Індекси прискорення пульсу та зміни артеріального тиску після ортостатичної проби
Прискорення пульсу на хвилину |
Зміна максимального артеріального тиску |
||||||||||
Збільшення |
Зменшення |
||||||||||
+10 |
+8 |
+6 |
+4 |
+2 |
0 |
-2 |
-4 |
-6 |
-8 |
-10 |
|
На 0-4 |
100 |
95 |
90 |
85 |
80 |
75 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
На 5-8 |
95 |
90 |
85 |
80 |
75 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
На 9-12 |
90 |
85 |
80 |
75 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
На 13-16 |
85 |
80 |
75 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
На 17-20 |
80 |
75 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
На 21-24 |
75 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
На 25-28 |
70 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
20 |
На 29-32 |
65 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
20 |
15 |
На 33-36 |
60 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
20 |
15 |
10 |
На 37-40 |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
20 |
15 |
10 |
5 |
На 41-44 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
20 |
15 |
10 |
5 |
0 |
Модифікація цього методу: дитину кладуть на 3—5 хв на спину і визначають величину артеріального тиску і частоту пульсу протягом 10 с. Потім дитина має швидко встати, і в неї знову вимірюють частоту пульсу і величину систолічного і діастолічного артеріального тиску. Прискорення пульсу при другому вимірюванні на 4 – 12 ударів на 1 хв і зміна тиску в межах 0,7 – 1,3 кПа (5 – 10 мм рт. ст.) вважається гарним показником. Більші прискорення пульсу і підвищення артеріального тиску (>1,3 кПа або 10 мм рт. ст.) вказують на недостатню регуляцію судинного тонусу.
6. Проби з дозованим м'язовим навантаженням мають різні модифікації залежно від віку дітей. У дітей дошкільного віку цю пробу проводять так. Дитину садять і після п'ятихвилинного відпочинку визначають частоту пульсу (за 10 с) і дихання (за 30 с), величину систолічного артеріального тиску. Не знімаючи манжетки, дитина робить 30 підскоків протягом 15 с, після чого повторюють знову всі виміри. Реакція вважається сприятливою, якщо пульс прискорюється на 25-50%, а систолічний тиск підвищується на 1,3-2 кПа (10-15 мм рт. ст.) від вихідного рівня. Відновлення настає через 2 хв. Про незадовільний стан серцево-судинної системи свідчать прискорення пульсу більше ніж на 50%, зниження систолічного тиску, задишка, подовження періоду реституції (відновлення) до 4-5 хв і більше.
У 2-3-річному віці можна застосовувати таку модифікацію: 20 підскоків з опорою на руки (дитина при цьому тримається за перекладку гімнастичної стінки) чи без неї. До і після проби підраховують частоту пульсу, дихання і при аускультації оцінюють зміни в роботі серця. Про сприятливу реакцію на навантаження свідчать прискорення пульсу на 10 – 15 ударів на 1 хв, дихання – в 2 рази, при аускультації — чіткі тони серця, рівномірне, глибоке дихання, реституція через 1 – 2 хв. Несприятлива реакція характеризується більш значним прискоренням пульсу і дихання при 5-хвилинному і більшому періоді реституції.
7. При розподілі на медичні групи дітей середнього і старшого шкільного віку найпоширенішими є проби з присіданнями Мартіне – Кушелевського (20 присідань за 30 с). Кількість присідань можна варіювати залежно від віку: для дітей 7 – 9 років – 20 присідань, 10 – 11 років – 25 присідань, для дівчат 12 – 14 років – 30 присідань, хлопці – 35 присідань. У спокої (сидячи) підраховують пульс через десятисекундні інтервали до одержання стійких показників, вимірюють артеріальний тиск. Потім дитина, не знімаючи з руки манжетки, робить присідання з витягуванням уперед рук під час уставання. Відразу після навантаження підраховують пульс за 19 с і швидко вимірюють артеріальний тиск, що звичайно займає близько 40 с. Тому, починаючи з 50-ї секунди від закінчення навантаження, через кожні 10 с продовжують підраховувати пульс до повного його відновлення до вихідного рівня і повторно вимірюють артеріальний тиск. Одночасно враховують динаміку частоти дихання до і після навантаження, а також зовнішні ознаки прояву стомлення при виконанні проби (колір обличчя, пітливість, задишка тощо). Оцінювання результатів, отриманих за допомогою цієї проби, проводиться за таблицею 6.
8. Виконання гарвардського степ-тесту. Цей тест доцільно застосовувати при оцінюванні фізичних можливостей у фізично добре підготовлених старшокласників. Проба полягає в підніманнях на сходинку протягом 5 хвилин у темпі 30 разів на хвилину. Кожен підйом виконують на 4 рахунки (краще під метроном): «раз» — однією ногою на сходинку, «два» — іншою ногою, «три» — однією ногою на підлогу, «чотири» — іншою ногою. Висота сходинки для юнаків 15 – 18 років – 45,7 см, для дівчат такого самого віку – 40,6 см. Якщо учень не може підтримати заданий темп, то піднімання припиняють, беручи до уваги тривалість роботи.
Пульс підраховують протягом першої половини 2-ї хвилини після припинення роботи.
За тривалістю виконаної роботи і частотою пульсу обчислюють індекс, що дасть змогу зробити висновок про функціональний стан серцево-судинної системи:
ндекс =
.
Таблиця 6