Міністерство освіти і науки України

Міжрегіональне вище професійне училище

автомобільно транспорту та будівельної механізації

Курсова робота

З предмету «Експлуатація автомобілів»

Спеціальність: 5.07010602 Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів

Тема: Планування об’ємів робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів

Роботу прийняв : Виконав : Викладач Учень гр.

Олійник В.Я.

Київ 2016

Міжрегіональне вище професійне училище

автомобільного транспорту та будівельної механізації

З предмету «Експлуатація автомобілів»

Спеціальність: 5.07010602 Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів

Учню гр..№АД1б

_______________________________________________________

Вхідні дані

Кількість автомобілів

ЗІЛ 45085 - 7 шт. МАЗ 5551 – 10 шт.

КАМАЗ 5511 - 15 шт. КРАЗ 6510 - 12 шт.

Річний пробіг по маркам автомобілів (за планом)

ЗІЛ 45085 - ______280000____км. МАЗ 5551 - _____520000____км.

КАМАЗ 5511 - __600000____км. КРАЗ 6510 -____480000 ____км.

Періодичність РОД

ТО – 1 – 3000 км.

ТО – 2 – 12000 км.

СО – два рази на рік

Зміст роботи

	Вступ
2.	Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів. Технологія обслуговування автомобілів
3.	Визначення кількості ремонтно-обслуговуючих дій РОД
4	Висновки
5	Використана література

Графічна частина

1. Діагностична лінія (пости)

Керівник курсової роботи В.Я. Олійник

ВСТУП

Діагностика, технічне обслуговування і прогнозування ресурсу машин є одним з найважливіших факторів управління ефективністю та надійністю автомобіля.

Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів передбачає широке впровадження засобів технічного діагностування і технологічний процес технічного обслуговування і ремонту. Діагностування забезпечує значну економію коштів і часу на підтримання автомобілів у технічно справному стані завдяки скороченню їх простою технічному обслуговуванні і ремонті, виконуючи справді необхідні регулюванні й ремонтні операції скорочуючи витрату запасних частин і паливно-мастильних матеріалів.

В оцінці технічного стану автомобілів надзвичайно важливе значення має безробітне визначення зазорів рухомих з’єднань. Так, ті, виконуючи справді необхідні регулюванні й ремонтні операції скорочуючи витрату запасних частин і паливно-мастильних матеріалів. В оцінці технічного стану автомобілів надзвичайно важливе значення має безробітне визначення зазорів рухомих з’єднань. Є інші методи оцінки технічного стану систем і механізмів машин.

У міру розвитку та впровадження методів і засобів діагностики необхідність відповідних операцій обслуговування і ремонту визначається не дослідно-статистичними показниками періодичності, а на основі діагностування та врахування індивідуальних особливостей стану машин. З рештою широке впровадження діагностики дає змогу перейти від існуючої системи ППР за напрацюванням до системи ППР за технічним станом.

Отже, спеціалісти, які займаються експлуатацією машин, крім теоретичних знань і практичних навичок, повинні мати почуття відповідальності за свою роботу, розуміти що від їхнього висновку (результатів діагностування) великою мірою залежить обсяг і якість технічного обслуговування та ремонту машин, а також , надійна, продуктивна й безпечна експлуатація.

2. Технологія технічного обслуговування автомобiлiв.

2.1 Система то I ремонту автомобiлiв.

Система ТО i ремонту автомобiлiв передбачає наступні ремонтно-обслуговуючi дiї (РОД), з допомогою яких забезпечується необхідний технiчий стан автомобiлiв i її працездатність на протязі всього періоду експлуатації.

1. технічне обслуговування (ТО)

2. поточний ремонт (ПР)

3. капітальний ремонт (КР)

ТО- це комплекс робiт по підтриманню працездатності або справності машин при їх використанні, зберігання i транспортуванні. Роботи носять планово-попереджувальний характер i виконуються в обов’язковому порядку на протязі всього періоду експлуатації машин у відповідності з вимогами експлуатаційної документації

ТО включає обкаточнi , мийні , очисні, контрольно-дiагностичнi, регулювальні , змащувальні, заправні, крiпильнi i контрольно-демонтажнi роботи, а також роботи по консервації та роз консервації машин i їх частин.

