Визначення хімічних показників якості питної води

Практичне значення роботи: визначення якості питної води за хімічними показниками дасть змогу забезпечити використання питної води, яка відповідає гігієнічним стандартам.

Прилади та реактиви: концентрований розчин господарського мила у дистильованій воді, 0,05 Н розчин трилона-Б, індикатор еріхром чорний, лакмусовий індикаторний папір, йодид калію, розчин соляної кислоти (1:3), розчин крохмалю, 0,01 Н розчин гіпосульфіту натрію, аміачний буфер, реактив Несслера, 50-процентний розчин сегнетової солі, реактив Грісса, водяна баня.

Дослід 1. Визначення загальної жорсткості питної води

а) Визначення жорсткості орієнтовним методом

Принцип методу: катіони Са⁺⁺ і Mg⁺⁺ утворюють комплекси з олеїновими кислотами мила, які випадають в осад. Поки не будуть витрачені ці катіони, мило не утворить піни.

Хід роботи: у пробірку наливають 5 мл досліджуваної води і піпеткою додають по краплі мильний розчин, енергійно струшуючи закриту пробірку 6-7 разів після кожної доданої краплі. Мильний розчин додають до появи стійкої піни, що не зникає протягом 5 хвилин.

За таблицею 7.2 визначають і оцінюють ступінь жорсткості питної води.

Таблиця 2

Визначення жорсткості води за вмістом миль-ного розчину, витраченого на реакцію

Кількість крапель мильного розчину	Жорсткість води (мг-экв/дм3)	Кількість крапель мильного розчину	Жорсткість води (мг-экв/дм3)
8	1,06	19	5,36
10	1,78	23	6,42
12	2,85	25	7,12
14	3,56	29	8,20
17	4,28	34	10,71

б) Визначення загальної жорсткості води комплексометричним методом

Принцип методу: катіони Са⁺⁺ і Mg⁺⁺ утворюють комплекси з реактивом трилон-Б. Показником повноти завершення цієї реакції є індикатор еріхром чорний.

Хід роботи: у колбу наливають 100 мл досліджуваної води, додають 5 мл аміачно-буферного розчину і 10 крапель індикатору еріхрому чорного, потім повільно титрують 0,05 Н розчином трилона-Б до переходу винно-червоного кольору розчину в синій. Жорсткість аналізованої води в мг-еквівалентах СаО буде дорівнювати числу мілілітрів 0,05 Н розчину трилону-Б, витраченого на титрування 100 мл води.

Відповідно до Держстандарту 2874 – 82 «Вода питна», загальна жорсткість питної води не повинна перевищувати 7 (10) мг-екв/дм³.

Дослід 2. Визначення водневого показника (рН) питної води

Принцип методу: лакмусовий індикаторний папірець змінює свій колір залежно від рівня кислотності чи лужності розчину.

Хід роботи: у пробірку з досліджуваною водою опускають смужку лакмусового індикаторного папірця і через одну хвилину отримують результат, порівнюючи колір індикаторного папірця зі шкалою.

Відповідно до Держстандарту 2874 – 82 «Вода питна», водневий показник має бути на рівні 6,5-8,5.

Дослід 3. Визначення вмісту аміаку та амонійних солей якісною реакцією

Принцип методу: аміак, реагуючи з реактивом Несслера, утворює аміачно-йодисту сполуку NH₂Hg₂IO, яка надає воді жовтого забарвлення.

Хід роботи: наливають 1/3 пробірки досліджуваної води, додають 3-4 краплі 50-процентного розчину сегнетової солі й 3-4 краплі реактиву Несслера. За присутності аміаку спостерігається жовте забарвлення, при відсутності – забарвлення не спостерігається.

Дослід 4. Визначення вмісту нітритів якісною реакцією

Принцип методу: нітрити, реагуючи з реактивом Грісса, що являє собою суміш сульфанілової кислоти і α-нафтиламіну в оцтовій кислоті, утворюють азофарбу, яка надає досліджуваній воді червоного забарвлення.

Хід роботи: наливають 1/3 пробірки досліджуваної води, додають кілька кристаликів реактиву Грісса і нагрівають на водяній бані протягом 5 хвилин при температурі 70 ⁰C. За присутності нітритів спостерігається рожеве забарвлення, а при відсутності – забарвлення не спостерігається.

Дослід 5. Визначення вмісту вільного залишкового хлору в питній воді

Принцип методу: метод ґрунтується на здатності активного хлору окислювати йодид до йоду, вміст якого визначають титруванням гіпосульфіту натрію.

Хід роботи: у колбу насипають 500 мг сухого йодиду калію, наливають 250 мл досліджуваної води і 1 мл розведеної (1 : 3) соляної кислоти і все перемішують. Через 5 хвилин додають 1 мл розчину крохмалю і титрують до знебарвлення 0,01 Н розчином гіпосульфіту натрію.

Вміст залишкового хлору (мг/л) обчислюють за формулою:

= а·1,42, де

А – вміст залишкового хлору, мг/л;

а – кількість 0,01 Н розчину гіпосульфіту натрію, витраченого на титрування, мл;

0,355 – кількість активного хлору, що відповідає 1 мл 0,01 Н розчину гіпосульфіту натрію;

V – об’єм води, взятої для аналізу, мл.

Відповідно до Держстандарту 2874 – 82 «Вода питна», концентрація вільного залишкового хлору в питній воді після її хлорування має становити 0,3 – 0,5 мг/дм³.