У середині X IX ст. Російська імперія, до складу якої входило 80% українських земель, переживала глибоку кризу, суть якої полягала в невідповідності існуючих фе­одальних структур та відносин провідним світовим тен­денціям розвитку, що утверджували нове буржуазне сус­пільство.

Реформи 60-70-х рр. Хіх ст. У російській імперії

Причини реформ:

• криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки;

• відставання економіки Росії від країн Європи;

• поразка Росії в Кримській війні;

• смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;

• посилення селянських повстань.

 

 Кримська війна (1853-1856 рр.)  — війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи.

Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):

 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;

• скасовано особисту залежність селян від поміщика;

• селяни дістали особисту свободу і громадянські права;

• земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;

• до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних;

• в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин;

• на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;

• у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.

 

Результати селянської реформи

• реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва;

• селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;

• більшість землі залишилася в руках поміщиків.

 Земська реформа ( реформа місцевого самоврядування) 1864 р.

• у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;

• до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;

• на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

Реформа міського самоврядування 1870 р.

• У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.

 Судова реформа 1864 р.

• запроваджено безстановий, незалежний від влади суд;

• судові засідання були публічними;

• судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;

• уведено суд присяжних.

 Освітня реформа 1864 р.

• уведено єдину систему початкової освіти;

•  створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність);

• відновлено автономію університетів.

 Військова реформа 1862 – 1874 рр.

• у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану;

• служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;

• армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;

• Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи.

Фінансова реформа 1860 – 1864

• управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів;

• створено незалежних контрольних палат, які контролювали видатки в губерніях;

• створено Державний банк;

• з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.

Реформа цензури

• запроваджено цензуру періодичних видань

• видавцям заборонено торкатися політичних питань

Результати і наслідки реформ

• реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);

• сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;

• відбулася часткова демократизація суспільства;

• але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства.

Детальніше:                         «Великие реформы 60-70 гг.»

Економічний розвиток Наддніпрянської України в другій половині ХІХ ст.

Після селянської реформи 1861 р. Російська імперія, в т. ч. й Україна, залишалася аграрною країною. Однак протягом наступних 20 років завершується промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури з її ручною працею до машинної індустрії. Україна мала для цього чудові умови, якщо говорити про багатство природних ресурсів.

• Донбас мав багатющі поклади кам’яного вугілля — головного промислового палива,

• Кривбас — залізної руди.

В результаті швидко сформувалися два найбільших у Східній Європі і всій Російській імперії центри важкої промисловості —

• Донецький басейн і

• Дніпровський промисловий район.

Південь став найбільш урбанізованим районом України. Багатство природних сировинних ресурсів, сприятливе географічне положення й економічне законодавство, дешева робоча сила, — все це привернуло до України іноземний капітал (бельгійський, французький, меншою мірою англійський та німецький), що теж дало позитивні наслідки.

З часів реформи 1861 р.

• видобуток вугілля в Україні зріс більш як у 115 разів,

• а залізної руди — у 158 разів!

Донбас швидко перегнав Урал за своїм значенням як промислового району.

На початку XX ст. Україна давала вже 70 % загальноімперського видобутку кам’яного вугілля і приблизно половину виплавки чавуну і сталі. За цей же період тільки у Катеринославській та Херсонській губерніях виникло 17 потужних металургійних заводів. Ця територія швидко вкривається особливо густою мережею залізниць. Перша в Наддніпрянській Україні залізниця Одеса — Балта була збудована у 1863—1866 pp. (Першою ж в Україні була залізниця Перемишль — Краків (1859) та Перемишль — Львів (1861). Дніпро став потужною артерією промислових та пасажирських потоків, значно збільшилась кількість пароплавів.

До початку XX ст. завершилася індустріалізація степової України. Значними промисловими центрами, особливо машинобудування, стали тоді Харків, Катеринослав та Одеса. Остання була на той час найбільшим містом України (400 тис. жителів) і поряд з Херсоном та Миколаєвом стала її морськими воротами.  Все це привело до швидкого розвитку всіх галузей промисловості, активному використанню в ній наукових здобутків.

Політика царизму:

• в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств;

• штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна);

• вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів;

• колоніальний характер української економіки.