Промисловість

• — 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення;

• — широке промислове будівництво на Півдні України;

• — поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони;

• — активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії);

• — активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу);

• — у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі;

• — переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина;

• — в Україні розвивалося 80% російського цукру;

• — найвідоміші українські підприємці — Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські — в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції.

Терещенки — українські промисловці, землевласники та меце­нати середини XIX — початку XX ст. Походили з козаків м. Глухова (нині Сумської обл.). Відомі глава родини Артем Якович (? —1873) та його сини Микола (1819—1903) та Федір (1832—1893). Родина Терещенків посідала провідні місця у торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому, гуральному, суконному виробництві, лісо-обробці, інших галузях. їй належало понад 200 тис. десятин землі (з них 70 тис. на Київщині). Щороку на цукрових підприємствах Терещенків вироблялося продукції більш ніж на 21 млн крб. У 1911 р. їхні рахунки лише в закордонних банках перевищували 13 млн крб. У1872 р. Терещенкам було надано дворянське звання. Вони стали одними з фундаторів цукрового (1887), рафінад­ного (1903) синдикатів та Всеросійського товариства цукрозаводчиків (1897). Один із нащадків Терещенків — Михайло Іванович (1886—1956) обирався до IV Державної думи (1912), після Лютневої революції 1917 р. був міністром фінансів, а згодом міністром іноземних справ. Емігрував за кордон.

Яхненки — рід промисловців-цукрозаводчиків. Походили з селянкріпаків м. Сміла (нині Черкаської обл.). Глава роду Михайло, розжившись торгівлею, викупив з кріпосної неволі себе і всю свою родину. У 20—30-ті роки XIX ст. разом з Ф. Симиренком (колишній кріпак князя Воронцова) Яхненки будують та орендують млини в Смілі та Умані, ведуть гуртову торгівлю худобою та хлібом, для чогозаснували фірму «Брати Яхненки і Симиренко», керівником якої став Кіндрат Михайлович (1783—1863). У1842 р. Яхненки стають купцями першої гільдії у м. Одесі, а у 1851 р. вся родина булла удостоєна «за капіталом» звання почесних громадян. У наступні роки стають торговцями цукром і виробниками цього продукту. Водночас засновують невеличку ремонтну майстерню, яка згодом переросла в потужний машинобудівний завод, що виробляв техніку для цукроварень краю. На ньому було збудовано два пароплави, один з яких мав назву «Україна». На початку 80-х років фірма припинила свою діяльність.

Торгівля і міста

• — формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;

• — занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);

• — розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення;

• — з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;

• — завозили нафту, гас, машини, текстиль…;

• — зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;

• — існування ярмарків;

• — Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).