Види ТО , перiодичнiсть i умови їх проведення встановлює розробник-виробник машини в погодженні із діючими стандартами i узгоджує їх з замовником i споживачем.

При експлуатації автомобілів передбачають такі види ТО:

1. Щоденні (ЩТО)

2. Номерні ТО-1; ТО-2

3. Сезонне (СО)

Приводимо перелік операцій з технічного обслуговування автомобілів

Примірний перелік операцій то-1

Контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи 1. Виконати роботи, передбачені ЩО. 2. Перевірити стан складових частин автомобіля (причепа, напівпричепа) зовнішнім оглядом. 3. Перевірити оглядом герметичність з'єднань систем змащування, живлення і охолодження двигуна, а також кріплення обладнання та приладів. 4. Перевірити кріплення двигуна та деталей випускного тракту. 5. Перевірити стан і натяг приводних пасів. У разі потреби відрегулювати. 6. Перевірити працездатність зчеплення і герметичність системи гідроприводу. Перевірити й у разі потреби відрегулювати вільний хід педалі. 7. Перевірити кріплення коробки передач та дію механізму перемикання передач на нерухомому автомобілі. 8. Перевірити люфт у шарнірах і шліцьових з'єднаннях карданної передачі, кріплення його складових частин. 9. Перевірити кріплення деталей і герметичність з'єднань заднього (середнього) моста. 10. Перевірити кріплення і шплінтовку деталей рульового керування і герметичність з'єднань системи підсилювача рульового керування, люфт рульового колеса і шарнірів рульових тяг. 11. Перевірити працездатність компресора і гальмівної системи, кріплення і герметичність трубопроводів та приладів. 12. Перевірити справність приводу і дію гальма зупинки. У разі потреби відрегулювати. 13. Перевірити оглядом стан рами, вузлів і деталей підвіски та інших деталей та пристроїв, встановлених на рамі, кріплення коліс, стан шин та тиск повітря в них. У разі потреби довести тиск до норми. 14. Перевірити стан і кріплення кабіни, платформи, дію замків, завісів і ручок дверей кабіни. 15. Перевірити стан приладів системи живлення, їх кріплення і герметичність з'єднань, вміст оксиду вуглецю та вуглеводів у відпрацьованих газах бензинових двигунів, у дизелях - рівень задимленості. У разі потреби відрегулювати. 16. Очистити акумуляторну батарею від пилу, бруду та слідів електроліту, прочистити вентиляційні отвори, перевірити кріплення і надійність контактів електричних з'єднань. Перевірити й у разі потреби довести до норми рівень електроліту. 17. Перевірити дію звукового сигналу, електричних ламп, контрольно-вимірювальних приладів, фар, підфарників, задніх ліхтарів, стоп-сигналу та перемикача світла. У зимовий період перевірити стан електрообладнання системи опалення та пускового підігрівача. 18. Перевірити кріплення генератора, стартера та стан контактів електричних з'єднань, стан переривника-розподільника. 19. Перевірити надійність кріплення, стан і правильність пломбування спідометра і його привода відповідно до чинної інструкції. Мастильні та очисні роботи 20. Змастити вузли тертя і перевірити рівень масла в картерах агрегатів і бачках гідроприводів; перевірити рівень рідини в гідроприводі гальм, виключення зчеплення, рідини в бачках очищувача скла. 21. Промити повітряні фільтри гідровакуумного підсилювача гальм, піддон і фільтрувальний елемент повітряних фільтрів двигуна і вентиляції його картера, фільтр грубої очистки палива. 22. Випустити конденсат з повітряних балонів пневматичного приводу гальм. 23. В автомобілях з дизелями злити відстій з паливного бака і корпусів фільтрів тонкої та грубої очистки; перевірити рівень масла в паливному насосі високого тиску та регуляторі частоти обертання колінчастого валу двигуна. 24. В умовах великої запиленості замінити масло в піддоні картера двигуна, злити відстій з корпусів фільтрів очищення масла, очистити від відкладень внутрішню поверхню кришки корпуса фільтра відцентрового очищення масла. 25. Після обслуговування перевірити роботу агрегатів, вузлів і приладів автомобіля під час руху або на посту діагностування. Примітка. Специфічні роботи з технічного обслуговування № 1 систем живлення ДТЗ, які працюють із застосуванням газу, а також додаткові роботи на автомобілях-самоскидах наведені в інструкціях з експлуатації цих виробів.

ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК ОПЕРАЦІЙ ТО-2

Виконати роботи, передбачені ТО-1. Контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи 1. Перевірити дію контрольно-вимірювальних приладів, змивачів вітрового скла, фар, а в холодну пору - стан системи вентиляції та опалення, а також щільність дверей і вентиляційних люків, приладів для обігріву і обдуву скла. 2. Перевірити кріплення головок циліндрів двигуна, стан і кріплення опор двигуна, піддона картера двигуна, регулятора частоти обертання колінчастого валу. 3. Перевірити оглядом кріплення, стан і герметичність картера зчеплення і коробки передач. 4. Перевірити оглядом задній (середній) міст: правильність встановлення (без перекосу), стан і кріплення редуктора та колісних передач, стан і правильність встановлення балки передньої осі, кути установки передніх коліс. При необхідності виконати регулювальні роботи. 5. В автомобілях з пневматичним приводом гальм відрегулювати хід педалі та зазори між накладками гальмівних колодок і барабанами коліс. 6. В автомобілях з гідравлічним приводом гальм перевірити дію підсилювача та хід педалі. 7. Перевірити герметичність амортизаторів, стан і кріплення їх втулок, стан колісних дисків, відрегулювати підшипники маточин коліс.

8. Перевірити кріплення і герметичність паливного бака, трубопроводів, паливного насоса і карбюратора, дію привода, повноту відкриття і закриття дросельної і повітряної заслінок. 9. У карбюраторних двигунах перевірити рівень пального в поплавкової камері, легкість пуску і роботу двигуна. Відрегулювати мінімальну частоту обертання колінчастого валу двигуна в режимі холостого ходу. 10. Перевірити роботу дизеля, справність паливного насоса високого тиску, регулятора частоти обертання колінчастого валу, визначити задимленість відпрацьованих газів. Через один ТО-2 перевірити кут випередження впорскування пального. При потребі виконати регулювальні роботи. 11. Перевірити зовнішнім оглядом і за допомогою приладів стан акумуляторної батареї, її кріплення, дію вимикача акумуляторної батареї та стан кріплення електричних провідників. Мастильні та очисні роботи 12. Очистити і промити клапан вентиляції картера двигуна, замінити фільтрувальний елемент фільтра тонкої очистки масла (або очистити відцентрований фільтр). 13. Прочистити сапун і долити (замінити) масло в картерах агрегатів і бачках гідроприводу автомобіля. 14. Після обслуговування перевірити роботу агрегатів, вузлів і приладів автомобіля на ходу або на діагностичному стенді. Примітка: Специфічні роботи з технічного обслуговування ТО-2 систем живлення ДТЗ, які працюють із застосуванням газу, а також додаткові роботи на автомобілях-самоскидах наведені в інструкціях з експлуатації цих виробів.

ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК ОПЕРАЦІЙ СЕЗОНОГО ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ Крім робіт, передбачених другим технічним обслуговуванням: 1. Промити систему охолодження двигуна, паливний бак і продути трубопроводи (восени), радіатори обігрівача кабіни (кузова) і пусковий підігрівач. 2. Перевірити стан і дію кранів системи охолодження і зливних пристроїв у системах живлення і гальм. 3. Зняти акумуляторну батарею для підзарядки і відкоригувати густину електроліту. 4. Зняти карбюратор і паливний насос, промити і перевірити стан і їх роботу на стенді (восени). 5. Зняти паливний насос високого тиску, промити і перевірити стан і роботу на стенді (восени). 6. Зняти переривник-розподільник, очистити, перевірити його стан і, за необхідності, відрегулювати на стенді. 7. Зняти генератор і стартер, очистити, продути внутрішню порожнину, замінити зношені деталі і змастити підшипники. 8. Перевірити правильність пломбування спідометра і його приводу. 9. Перевірити справність датчика вмикання муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащення двигуна. 10. Перевірити працездатність жалюзів радіатора, щільність дверей, вікон, встановити (зняти) чохли утеплення. 11. Здійснити сезонну заміну масел відповідно до хіммотологічної карти. Примітка. Специфічні роботи з технічного обслуговування систем живлення ДТЗ, які працюють із застосуванням газу, а також додаткові роботи на автомобілях-самоскидах наведені в інструкціях з експлуатації цих виробів.

