5.2 Регіональна політика зарубіжних країн

Регіональна політика в США. Основною формою реалізації регіональної політики в США є різного роду цільові регіональні програми, які фінансуються з федерального бюджету.

Найбільш важливі рішення по таких програмах приймаються конгресом США, який визначає генеральні цілі регіональних програм, сукупність приватних програмних заходів, максимально допустимі розміри асигнувань з федерального бюджету, а також встановлює права та обов’язки органів, на які покладається керівництво проведенням програмних заходів. Періодично конгрес проводить слухання про хід реалізації цих програм.

У виробленні та координації політики регіонального розвитку на федеральному рівні бере участь велика кількість підрозділів: управління з розробки політики та Адміністративно-бюджетне управління при президентові, міжвідомча координаційна рада, федеральна консультативна рада з економічного розвитку, федеральні регіональні ради при уряді. Крім того, створено відповідні комісії при конгресі США.

Керівництво регіональними програмами здійснюють не самі регіони, а система спеціальних незалежних установ у системі федерального уряду і спеціально створених спільних федерально-штатних органів.

Регіональна політика країн-членів ЄС. Регіональна політика практично в усіх країнах ЄС спрямована на створення умов, які дозволяють регіонам повністю реалізувати наявний у них потенціал і тим самим збільшити їх вклад у розвиток національної економіки.

У країнах ЄС вироблені певні політичні принципи, необхідні для досягнення поставлених цілей у сфері регіональної політики, а саме:

формування надійної законодавчої бази для досягнення послідовності та прозорості проведеної політики. Регіональна політика неминуче включає в себе вибір слаборозвинених районів для виділення необхідних фінансових ресурсів;

виділення необхідної допомоги регіонам, які зазнають структурні зміни. Найбільший акцент робиться на залучення додаткових інвестицій, а не на довгострокове субсидування;

створення надійних і привабливих можливостей отримання роботи, а саме створення робочих місць;

забезпечення ефективного розвитку економіки певного регіону за рахунок фінансової підтримки не тільки державних органів, що займаються регіональною політикою, а й залучння широкого спектру осіб та організацій, зацікавлених у такому розвитку;

отримання фінансової підтримки на основі чіткого обґрунтування критеріїв вибору району.

Відповідно до «Директив ЄС з надання допомоги національним регіонам» встановлені такі вимоги:

методологія визначення району має бути чіткою та об’єктивною, що дозволить Європейській Комісії оцінити її переваги;

зазначені показники мають бути об’єктивними, суттєвими, підкріпленими надійними статистичними джерелами;

політика повинна проводитися щодо відповідних цілісних територіальних одиниць.

Регіональна політика передбачає наявність скоординованого політичного підходу. У країнах Європейського Союзу у вирішенні цих проблем бере участь Європейська Комісія – частково через діяльність Директорату з регіональної політики, а також через контролюючі функції Директорату з політики ринкових відносин.

Виділяють два типи регіональних програм, а саме:

«цільові» програми, які вимагають надання максимальної фінансової підтримки. Ці програми спрямовані на вирішення проблем, які на рівні є ЄС найбільш пріоритетними;

місцеві ініціативи, які мають менший обсяг фінансування. Ці програми націлені на вирішення конкретних проблем (на розвиток прикордонних регіонів двох і більше сусідніх країн-членів ЄС; на підтримку територій кризової добувної промисловості; на перепідготовку кадрів для адаптації до різних змін на ринку праці.

Всі типи програм фінансується «Структурними Фондами», а саме:

Європейським Фондом Регіонального Розвитку (ERDF), який підтримує здійснення заходів з економічного розвитку (інвестиції у виробництво, інфраструктуру та бізнес) ;

Європейським Соціальним Фондом (ESF), створеним для розвитку людських ресурсів;

Європейським Фондом Керівництва та Гарантій для Сільського Господарства (EAGGF), який надає допомогу щодо пристосування сільськогосподарських структур і заходів розвитку села (наприклад, підтримка сільського господарства в несприятливих районах) та ін.

Необхідно відзначити, що створення Структурних Фондів обумовлено сприянням у розвитку регіонів.

Спочатку вибираються ті області, які найбільше потребують підтримки, і їм надається необхідний обсяг фінансування. Далі, розробляються програми з регіонального розвитку на певний термін (зазвичай кілька років) відповідно до встановлених правил, але допускаються деякі відхилення залежно від економічної обстановки на місцях. Після офіційного узгодження і схвалення програми Структурні Фонди починають діяти у визначеному регіоні. Намічені програми здійснюються шляхом залучення, затвердження і фінансування проектів, що мають спільні стратегічні цілі.