Екзаменаційний білет №12

1. Загальні положення організації обліку операцій перестрахування

Укладаючи договори страхування, страхова компанія бере на себе ризик клієнта. При цьому страхова сума, яку страховик повинен буде виплатити страхувальнику при настанні страхового випадку, може бути досить значною і перевищувати можливості страховика погасити її за рахунок власних накопичень. Отже, при укладанні договору страхування, страховик має бути переконаним, що при настанні страхового випадку він зможе компенсувати втрати клієнта, а страхувальник — що йому повернуть втрачене, компенсують збитки. Для гарантування такої впевненості існує система перестрахування, коли страховик укладає договір перестрахування з другим страховиком, сплачуючи йому частину отриманих від страхувальника страхових платежів.

У договорах перестрахування визначаються частки відповідальності сторін, участь перестраховика у відшкодуванні збитків, порядок розрахунків. При цьому перший страховик залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування, а перестраховик веде всі розрахунки лише з першим страховиком.

Перестрахування може бути добровільним або обов’язковим. Згідно з діючим законодавством України договори перестрахування обов’язково укладати у таких випадках:

1)         коли страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10% сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів страховика;

2)         якщо загальна сума страхових зобов’язань страховика перевищує можливість їх виконання за рахунок власних активів.

Укладаючи договір страхування, страховик повинен визначити максимальну суму, яку він у змозі виплатити в разі настання страхового випадку (власне утримання страхової організації). Різниця між реально взятими на себе страховими зобов’язаннями і власним утриманням страхової організації повинна покриватися перестрахуванням.

2 2. Облік операцій перестрахування

Перестрахування здійснюється за плату. За передачу ризиків у перестрахування перестрахувальник ( перший страховик, децент) має право отримати від перестраховика комісійну винагороду або утримати її зі страхового платежу, який належить перестраховику. У перестрахувальника отримана комісійна винагорода відноситься на доходи від страхової діяльності, а у перестраховика — на витрати.

Таким чином, при перестрахуванні відбувається перерозподіл ризиків, страхових платежів і доходів між окремими страховиками.

Договір перестрахування може містити умови, за яких час-тина перестрахувальної премії залишається тимчасово (депонується) у перестрахувальника. Депонована премія створює перестрахувальнику деякий резерв коштів для виплати страхувальнику відшкодування в разі настання страхового випадку. На залишок депонованої премії нараховуються відсотки на користь перестраховика. Після закінчення дії договору страхування (перестрахування) сума депонованої премії та нараховані відсотки перераховуються перестраховику (якщо не сталося страхового випадку).

Облік у перестрахувальника операцій передачі ризиків у перестрахування

Здійснюючи операції перестрахування, перестрахувальник повинен забезпечити відображення в обліку:

—        інформації щодо частки страхових платежів, що були сплачені перестраховикам за договорами перестрахування;

—        формування частки перестраховиків у страхових резервах;

—        визначення фінансового результату від страхової діяльності з урахуванням операцій перестрахування;

—        розрахунків з перестраховиками в аналітичному розрізі.

Враховуючи вимоги чинних в Україні стандартів бухгалтерського обліку, операції з передачі ризиків у перестрахування відображаються методом нарахування, тобто на підставі укладених договорів незалежно від факту перерахування страхових премій.

Для обліку розрахунків за операціями перестрахування доцільно до синтетичного рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відкрити додатковий субрахунок 634 «Розрахунки з перестраховиками» (окремо: з вітчизняними — 6341 та зарубіжними — 6342).

За кредитом цього субрахунка необхідно відображати:

—        належні перестраховику частки страхових платежів з переданих у перестрахування ризиків;

—        нараховані інвестиційні проценти на депоновану частину

страхових премій.

За дебетом субрахунка 634 необхідно відображати:

—        належну перестрахувальнику (цеденту) суму комісійної винагороди за передану в перестрахування частку страхових ризиків і відповідну частку страхових платежів;

—        депоновану цедентом частину страхової премії, яка належить до ризиків, переданих у перестрахування;

—        належну цеденту суму страхового відшкодування з ризиків, переданих у перестрахування (у разі настання страхового випадку);

1.Власне утримання страховика – це:в) частина страхової суми, що залишається на відповідальності страховика;

2. До видів договорів перестрахування відносять: г) квотні й ексцедентні.

3. Перестраховик –це: б) цедент; в

4.Чи зобов’язаний страховик повідомити страхувальника, що його ризик, взятий на страхування, буде перестраховано?: б) ні.

5.Документ, що містить перелік ризиків, які необхідно перестраху- вати і надсилається цедентом цесіонарію при ексцедентному пе- рестрахуванні – це: в) бордеро; III. Задача  Портфель цедента складається з трьох однорідних груп страхових ризиків, які мають оцінку відповідно 300, 500, 200 тис. грн. Максимальний рівень власної участі в покритті ри­зиків - 400 тис. грн. Квота 20% страхового портфеля - передана у перестрахування. Визначити частку участі цедента та перестра­ховика у покритті ризиків. Розв’язання  Перестраховик отримав такі частки: 1 група — 60 тис. грн (20% від 300тис.грн), 2група— 100тис. грн (20% від 500тис.грн.)та З група — 140 тис. грн (20% від 700 тис. грн). Власне утримання цедента в покритті ризику склало:  1 група — 240 тис. грн (300 - 60), 2 група - 400 тис. грн (500 - 100) та 3 група -560 тис. грн (700-140). Отже, в першій групі ризик виявися надмірно перестрахова­ним, оскільки першопочаткова страхова сума в цій групі 300 тис.грн нижча від встановленого для даного портфеля ліміту власної участі цедента (400 тис. грн). Разом з тим страхова сума за третьою гру­пою ризику навіть після укладання договору перестрахування пе­ревищує ліміт власної участі цедента на 160 тис грн (560 — 400), або на 40%. Тільки стосовно другої групи ризику квотне пере­страхування за нормою 20% тягне за собою зниження страхової суми до 400 тис. грн, тобто до визначеного нормативу.