Всі ці операції з технічного обслуговування виконуються за допомогою такого устаткування.

УСТАТКУВАННЯ РОБОЧИХ ПОСТІВ І ПОТОКОВИХ ЛІНІЙ

Основні групи устаткування

Устаткування ВАТ АТП за виробничим призначенням поділяють на загальновиробниче, профілактичне, ремонтне, підйомно-оглядове і складське.

Загальновиробниче устаткування призначене для забезпечення нормаль­ної діяльності всього підприємства. Основні групи цього устаткування, напри­клад, такі: технічна (котельня, вентиляційні установки та ін.), транспортна (електрокари, крани-балки, візки тощо), допоміжна (вогнегасники, насосні установки та ін.), канцелярська (столи, шафи, стільці, друкарські машини тощо), допоміжна (табельні годинники та ін.).

Профілактичне устаткування призначене для здійснення ТО автомобілів і поділяється на підгрупи залежно від видів обслуговування та діагностування (устаткування зони ЩО, ТО-1, ТО-2, Д-1, Д-2).

Ремонтне устаткування використовують на робочих постах поточного ре­монту автомобілів (постове устаткування) і в цехах (спеціальне цехове устат­кування).

Підйомно-оглядове устаткування (канави, підйомники та ін.) застосовують при ТО і ремонті автомобілів, тому його доцільно виділити в самостійну групу.

Складське устаткування (цистерни, посудини, стелажі тощо) використо­вують у складських приміщеннях.

Устаткування робочих постів і потокових ліній становить значну частку профілактичного, ремонтного і підйомно-оглядового устаткування. Воно при­значене для забезпечення вільного доступу до всіх елементів автомобіля, ство­рення безпечності й зручності при одночасному виконанні операцій кількома робітниками збоку, знизу і зверху автомобіля, забезпечення зручності, надійності та маневрування автомобіля на постах ТО і ремонту. Від устаткуван­ня робочих постів і потокових ліній багато в чому залежать якість виконання ТО і ремонту автомобілів, продуктивність та умови праці ремонтно-обслуговуючих робітників.

Устаткування постів і потокових ліній можна поділити на такі основні гру­пи: оглядові канави, естакади, гаражні підйомники і домкрати, підйомні й вантажотранспортні пристрої, конвеєри і мастильно-заправне устаткування.

Оглядові канави поділяють на вузькі і широкі залежно від ширини робочо­го простору. Канави вузького типу за будовою поділяють на міжколійні, бо­кові та комбіновані. Міжколійні розміщують посередині між колесами автомо­біля, бокові — з обох боків від нього, а комбіновані є поєднанням міжколійних і бокових оглядових канав. Вузькі канави за способом за'їжджання і з'їжджан­ня поділяють на тупикові й проїзні. Будова проїзної канави забезпечує наскріз­ний проїзд. Якщо вузькі канави розміщені паралельно, то їх сполучають тран­шеєю або тунелем. Розміри канав залежать від типу обслуговування автомобілів та встановленого устаткування.

Канави бокові вузького типу — це всі канави завширшки не менш як 0,6 м і завглибшки не менш як 0,8 м, між якими встановлюється автомобіль. Відстань між канавами на 0,25 м більша від габаритної ширини автомобіля. Канави за­стосовують в основному для прибирально-мийних роботах, оскільки вони не пристосовані для виконання робіт під автомобілем.

Дуже поширені комбіновані канави (рис. 2.1). Вони створюють добрі умови праці для обслуговуючих робітників при виконанні різних видів допоміжних робіт. Розміри канави, розміщеної між колесами автомобіля, такі самі, як і міжколійної, а двох бокових канав — менші, ніж бокових канав вузького типу.

