1.3 Робота над свідомістю читання

Свідомість в загальному вигляді може бути визначена як розуміння прочитаного. Проте в методиці цей термін уживається в двох значеннях: стосовно оволодіння самим процесом читання (технікою читання); стосовно читання в ширшому сенсі. Коли говорять про свідомість в першому значенні, мають на увазі, наскільки свідомо дитина виконує необхідні операції, з яких складається озвучування друкарських знаків: знаходить голосні, співвідносить їх з складами-злиттям, бачить приголосні поза злиттям і усвідомлює, до якого складу-злиття їх слід голосити. Термін свідоме читання в другому значенні функціонує в методиці на різних рівнях протікання самого процесу читання. Перший рівень часто співпадаючий з аналітичним етапом становлення навику читання, припускає розуміння більшої частини слів, спожитих в прямому або переносному значенні; розуміння окремих пропозицій і їх зв'язку між собою; розуміння сенсу окремих частин тексту, їх внутрішньому зв'язку і взаємообумовленості і, нарешті, розуміння загального сенсу всього тексту. Другий рівень свідомого сприйняття тексту базується на першому і припускає осмислення підтексту твору, тобто з'ясування його ідейної спрямованості, образної системи, художніх засобів, а також позиції автора і свого власного відношення до читаного. Можна говорити і про третій рівень свідомого читання, коли індивід усвідомлює свої читацькі інтереси і володіє уміннями, які можуть їх задовольнити, іншими словами, свідомо визначає круг читання, орієнтуючись на свої можливості. Таким чином, в сучасній методиці затвердилася точка зору, що свідомість читання припускає: осмислення значення кожної мовної одиниці тексту; розуміння ідейної спрямованості твору, його образної системи, образотворчо-виразних засобів, тобто позиції автора і свого власного відношення до прочитаного; усвідомлення себе як читача.

Висновки до 1 розділу:

Оволодіння повноцінним навиком читання для учнів є найважливішою умовою успішного навчання в школі по всіх предметах; разом з тим, читання – один з основних способів придбання інформації, один з каналів все сторонньої дії на школярів. Як особливий вид діяльності, читання представляє надзвичайно великі можливості для розумового, естетичного і мовного розвитку учнів. Все вищесказане підкреслює необхідність систематичної і цілеспрямованої роботи над розвитком і вдосконаленням навику читання. Формування якісного навику читання у молодших школярів є одним з основних завдань початкової школи. Таким чином, процес читання складається з двох взаємозв'язаних сторін – смисловою і технічною і хоча цей процес єдиний, становлення і формування складових його сторін протікає по різному, проходить ряд ступенів від початкових до вищих.

навик читання методика навчання

РОЗДІЛ II.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ

2.1 Характеристика бази дослідження навику читання

Читання — це складний комплексний вид діяльності, що складається з ряду операцій. Достатньо повно навик читання може характеризувати сукупність декілька його параметрів: спосіб, швидкість, правильність, побіжність і розуміння прочитаного. [9: с. 86].

Актуальність і значущість питання формування навиків читання, проаналізоване в двох розділах, дозволили визначити напрям власного дослідження.

Дослідження техніки читання у учнів. Виявлення рівня розуміння прочитаного. Дослідження читання про себе.

Для оцінки навику читання вважаю за доцільне використовувати набір методик, запропонованих А.Н. Корневим. Пропонована їм стандартизована методика дослідження навику читання дає достовірні результати, легка в обробці і допомагає одержати дані про такі параметри навику читання, як спосіб, швидкість, правильність і розуміння прочитаного.

Експериментальна робота може проводитися в природних педагогічних умовах середньої загальноосвітньої школи. У експерименті можуть брати участь вісімнадцять другокласників.