Соціологія. Тестове завдання 1

1. Соціологія виникла як наука:

а) в період античності;

б) в ХVII ст.;

в) після ІІ світової війни;

г) в першій половині ХІХ ст.;

д) на початку ХХІ ст.

2. Основоположником соціології вважається:

а) М. Вебер;

б) Е. Дюркгейм;

в) О. Конт;

г) К. Маркс;

д) Ф. Енгельс.

3. Англійський мислитель ХVII ст. Т. Гоббс розробив теорію:

а) соціальної нерівності;

б) ідеальної держави;

в) відчуження;

г) суспільного договору;

д) постіндустріального суспільства.

4. Німецький філософ і економіст (1818–1883), автор поняття «суспільно-економічна формація» - історично окресленого типу суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва:

а) М. Вебер;

б) Г. Зіммель;

в) К. Маркс;

г) Т. Парсонс;

д) З. Фрейд.

5. Провідна школа сучасної західної соціології, представники якої розробляли соціальну проблематику міста, здійснювали аналіз соціальної структури американського суспільства, досліджували міжрасові та міжетнічні відносини:

а) Чиказька;

б) Нью-Йоркська;

в) Вашингтонська;

г) Гавайська;

д) Аляскінська.

5. Теорія символічного інтеракціонізму – це:

а) концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К. Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як Р. Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам;

б) концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р. Мертон, К. Девіс) виступають послідовниками Г. Спенсера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого;

в) концепція сучасної західної соціології, представники якої (М. Вебер, Т. Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій;

г) концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М. Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них;

д) концепція сучасної західної соціології, представники якої – переважно вихідці єврейських родин – розробляли, спираючись на неомарксизм, антифашистську проблематику досліджень.

7. Провідна школа сучасної західної соціології, представники якої – переважно вихідці єврейських родин – розробляли, спираючись на неомарксизм, антифашистську проблематику досліджень:

а) Франкфуртська;

б) Берлінська;

в) Чиказька;

г) Гавайська;

д) Аляскінська.

8. Протосоціологією називають:

а) теорії середнього рівня;

б) передісторію соціологічного знання;

в) позитивістський напрямок соціологічного знання;

г) загально соціологічну теорію;

д) соціологію ХХ ст.

8. Німецький вчений (1864–1920), автор «розуміючої соціології», теорії соціальної дії, фундаментальні положення якої виклав у праці «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905 р.):

а) К. Маркс;

б) Ф. Енгельс;

в) М. Вебер;

г) Г. Зіммель;

д) П. Сорокін.

8. Представники цієї соціологічної школи кінця ХІХ – початку ХХ ст. війни пояснювали схильністю людей до забіякуватості, а нагромадження суспільного багатства – скупістю й корисливістю:

а) географічної;

б) расово-антропологічної;

в) органічної;

г) соціал-дарвіністської;

д) інстинктивізму.

8. Які два класи, на думку теоретиків марксизму, не є антагоністичними?

а) рабовласники і раби;

б) феодали і кріпосні селяни;

в) буржуазія і робітники;

г) буржуазія і селяни;

д) робітники і селяни.

8. Давньогрецький філософ (460–370 рр. до н. е.), який стверджував, що шляхом забезпечення потреб людей було створене цивілізоване суспільство, яке виникло на лоні природи, завдяки її наслідуванню:

а) Піфагор;

б) Демокріт;

в) Платон;

г) Аристотель;

д) Архімед.

8. Теорія соціальної дії – це:

а) концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К. Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як Р. Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам;

б) концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р. Мертон, К. Девіс) виступають послідовниками Г. Спенсера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого;

в) концепція сучасної західної соціології, представники якої (М. Вебер, Т. Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій;

г) концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М. Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них;

д) концепція сучасної західної соціології, представники якої – переважно вихідці єврейських родин – розробляли, спираючись на неомарксизм, антифашистську проблематику досліджень.

8. Австрійський лікар, психолог, соціолог (1856–1939), основоположник психоаналізу, автор понять «комплекс Едіпа» і «комплекс Електри», вчення про домінуючий вплив несвідомого в житті людини:

а) Г. Зіммель;

б) Е. Дюркгейм;

в) М. Вебер;

г) З. Фрейд;

д) К. Маркс.

8. Дія, яка здійснюється лише з метою вираження емоцій, не орієнтована на оцінку інших або свідомий вибір мети, називається:

а) цілераціональною;

б) ціннісно-раціональною;

в) традиційною;

г) афективною;

д) психологічною.

8. Давньогрецький філософ (V–IV ст. до н. е.), який стверджував, що суспільство виникає у лоні природи, завдяки її наслідуванню. У павуків люди навчилися ткати, у ластівок – будувати житло. Головною заслугою філософа є розробка концепції походження людини шляхом природного розвитку космосу через еволюцію матерії завдяки різним комбінаціям атомів:

а) Платон;

б) Аристотель;

в) Епікур;

г) Демокрит;

д) Зенон.

8. Арабський мислитель (1332–1406), одним з перших висунув припущення, що суспільне життя визначають клімат і географічне середовище. Головним законом суспільства є закон еволюції. Створив теорію циклічного руху в суспільстві, за якою кожний політичний режим існує упродовж життя трьох поколінь:

а) Омар Хайям;

б) Джабір;

в) ібн Хальдун;

г) Фірдоусі;

д) ібн Сіна.

8. Соціальна еволюція – це прогресивний розвиток суспільства по шляху його ускладнення і вдосконалення діяльності соціальних інститутів. Основними складовими еволюції є інтеграція (перехід від простого до складного), диференціація (перехід від однорідного до різнорідного) і зростання порядку (перехід від невизначеного до визначеного). Так вважав англійський соціолог:

а) Дж. Локк;

б) Ф. Бекон;

в) Г. Спенсер;

г) А. Шефтсбері;

д) Д. Юм.

8. Спонтанний розвиток стихійних сил (генезис) із появою людства доповнюється свідомими діями людини, що ставить перед собою певні цілі (телезис). Первинною соціальною силою є бажання, пов’язані з підтриманням життя індивіда, сексуальні прагнення; на їхній основі формуються складніші бажання (інтелектуальні, моральні, естетичні). Суспільство зазнає поступального розвитку, меліорації (поліпшення). Так вважали представники соціологічного психологізму:

а) психологічного еволюціонізму;

б) інстинктивізму;

в) психології народів;

г) психології натовпу;

д) психоаналізу.

8. Український історик, фундатор Українського соціологічного інституту у Відні (1919 р):

а) М. Драгоманов;

б) В. Липинський;

в) М. Грушевський;

г) О. Апанович;

д) Ф. Вовк.