Статття 5

ВІЛ – це не обмеження для розвитку

Даня – надзвичайний підліток із надзвичайними захопленнями. У свої сімнадцять років він займається вітрильним спортом, дайвінгом, екстремальним туризмом, страйкболом, до того ж, шалено любить читати.

Даня зяти з ВІЛ з народження. Ще маленьким хлопчиком його засмучувало, що мама не пояснює, чому він постійно п’є ліки. Коли Дані було сім, мама розповіла про його ВІЛ-статус. Як виявилось, тоді він уже знав, що таке ВІЛ – із плакатів у поліклініках, буклетів, уроків в школі.

Спочатку хлопця пригнічували думки про імовірну смерть від СНІДу та смерть його близьких – адже батько Дані помер через СНІД. «Потім я зрозумів, що смерть все одно колись станеться, і всі коли-небудь помруть. Багато людей живуть з ВІЛ. І тоді я просто «забив», - розповідає Даня.

Якось лікарі запропонували мамі Данила відвідати психолога. Так Даня потрапив у зятии для дітей при місцевому осередку людей, що живуть з ВІЛ, у якій були заняття з психологом. Він знайшов оточення із дітей з такою ж ситуацією, як у нього. Спілкуючись між собою, питання ВІЛ вони не підіймали – розмовляли в основному про життя і свої інтереси. Разом вони часто їздили у подорожі в Карпати, Крим.

З дванадцяти років Даня почав активно зятии участь у різних заходах – конференціях, круглих столах, зустрічах, допомагаючи іншим підліткам, що живуть з ВІЛ.

«З одного боку, вони незвичайні, з іншого – такі ж як і всі, - розповідає Даня. – Їм можна дати щось більше, ніж просто «респект». Деяким потрібно помагати просто спілкуванням. Багато підлітків бояться навіть думати про свою проблему – це звичайний страх смерті, або дискримінації. Інші бачать у ВІЛ ключ до своїх проблем, таких як відсутність грошей чи соціальних зв’язків. Але кожен може змінитись на краще».

Даня з друзями ведуть сайт для підлітків, створений за підтримки ЮНІСЕФ та Східноєвропейського та Центральноазійського Об’єднання ЛЖВ. Ініціативна зятии пише статті на різну тематику для підлітків, що живуть з ВІЛ.

Десь у 8-9 класі Даня почав цікавитись медициною. Він прийняв рішення поступати у медичний зятии. При оформленні документів для вступу Даня зіштовхнувся з проблемою – дільничний лікар зяти категорично зятии медичної кар’єри хлопця. Дізнавшись про його ВІЛ-статус, вона сказала, що пацієнти Дані опиняться під загрозою інфікування, і що він навіть не зможе пройти трирічну практику, необхідну для випускників-бюджетників. Лікар відмовлялась підписувати довідки. Знайома активістка пропонувала Дані покликати журналістів і висвітлити цю історію в пресі, але він не хотів скандалу. Медсестра у поліклініці і жінка, що приймала документи в коледжі, підтримали хлопця і порадили почекати кілька місяців та спробувати подавати документи ще раз. Так він і зробив, і в результаті вже успішно навчається в коледжі.

Зараз Даня відкрито говорить про свій ВІЛ-статус. У нього сформувалось коло друзів, які все розуміють, і можуть підтримати, коли це потрібно.

«Всі близькі люди знають про ВІЛ, і доки вони в мене є, мені все одно на думку інших. Якби не було цього кола друзів, я б, напевно, приховував статус. Так було раніше – у школі про ВІЛ-статус знали тільки двоє товаришів, до того ж, один з них навіть не розумів до кінця, що це таке, тому йому було байдуже. Я більше нікому не розказував, тому що боявся залишитись один».

На думку Дані, у роботі з ВІЛ-позитивними підлітками потрібен індивідуальний підхід. Якщо підлітки не знайдуть розуміння, можуть стати замкнутими. Групові методи підходять не всім.

«На анонімних форумах в Інтернеті я помітив, що люди, в яких є значні проблеми, здається, краще розуміють життя. Так і підлітки з ВІЛ, намагаються розвиватись і вести зятиие життя. Мабуть, вони розуміють, що часу не так і багато, і те, що вони не такі як всі.»

Планів на майбутнє у Дані хоч відбавляй. Окрім навчання, він розглядає й інші варіанти – похід в гори, тривалий морський рейс, і навіть хотів би зятии участь у колонізації Марсу у проекті Mars One. Але, що б він не робив, основна мета у Дані – це саморозвиток без обмежень.

Автор:Лілія Любомудрова Квітень 2015

СТАТТЯ 6