Рис. 2.1. Оглядова канава вузького типу (комбінована), обладнана канавним гідравліч­ним підйомником

Канави вузького типу прості за будовою і недорогі. Вони дають змогу одно­часно виконувати роботи знизу, збоку, зверху, можуть бути використані для ТО і поточного ремонту різних моделей автомобілів, не потребують приміщень великої площі й висоти.

Стіни канав усіх типів роблять із бетону, цегли, каменю; облицьовують глазурованою або метлаською плиткою. Іноді стіни облицьовують склом, покритим білою фарбою. Дно канав має ухил 2—3° у бік стічного трапу, який потрібний для стікання води, палива і масел. На підлозі канав установлюють дерев'яні решітки. Іноді підлогу поси­пають тирсою, що поліпшує умови праці робітників. У стінках канав є малі й великі ніші для розміщення в них освітлювальних пристроїв, інструментів та устаткування. Вентиляція канав здійснюється підведенням свіжого повітря по одному каналу і відсмоктуванням забрудненого повітря по іншому. У зимову пору повітря, що підводиться, підігрівають до 40—50°С. Канави мають бата­рейне опалення. Відпрацьовані гази при регулюванні двигунів видаляють спе­ціальними витяжними пристроями.

Естакади (рис. 2.2) застосовують для обладнання відкритих постів ЩО автомобілів, постів ТО і поточного ремонту на відкритих майданчиках у ВАТ АТП в польових умовах, а також за високого рівня ґрунтових вод у ВАТ АТП. Це колійні мости, розташовані вище рівня підлоги робочого приміщення на 0,7—1,4 м, з рампами (похилими напрямними для за'їжджання і з'їжджання автомобіля), що мають ухил 12—25°. Для зменшення висоти виробничих при­міщень будують напівестакади, підвищені над рівнем підлоги не більш як на 0,7—0,8 м, а під ними обладнують невеликі оглядові канави.

Рис 2.2 Пересувна естакада:

1 — шасі; 2 — пересувна опора; 3 — каркас; 4 — задня опора; 5 — правий опорний місток; 6 — передня опора містка; 7 — привід обмежника; 8 — обмежник; 9, 12 — ролики; 10 — поперечина; 11 — лівий похилий місток; 13 — рухомі площадки; 14 — підйомний механізм; 15 — привід підйомного механізму; 16 — візок

Розрізняють естакади стаціонарні і пересувні, тупикові і проїзні. їх ви­готовляють із металу, залізобетону, бетону, цегли, деревини та інших мате­ріалів. У польових умовах кращим варіантом є пересувні розбірні естакади. Вони дешеві, прості у виготовленні, зручні для здійснення ТО і ремонту авто­мобілів. Недоліки естакади такі: велика площа, яку займають рампи; не­зручність вивішування коліс для заміни вузлів і агрегатів автомобіля; потре­бує високих виробничих приміщень.

Гаражні підйомники і домкрати призначені для піднімання автомобіля над рівнем підлоги на потрібну висоту (зручну для ТО і ремонту автомобілів). У ВАТ АТП широко застосовують стаціонарні й пересувні гаражні підйомники. Гаражні підйомники мають низку переваг порівняно з оглядовими канавами й естакадами. Вони дають змогу регулювати висоту піднімання автомобіля, що значно полегшує працю робітників, гарантує її безпеку. Недоліки гаражних підйомників такі: утруднене застосування при потоковому методі ТО, немож­ливість одночасного виконання робіт зверху і знизу автомобіля та ін.

Серед стаціонарних підйомників найбільше поширені електрогідравлічні, електромеханічні й гідропневматичні (рис. 2.3—2.6) вантажопідйомністю від 1,5 до 14 т і більше, одно- і багатоплунжерні, одно- і багатостоякові. Вони да­ють змогу піднімати автомобіль на висоту 1,5—1,8 м за 1—2 хв.

Для бокового нахилу автомобіля застосовують електромеханічні переки­дачі, які дають змогу нахиляти автомобіль масою до 2 т на кут до 60° за 1,5 хв, а також перекидачі з ручним приводом (у невеликих ВАТ АТП). При нахи­лянні автомобіля на кут понад 40° з автомобіля треба знімати акумуляторні батареї і повітряний фільтр, герметизувати отвори, щоб не допустити переливання

Рис. 2.3. Електромеханічний під­йомник одностояковий

електроліту, масла і галь­мової рідини. Автомобіль пере­кидають у бік, протилежний від горловини паливного бака і маслоналивної горловини двигуна. Перекидачі застосовують при митті днища автомобіля перед ТО або поточним ремонтом, зва­рювальних роботах, нанесенні антикорозійних покриттів з боку днища та інших роботах.

