Політекономія

1. Сучасні напрями розвитку економічної теорії:

1. школа фізіократів, меркантилізм, маржиналізм

2. класична економічна теорія, марксизм-ленінізм

3. інтернаціоналізм, глобалізм. патріотизм

4. неокласицизм, кейнсіанство, соціологічний інституціоналізм

2. Суспільне виробництво є основою розвитку людини, бо:

1. воно створює життєві блага

2. в ньому використовуються усі продуктивні сили

3. воно базується на трудовій діяльності людей

4. в ньому індивіди проводять найбільш активний період життя, спілкуються, обмінюються досвідом, збагачуються взаємно

3. Вкажіть прості елементи процесу праці:

1. робоча сила, предмети і засоби праці

2. робоче місце, технології та управління

3. капітал, інновації та інформації

4. продуктивність, інтенсивність і складність праці

4. До предметів праці відносяться:

1. машини, технічне устаткування, комп'ютери

2. матеріали, сировина, енергій

3. продуктивні сили і виробничі відносини

4. виробничі приміщення, споруди, комунікації

5. Продуктивними вважаються сили, які використовуються людьми для:

1. створення життєвих благ

2. удосконалення суспільних відносин

3. розвитку особистості

4. правильної відповіді немає

6. В системі економічних наук політекономії належить провідна роль, оскільки вона:

1. розкриває закони розвитку суспільного виробництва

2. конкретно аналізує господарську діяльність підприємств

3. є суспільне наукою

4. базується на філософії

7. Соціальна інфраструктура:

1. Правильної відповіді немає

2. включає промисловість, сільське господарство, будівництво

3. забезпечує ефективну діяльність усіх підприємств

4. займається енергопостачанням, будівництвом доріг, залізниць, мостів

8. Виробнича інфраструктура-це:

1. Правильної відповіді немає

2. комплекс базових галузей економіки

3. зайнятість, що забезпечує розширене відтворення сукупного працівника

4. підприємства, які виробляють різні блага для людей

9. До основних факторів виробництва належать:

1. капітал, земля, праця і підприємливість

2. підприємства, які безпосередньо створюють життєві блага

3. державне управління господарством, соціально-економічна політика

4. власність, економічні відносини у суспільстві

10. Сукупний суспільний продукт-це:

1. сума життєвих благ, створених працею сукупного працівника за певний період (як правило, за рік)

2. вся сума цінностей суспільства

3. блага, які можна використати для споживання всього населення

4. результати усіх галузей сфери матеріального виробництва

11. Валовий внутрішній продукт характеризує;

1. вартість кінцевих товарів і послуг, виготовлених лише резидентами країни

2. результат виробничої діяльності усіх одиниць-резидентів, як вітчизняних, так іноземних, які залучені в економіку країни

3. новостворену вартість, що міститься у сукупному суспільному продукті

12. Власність як економічна категорія виражає:

1. систему відносин між людьми з приводу присвоєння ними речей (об’єктів)

2. суспільні відносини розвитку господарства

3. міст праці, використання продуктивних сил

4. право людей на присвоєння майна (речей)

13. Суб'єктами власності можуть бути:

1. ті, хто вступає у взаємини між собою з приводу належності комусь речей (об'єктів)

2. продуктивні сили суспільства

3. економічні відносини між людьми

4. виробничі ресурси і природа

14. Об'єктами власності служать:

1. життєві блага і все, що цінується людьми

2. суспільні відносини та управління економікою

3. культура, мистецтво, мораль, традиції і звичаї

4. ринок і підприємницька діяльність на ньому

15. Різновидами індивідуальної форми власності є:

1. особиста, сімейна, приватна

2. акціонерна, колективна, регіональна

3. загальнонародна, державна і міжнародна

4. правильної відповіді немає

16. Типи власності:

1. Правильної відповіді немає

2. індивідуальна, особиста, сімейна і приватна

3. колективна, групова, акціонерна і корпоративна

4. державна, муніципальна і комунальна

17. Форми власності:

1. індивідуальна, колективна і загальна

2. первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична

3. інтелектуальна, регіональна і змішана

18. Виділяють такі загальні форми організації виробництва:

1. натуральну, товарну і безпосередньо суспільну

2. первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну і капіталістичну

3. доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну

4. доринкову, ринкову і планомірну

19. Продукт, створений для обміну з метою задоволення якоїсь потреби не його виробника, а інших людей (споживачів), є:

1. результатом праці

2. благом

3. річчю

4. товаром, чи послугою на ринку

20. Товаром є:

1. Правильної відповіді немає

2. продукт, виготовлений для задоволення потреб людини

3. всякі результати праці як блага для людей

4. все те, що споживається людьми

21. Двоїстий характер праці, втіленої у товарі, який зумовлює його двоїсту природу, означає:

1. органічне поєднання в товарі індивідуальної (конкретної) і суспільної (абстрактної) праці

2. суперечність простого товаровиробника, як трудівника і капіталіста, що зароджується в ньому одночасно

3. здатність речі обмінюватися на інші предмети у певних співвідношеннях або пропорціях

22. Згідно закону вартості:

1. виробництво і обмін товарів повинні відбуватися на основі їх вартості, тобто на засадах еквівалентності

2. витрати підприємства складають основу мінової вартості товару

3. у створенні вартості беруть участь капітал, земля і праця

4. мінова вартість благ визначається їх споживною вартістю

23. Вищою формою сучасної організації товарного виробництва називається:

1. соціальне ринкове господарство

2. капіталістичне товарне виробництво

3. ринкова економіка

4. планомірна економіка

24. Гроші-це:

1. специфічний товар, всезагальна форма вартості, універсальний еквівалент при обміні товарів

2. потреба мати кошти для отримання життєвих благ в умовах ринку

3. кошти як матеріальний ресурс суспільного виробництва

25. Першою і основною функцією грошей, яка зумовлена самою їх природою, є:

1. міра вартості товарів

2. засіб утворення скарбів та накопичення

3. засіб обігу, або посередництво при обміні товарів

4. засіб платежу всередині країни і в зовнішніх її відносинах

26. До кредитних грошей відносяться:

1. банкноти, векселі, чеки, платіжні зобов'язання

2. національні грошові одиниці різних держав

3. акції, облігації, ощадні сертифікати

27. Грошова система включає:

1. державне регулювання грошового обігу

2. ринок валюти і цінних паперів

3. регулювання грошового обороту

28. Закон обігу повноцінних грошей вимагає, щоб:

1. кількість їх в обігу відповідала сумі цін товарів з урахуванням швидкості руху грошових одиниць

2. кількість паперово-кредитних грошей дорівнювала сумі цін товарів на ринку

3. випуск неповноцінних грошей номінальне був обмежений вартістю золотих грошей

4. стихійне прирівнювання "вартості" паперових грошей до вартості замінюваних ними золотих грошей відбувалося в обміні за допомогою цін

29. Головною суб'єктивною причиною інфляції є:

1. надмірна емісія неповноцінних грошей

2. недостатнє макроекономічне регулювання

3. засилля іноземної валюти у державі

4. ринковий механізм саморегулювання економіки

30. Конвертованість національної валюти буває:

1. внутрішня і зовнішня

2. об'єктивна і суб'єктивна

3. регіональна

4. прихована

31. Інфраструктура ринку представляє собою:

1. систему обслуговування усіх суб'єктів ринку, в першу чергу налагодження взаємозв'язків товаровиробників і споживачів

2. автономну посередницьку сферу відносин і служб (інституцій), які комплексно реалізують можливості ринкового механізму і держави в розвитку економіки

3. узгодження діяльності учасників ринкових відносин, створення умов для нормального функціонування ринку

32. Банки - це:

1. фінансові інститути

2. організації підприємств

3. установи держави

4. громадські асоціації

33. Біржа, в якій може взяти участь кожний бажаючий, відноситься до типу:

1. доступна

2. державна корпорація

3. вільна корпорація

4. замкнена

34. У розвинутих країнах переважають товарні біржі:

1. ф'ючерсні

2. публічні

3. реального товару

4. державні

35. Серед важливіших об'єктивних передумов виникнення ринку у першу чергу слід виділити:

1. науково-технічний прогрес

2. суспільний поділ праці і відокремлення товаровиробників

3. еволюцію відносин власності

4. розвиток економічних відносин

36. Суб'єктами ринку фактично стають:

1. усі товаровиробники, продавці і покупці, посередники і споживачі продукції, виробленої для реалізації шляхом обміну

2. фізичні і юридичні особи, які займаються створенням продукції для задоволення власних потреб

3. особи, зайняті в особистому підсобному господарстві селян

4. працівники державних установ і організацій

37. Специфічними об'єктами ринку праці є:

1. робоча сила і робочі місця

2. предмети і засоби праці

3. інтелектуальна власність

4. роботодавці і наймані працівники

38. Важливішу роль у ринковому механізмі відіграє:

1. ціна

2. товар

3. гроші

4. вартість

39. Закон попиту:

1. чим вища ціна товару, тим менший на нього попит

2. чим вишуканіші речі, тим вищий на них попит у більшості покупців

3. чим вищі потреби, тим більше реалізується благ

4. правильної відповіді немає

40. Пропозиція складається із таких компонентів:

1. вироблена на продаж продукція і доставлена на ринок

2. потреби споживачів, які задовольняються грошима

3. достатня кількість продукції і низька її собівартість

41. Комерційні банки створюються:

1. на акціонерних або пайових засадах

2. за рахунок коштів держави

3. на основі резервних, страхових та інших фондів країни

4. правильної відповіді немає

42. В Україні самостійно організована банківська система:

1. дворівнева

2. трирівнева

3. багаторівнева

4. однорівнева

43. Коливання ринкових цін акцій навколо їх номінальної ціни найчастіше відображається показником, що отримав назву:

1. індекс Доу-Джонса

2. котирування

3. емітент

4. курс акції

44. Грошовий обіг представляє собою:

1. рух грошей і виконання ними своїх функцій

2. перехід грошей від одного їх власника до іншого

3. динамічний процес використання грошей як специфічного ресурсу виробництва

4. оборот грошей у процесі суспільного відтворення

45. Товар задовольняє конкретну потребу того, хто його купив. Дана властивість називається:

1. споживна вартість

2. мінова вартість

3. вартість

4. конкурентоздатність

46. У сільському господарстві головним об'єктом власності служить:

1. земля

2. сільськогосподарська техніка

3. тварини

4. продукція рослинництва і тваринництва

47. Повними власниками і господарями вважають індивідів, які поєднують:

1. володіння, розпорядження і користування об'єктами власності

2. виробництво і реалізацію продукції на ринку

3. науку і практику, раціонально використовуючи ресурси

4. зайнятість у громадському та особистому підсобному господарстві

48. Матеріальне виробництво:

1. безпосередньо пов'язане з виготовленням продукту чи наданням послуг речового змісту

2. охоплює всіх зайнятих суспільно-корисною працею

3. включає житлово-комунальне господарство, сферу побутового обслуговування населення» освіту, медицину, культуру і мистецтво

4. це економічна діяльність, яка обслуговує і підтримує основне виробництво

49. Економічна ефективність виражає:

1. результативність (показники) господарської діяльності

2. структуру виробничих потреб підприємства

3. собівартість основної продукції виробництва

50. Економічні знання - це:

1. дані, відомості, факти та інша інформація про виробництво і працю та її результати

2. наукові матеріали про розвиток суспільства

3. інформація про суспільні відносини між людьми

4. все те, щ о відображає багатогранне життя суспільства

51. Праця - це:

1. технологія створення життєвих благ

2. свідома, цілеспрямована трудова діяльність людей

3. використання основних факторів виробництва

4. затрати робочого часу, втілені ублагай

52. Економічні закони розкривають:

1. сутність господарських явищ і процесів

2. зміст і характер праці

3. сутність змін у господарстві

4. мету розвитку суспільного виробництва

53. Предмет політичної економії головним чином вивчає: