клапанів, тобто до розвитку набутої вади серця.

Міокардит – це запалення міокарду. Виділяють три його форми: 1) вузликовий продуктивний (гранульоматозний) – характеризується утворенням в периваскулярній сполучній тканині міокарда специфічних ревматичних гранульом; 2) дифузний ексудативний інтерстиціальний міокардит характеризується набряком і повнокров’ям інтерстицію міокарда, і значною інфільтрацією його лімфоцитами, гістіоцитами, нейтрофілами, еозинофілами, ревматичні гранульоми зустрічаються рідко; 3) вогнищевий ексудативний інтерстиціальний міокардит характеризується незначною вогнищевою інфільтрацією інтерстицію міокарда лімфоцитами, гістіоцитами і нейтрофілами. При всіх формах міокардиту зустрічаються вогнища ушкодження і некробіозу м’язових клітин серця, що може бути причиною декомпенсації серця навіть при мінімальній активності ревматичного процесу.

Перикардит має характер серозного, серозно-фібринозного чи фібринозного ексудативного запалення, часто з утворенням злук, що може привести до облітерації порожнини серцевої сумки і звапнення утвореної сполучної тканини (панцирне серце).

При ревматизмі уражаються судини у всіх органах і тканинах, в особливості мікроциркуляторного русла – виникають ревматичні васкуліти: в стінці артерій розвиваються фібриноїдні зміни, проникність капілярів збільшується (клінічно це проявляється нодозною еритемою); наслідком васкулітів є склероз судин.

Поліартрична форма ревматизму – характеризується серозно-фібринозним ексудатом в порожнину суглобів, суглобовий хрящ зазвичай не пошкоджується, тому деформації суглобів розвиваються рідко.

Нодозна (вузлова) форма ревматизму – характеризується розвитком ревматичних гранульом в білясуглобових тканинах, по ходу сухожиль.

Церебральна форма ревматизму (мала хорея) – розвивається в зв’язку з ревматичними васкулітами, що приводить до деструкції мозкової тканини і крововиливів. Частіше дана форма зустрічається у дітей.

Ускладнення: розвиток вад серця; бородавчастий ендокардит може привести до тромбоемболії судин великого кола кровообігу; склеротичні зміни органів. Смерть від ревматизму настає під час атаки від тромбоемболічних ускладнень, але частіше хворі помирають від декомпенсованої вади серця.