Рис. 2.4. Електромеханічний підйомник двостояковий

На наземних площадках, обладнаних оглядовими канавами, у ВАТ АТП за­стосовують гідравлічні підйомні пристрої і гаражні домкрати вантажопідйомні­стю від 1 до 20 т з пневматичним, пневмогідравлічним і гідравлічним приводами (рис. 8.9 а, б). Найбільше поширені пневматичні і пневмогідравлічні домкрати.

Пневматичний домкрат. Його основа складається з опорної пластини з кот­ками і трубчастої рукоятки. На опорній пластині закріплена гумотканинна сильфонна камера, верхня частина якої закрита кришкою зі знімним підхва­том. Обмеження робочого ходу сильфонної камери здійснюється спрацюванням

Рис. 2.5. Електромеханічний підйомник чотиристояковий

перепускного клапана. Кран керування змонтований на трубчастій руко­ятці. До нього підведений гнучкий рукав, який з'єднує домкрат із блоком підго­товки повітря. Трубкою рукоятка сполучена з камерою.

У середньому положенні рукоятки крана керування магістраль стиснутого повітря перекривається. Це дає змогу фіксувати підхват у будь-якому поло­женні. При повертанні рукоятки крана вгору повітря з магістралі надходить у сильфонну камеру і вона, розправляючись, піднімає вантаж за 2—3 с. При ниж­ньому положенні рукоятки крана повітря з камери виходить в атмосферу. Ма­гістраль стиснутого повітря перекривається.

Пневмогідравлічний домкрат складається з вантажопідйомного телеско­пічного циліндра, пневмогідравлічного мультиплікатора, поручнів, гнучкого рукава і крана керування. До магістралі стиснутого повітря домкрат підклю­чається через блок підготовки повітря, який складається з фільтра і регулято­ра тиску. Робочу рідину заливають у бак мультиплікатора через горловину. На баку мультиплікатора закріплена вісь із котками.

Повне піднімання підхвату домкрата виконується робочим ходом поршнів мультиплікатора за 4—6 с. Підхват на потрібній висоті зупиняють перекрит­тям повітряної магістралі (установленням рукоятки крана в середнє фіксо­ване положення), а опускають встановленням рукоятки в нижнє положення.

Рис. 2.6. Електрогідравлічний підйомник

Такі домкрати дуже рухомі, легко вста­новлюються під автомобілями, дають змогу уникнути важкої фізичної робо­ти при обслуговуванні автомобільної техніки.

Вантажопідйомні й транспортні пристрої призначені для піднімання і транспортування агрегатів. У зоні ТО і поточного ремонту автомобілів застосо­вують різні підйомно-транспортні пристрої: пересувні крани, вантажні візки, талі, електротельфери; крани-балки та ін. (рис. 8.10). Пересувні крани засто­совують для знімання, встановлення і транспортування агрегатів автомобіля на невеликі відстані, якщо немає монорейкових підйомних пристроїв або кранів-балок.

Вантажні візки призначені для знімання і встановлення на автомобіль аг­регатів (наприклад, візки для знімання і встановлення коліс автомобіля). Для обслуговування робочого простору зони ТО і поточного ремонту в трьох взаєм­но перпендикулярних напрямах застосовують підвісні або опорні крани-балки 3-р.учним або електричним приводом.

Рис. 2.7. Підйомні пристрої:

а — гідравлічні підйомні пристрої; б — пневматичні підйомні пристрої

Рис. 2.8. Вантажопідйомні й транспортні пристрої

Мастильно-заправне устаткування призначене для виконання мастиль­них та інших робіт. Організовують пости мащення на потокових лініях (зви­чайно це передостанній пост) або в спеціальному приміщенні. Залежно від при­значення пости мащення обладнують стаціонарним і пересувним устаткуванням, що поділяється на устаткування для заправлення автомобілів маслами для двигунів, трансмісійними і пластичними мастильними матеріалами. Устаткування може мати пневматичний, електричний, пневмоелектричний, ручний, ножний приводи. Основна особливість устаткування для рідких ма­сел (для двигуна і трансмісії) — висока продуктивність при відносно низькому робочому тиску. Устаткування для пластичних мастильних матеріалів має низьку продуктивність, але розвиває високі тиски.

