Перший рівень

1. Стиль мови – це...

A Характерна манера поводитися, говорити, одягатися.

Б Це сукупність системи мовних засобів.

В Система літочислення.

Г Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного народу.

2. Терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції, повні речення, логіч-ність, точність – мовні засоби, характерні для...

A Публіцистичного стилю. В Наукового стилю.

Б Офіційно-ділового стилю. Г Розмовного стилю.

3. Виступ, нарис, стаття, памфлет, фейлетон, дискусія – жанри, в яких реалізується...

А Розмовний стиль. В Публіцистичний стиль.

Б Науковий стиль. Г Художній стиль.

4. В яких жанрах реалізується розмовний стиль?

A Виступ, дискусія, нарис. В Діалог, промова, диспут.

Б Спілкування, усна діалогічна форма. Г Анотація, рецензія, стаття.

5. В яких жанрах реалізується офіційно-діловий стиль?

A Монографія, лекція, рецензія. В Драма, комедія, трагедія.

Б Доручення, розписка, наказ. Г Закон, кодекс, роман.

6. Закон, кодекс, статут, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт – жанри, в яких реалізується...

A Публіцистичний стиль. В Художній стиль.

Б Науковий стиль. Г Офіційно-діловий стиль.

7. Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епі-грама – жанри, в яких реалізується...

A Публіцистичний стиль. В Офіційно-діловий стиль.

Б Художній стиль. Г Розмовний стиль.

8. Які сфери спілкування наукового стилю?

A Мистецтво слова. В Освіта, наука, техніка.

Б Офіційно-ділові стосунки. Г Техніка, побутові стосунки.

9. Які сфери спілкування офіційно-ділового стилю?

A Громадсько-політичне життя. В Мистецтво слова.

Б Офіційно-ділові стосунки. Г Наука, громадське життя.

10. Для публіцистичного стилю характерні такі мовні особливості:

A Побутова лексика, фразеологізми.

Б Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова.

В Слова в переносному значенні.

Г Термінологічна лексика, точність.

11. Для розмовного стилю характерні такі мовні особливості:

A Складні синтаксичні конструкції, повні речення.

Б Стилістично нейтральні мовні засоби.

В Емоційно забарвлені слова, мова просторіччя, неповні речення.

Г Вигуки, точність висловлювання.

12. Для офіційно-ділового стилю характерні такі мовні особливості:

А Стилістично нейтральні мовні засоби, канцеляризми.

Б Суспільно-політична лексика.

В Побутова лексика, емоційно забарвлені слова,

Г Виклад граматично точний, побутова лексика.

13. До якого стилю належать подані речення?

- Олексо, сьогодні у Віті в школі батьківські збори. Піди.

- Чому я?

- А в мене прання. І потім – ти ж батько.

A Художнього. В Публіцистичного.

Б Розмовно-побутового. Г Наукового.

14. До якого стилю належать подані речення?

Добрий день тобі, сонечко яснеє!

Ти святе, ти ясне, ти прекраснеє,

Ти чисте, величне й поважне.

A Публіцистичний. В Розмовно-побутовий.

Б Художній. Г Науковий.

Другий рівень

Прочитайте текст і виконайте завдання 1—4 до нього.

Гер переможений

Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлота, шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полонени­ми про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпциґа.

Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її ка­мінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, по­вернувшись до нас, усміхався: «Гут... кіндер... гут». А коли німців повели в ба­рак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як сту­кали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.

Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин та дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау».

У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і бі­лих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.

Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.

Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.

Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, по-нуривши голову.

— Бидлота, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.

Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.

Осінь видалася теплою, у кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролі­тав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, шоб зірвати, і відсіпнула. Поруч із нагідкою стояв зроблений із паличок і зв’язаний нами хрест...

Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні полич­ку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевич­ки, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:

— Ви не знаєте, де наш тато?..

(Л. Пономаренко).

1. Стиль тексту —

А науковий; Г розмовний;

Б художній; Ґ публіцистичний.

В офіційно-діловий;

2. Іншомовні слова гер, шнель, фрау використано в тексті для

А відтворення мовлення героя твору;

Б створення почуття відрази до ворога;

В створення комічного ефекту;

Г протиставлення німців українцям;

Ґ романтизації зображуваної дійсності.

3. Дієслово любили в реченні Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він са-джав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок ужито двічі з метою

А посилення уваги до почуттів дітей;

Б протиставлення дитячої любові й жорстокості;

В вияву співчуття до полоненого німця;

Г висловлення авторського ставлення до Фрідріха;

Ґ яскравішого зображення життя дітей.

4. Судячи з тексту, автор

А ненавидить полонених, бо вони є загарбниками;

Б засуджує жорстокість переможців до німецьких солдатів;

В обстоює прощення й повагу до людської гідності;

Г прагне встановити причини страшної війни;

Ґ доводить, що на війні не чинні закони милосердя.