Рис. 2.9. Стенд воздух-минор типу 2 253

Рис. 2.10. Паливно-роздавальні колонки

Рис. 2.11. Обладнання АЗС У VILS:

1. — технологічна арматура для ємкостей;

2. — вентиляційні та паливні трубопроводи;

3. — вентиляційна арматура;

4. — обладнання для автомийок;

5. — паливно-роздавальні колонки (ПРК);

6 — пульти дистанційного керування ПРК; комп'ютерні ситеми керування; система безготівкового розрахунку;

7. — островки для ПРК;

8. — резервуари для нафтопродуктів

Пости мащення обладнують стаціонарними зливальними пристроями для збирання відпрацьованого масла. На спеціалізованих постах для заміни агрегатів автомобілів, призначених для збирання відпрацьованого масла, застосо­вують пересувні установки. Місткість установленої у них тари 50—100 л. Мас­ло вивільняється пневматичною системою з ежектором або самопливом. Пода­ча при відсмоктуванні гарячого масла — 1,5—2 л/хв.

Для обслуговування гальмівних систем із гідроприводом застосовують пе­ресувні установки. Установка має вигляд візка, на якому розміщені повітря­ний балон (резервуар) для збирання відпрацьованої гальмівної рідини, прилад для перевірки герметичності й тиску (максимального і залишкового) в гальмо­вій системі. Тиск повітря у повітряному балоні — 8 ∙ 10 ² кПа, при прокачуванні — 2,5 10²кПа.

Для накачування шин і контролю тиску застосовують автоматичні повітро-роздавальні колонки (рис. 8.15). Вони ідентичні. Складаються з пульта, самонамотувальних шлангів, наконечників для накачування, стояка, основи кріплен­ня пульта на стіні. Контрольно-вимірювальним приладом колонок є електро­контактний манометр. Коли тиск у шині досягає заданого рівня, манометр ав­томатично відключає подачу повітря. Накачують шини у двох режимах. Для легкових автомобілів перший імпульс 10 с, другий — 4 с; для вантажних авто­мобілів і автобусів — відповідно 25 і 6 с.

Обладнання для АЗС зображено на рис. 2.10.

Модель 952 АТ становить одинарну колонку, що освітлюється; вона відзна­чається надійністю та низькими витратами на догляд. Колонка працює безшум­но і відпускає точну дозу палива. На зовнішній вигляд та за основними техніч­ними параметрами колонка «ТОКХЕЙМ» відповідає найвищим вимогам. Застосування нержавіючої сталі скорочує до мінімуму витрати на фарбування та догляд за колонками.

Подвійні колонки — це рішення для АЗС, де заїзд автотранспорту щільний. Завдяки двом роздаточним кранам обслуговування клієнтів значно приско­рюється.

Подвійна колонка моделі 1052 поставляється у двох варіантах: модель 1052-А-1 — розрахована на відпуск одного виду продукту; модель 1052-А-З — роз­рахована на відпуск двох видів продукту.

Бензороздавальна колонка АДАСТ з роликовим лічильником витрат та опла­ти призначена для рідкого палива. її характеристики — гарний зовнішній ви­гляд, гарантована точність, простота обслуговування, експлуатаційна надій­ність, ефективність заправки. Офіційно перевірена точність ±0,25 % забезпе­чується у діапазоні витрат від 5 л/хв до 75 л/хв.

На рис. 8.17 як приклад показано типове обладнання АЗС VILS.

Технічне обслуговування машин при використані їх по призначенню має своєю метою систематичний контроль технічного стану машин i виконання планових робiт для зменшення швидкості зношування елементів, попередження відмов та несправностей.

Автомобiлi підлягають ТО наступних видів. Якi регламентуються положенням про ТО i ремонт рухомого складу автомобільного транспорту.