5.2 Основні заходи з охорони праці та пожежної безпеки при обслуговуванні електроустановок
При виконанні цього розділу студент-дипломник повинен показати вміння кваліфіковано проаналізувати небезпечні та шкідливі фактори або явища, які мають місце в тому або іншому виробничому процесі, устаткуванні або пристроях, щоб вибрати надійні та найефективніші засоби і методи захисту від них.
Зміст розділу повинен відповідати темі дипломного проекту та передбачати розробку заходів для конкретного виробництва.
У пояснювальній записці не потрібно наводити інструктивний матеріал з техніки безпеки для неелектротехнічних працівників при експлуатації устаткування.
При викладенні матеріалу бажано уникати термінів з інструкцій: "повинно бути", "забороняється", необхідно писати: "запроектовано", "передбачено", "у відповідності з розрахунками прийнято".
Необхідно посилатися на закон України "Про охорону праці" й іншу чинну нормативну документацію з охорони праці та відповідні галузеві й державні стандарти.
5.2.1 Заходи з виробничої санітарії та гігієни праці.
Після вивчення й аналізу технологічного процесу, устаткування та матеріалів, які використовуються на об'єкті, що проектується, показати наявність (відсутність) шкідливих виробничих факторів – пилу, газів, парів, надлишкової теплоти, шуму, вібрацій, різних випромінювань (теплових, радіочастотних, радіоактивних, рентгенівських) тощо. З урахуванням наявних шкідливих виробничих факторів визначити санітарний клас виробництва відповідно до санітарних норм проектування промислових підприємств; розташування будівлі виробництва, що проектується, відносно інших цехів і житлового масиву; вказати розміри санітарно-захисної зони, а також технологічні, технічні та спеціальні заходи для усунення і локалізації наявних шкідливих виробничих факторів.
Покращення стану мікроклімату. У проекті слід навести характеристику мікрокліматичних параметрів (відносну вологість, швидкість переміщення, температуру та чистоту повітря) і дати оцінку їх відповідності нормативним величинам. Для забезпечення нормативних параметрів передбачити використання наступних технічних методів і засобів захисту:
удосконалення техпроцесів з метою ліквідації або зменшення виділень пилу, газів або парів у приміщенні;
герметизація устаткування;
ізоляція шкідливостей;
використання вентиляції – природної (аерації та провітрювання), штучної (механічної) (загально-обмінної, місцевої, припливної та витяжної), кондиціонування повітря відповідно до вимог Державних будівельних норм України;
очищення повітря в промислових установках;
використання засобів індивідуального захисту – респіраторів, спецодягу, тощо.
Виробниче освітлення. Вказати види виробничого освітлення, що проектується у приміщеннях, природне (бокове, верхнє або комбіноване) та штучне (загальне, місцеве або комбіноване). Навести мінімальні величини коефіцієнта природної освітленості й освітленості штучним світлом відповідно до вимог Державних будівельних норм України. Вказати вибрані джерела штучного світла і типи світильників. При необхідності передбачити систему аварійного освітлення.
Захист від вібрацій і шуму. При наявності джерел вібрацій, шуму й ультразвуку показати їх відповідність (невідповідність) вимогам стандартів. При необхідності передбачити зменшення вібрації та шуму в джерелі, використання вібро- та звукоізоляції, вібро- і шумопоглинання, глушників аеро- та газодинамічних шумів й інші технічні засоби захисту, а також використання засобів індивідуального захисту.
Захист від електромагнітних хвиль високочастотного, ультрависокочастотного та надвисокочастотного діапазонів. При наявності джерел електромагнітних випромінювань і невідповідності їх рівнів вимогам стандартів передбачити заходи захисту:
зменшення потужності джерела випромінювань;
екранування джерела випромінювань;
використання поглиначів потужності, еквівалентів антен, тощо;
використання індивідуальних засобів захисту.
Захист від іонізуючих випромінювань. При використанні радіоактивних речовин або наявності установок, які випромінюють іонізуючі, рентгенівські й інші випромінювання, передбачити заходи захисту відповідно до вимог норм радіаційної безпеки, а також основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами й іншими джерелами іонізуючих випромінювань:
вибір способу зберігання, транспортування та використання радіоактивних речовин й ізотопів;
технічні методи захисту – бокси, маніпулятори, екрани, тощо;
вимоги до приміщень;
використання дистанційного керування;
використання засобів індивідуального захисту.
Санітарно-побутові приміщення. Санітарно-побутові приміщення повинні проектуватися відповідно до вимог Державних будівельних норм України. Склад, обладнання й устрій санітарно-побутових приміщень визначати виходячи з найбільшої кількості працівників. При розміщенні санітарно-побутових приміщень в окремих будівлях показати, що вони зв'язані з виробничими будівлями утепленим переходом.
5.2.2 Заходи з охорони праці
Питання охорони праці, техніки безпеки розглядаються в дипломному проекті після прийняття обґрунтованих технічних рішень з питань електропостачання та електропривода, а також технології виконання монтажу або ремонту електроустаткування.
З усього комплексу робіт, що забезпечують монтаж або ремонт і експлуатацію електроустановок, виділяються роботи й операції підвищеної небезпеки з урахуванням особливостей об'єкту, що проектується. Для них розробляються додаткові заходи з техніки безпеки та протипожежного захисту. Перед усім розглядаються заходи з техніки безпеки, регламентовані основними документами з устрою та експлуатації електроустаткування. Це такі документи: "Правила улаштування електроустановок", "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів", "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", а також державні, галузеві нормативні документи.
Якщо в дипломному проекті розглядаються питання монтажу електроустаткування, то описуються вимоги правил техніки безпеки одного-двох видів наступних робіт: на висоті; з будівельно-монтажним пістолетом; з електрифікованим інструментом; при виконанні зварювальних робіт; при перевезенні та встановленні електроустаткування; при налагодженні та випробуванні конкретного виду електроустаткування.
Виходячи з чисельності та спеціалізації електромонтажників на об'єкті, що проектується, а також чинних норм забезпечення робітників захисними засобами й іншим оснащенням з техніки безпеки, складаються відомості потрібного спеціального інвентарю та пристроїв.
Якщо дипломний проект розв'язує питання ремонту й експлуатації електроустаткування, то спочатку розглядаються питання комплектування електроустановок, що проектуються, необхідними захисними засобами відповідно до вимог "Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів". При цьому залежно від прийнятої системи обслуговування електроустаткування перелічуються і зводяться у таблицю захисні засоби, попереджувальні плакати для обслуговування місцевим черговим персоналом або без нього (централізоване обслуговування). Потім описуються вимоги безпеки при ремонті й експлуатації одного-двох видів конкретного типу електроустаткування (вид конкретного типу електроустаткування узгоджується з консультантом).
Розглядаючи питання техніки безпеки при експлуатації та ремонті електроустаткування, обов'язково розглядаються й описуються вимоги безпеки при виконанні робіт без зняття напруги в діючих установках напругою до 1000 В або вище 1000 В. Складається перелік інструментів і пристроїв, що забезпечує безпеку виконання робіт.
Стосовно ремонту визначеного типу електроустаткування враховуються специфічні вимоги та правила безпеки, а також указуються необхідні для цього механізми, інструменти та пристрої.
На підставі вивчення й аналізу існуючих і заново розроблених технологічних процесів й устаткування, яке застосовується, виявляються небезпечні виробничі фактори, дія яких на робітників може призвести до погіршення умов праці або травматизму. Це можуть бути рухомі частини машин і механізмів, частини зіпсованих інструментів, оброблюваних матеріалів, які відлітають, стружка, відкриті струмопровідні частини, полум'я, нагрітий або розплавлений метал тощо. Завдання студента показати вміння застосовувати організаційні та технічні заходи, які направлені на усунення або локалізацію цих небезпечних виробничих факторів. Показати відповідність устаткування, що застосовується вимогам відповідних стандартів.
При цьому повинні бути висвітлені наступні питання:
організаційні, технічні та спеціальні заходи, які забезпечують безпеку праці;
питання розробки та застосування засобів автоматизації технологічних процесів, маніпуляторів і роботизованих систем, систем дистанційного спостереження та керування;
рівень використання технічних засобів безпеки огороджувальних, запобіжних пристроїв, блокування, сигналізації тощо;
умови забезпечення електробезпеки (необхідно вказати клас приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом відповідно до "Правил улаштування електроустановок", методи забезпечення електробезпеки: огородження, робоча ізоляція струмопровідних частин, використання знижених напруг, захисного заземлення або занулення, захисного вимкнення тощо згідно з вимогами електробезпеки).
забезпечення вибухобезпеки відповідно до вимог чинного законодавства з охорони праці. При наявності апаратів і систем, які працюють під високим тиском, балонів, компресорів, газопроводів тощо, навести заходи для забезпечення безпеки їх експлуатації, а також для запобігання утворення вибуху паро-, газо- та пилоповітряних сумішей.
В цьому підпункті необхідно встановити і розглянути з точки зору забезпечення вимог охорони праці можливі потенційні небезпеки, які виникають при експлуатації об'єктів, які проектуються, наприклад:
комутаційні, імпульсні й атмосферні перенапруги;
перехід вищої напруги на бік нижчої;
помилкова дія персоналу при оперативних перемиканнях;
можливість випадкових доторкань до частин, що знаходяться під напругою;
невідповідний режим роботи нейтралі;
прямі удари блискавки та засоби захисту від неї;
можливість виникнення статичної електрики та засоби захисту від неї;
загрублений захист;
електричне відокремлення мереж;
контроль і профілактика пошкоджень ізоляції;
використання малих напруг.
Розглядаючи наведені загальні питання, слід звертати увагу не на конструктивні розробки, а на те, як вплинули ці рішення на безпеку праці. При цьому слід посилатися на відповідні розділи ПУЕ «Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки».
При проектуванні електропостачання різних споживачів указати:
категорії приміщень за небезпекою ураження електричним струмом, пожежонебезпекою, вибохонебезпекою;
вологість повітря, наявність струмопровідного або неструмопровідного пилу, шкідливих парів, газів;
охарактеризувати основне технологічне устаткування, виявити небезпечні зони, шкідливі фактори, наявність шуму, вібрації, тощо;
устаткування, що підлягає заземленню, виконати розрахунок заземлювальної установки.
У цьому підпункті необхідно також розглянути безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму та надання долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.
Особливу увагу звернути на те, що перша допомога при нещасних випадках від дії електричного струму складається з двох етапів:
звільнення потерпілого від дії струму;
надання йому долікарської допомоги.
При ураженні електричним струмом потрібно використовувати такі безпечні методи:
якнайшвидше вимкнути напругу рубильником або вимикачем;
забезпечити безпеку шляхом захисного вимикання аварійної ділянки або мережі в цілому.
Якщо вимикання не може бути виконано досить швидко, треба терміново звільнити потерпілого від струмоведучих частин, до яких він торкається. При цьому особа, яка надає допомогу, повинна пам'ятати, що не можна торкатися до потерпілого, бо це небезпечно для життя рятівника.
Особі, яка надає допомогу, треба також стежити за тим, щоб не потрапити у контакт зі струмоведучою частиною або під крокову напругу. Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або проводу до 1000 В треба користуватися сухою палицею, дошкою або іншим сухим діелектричним предметом (рис. 5.2).
За необхідністю проводи перерізають пофазно інструментом з ізольованими рукоятками або перерубують сокирою з дерев'яним сухим топорищем (рис. 5.3).
Рисунок 5.2 – Звільнення потерплого від дії струму в установках до 1000 В відкиданням проводу дошкою
Рисунок 5.3 – Звільнення потерпілого від дії струму в установках до 1000 В перерубуванням проводів
Відтягувати потерпілого від струмоведучих частин можна і за одяг, якщо він сухий, уникаючи при цьому торкання до оточуючих металевих предметів та відкритих частин тіла потерпілого (рис. 5.4).
Особа, яка надає допомогу, повинна ізолювати себе. Можна наприклад, надіти діелектричні рукавиці або обмотати руки шарфом, накинути на потерпілого прогумовану тканину або стати на гумовий килимок чи суху дошку або будь-який предмет, що не проводить електричний струм.
Під час звільнення потерпілого від струмоведучих частин, що перебувають під напругою вище 1000 В, треба надіти діелектричні рукавиці, взути гумові боти і діяти штангою або ізолюючими обценьками (рис. 5.5). При торканні струмопровідної частини до землі слід діяти за правилами зменшення крокової напруги.
Рисунок 5.4 – Відокремлення потерпілого від струмоведучої частини, що знаходиться під напругою до 1000 В
Рисунок 5.5 – Звільнення потерпілого від дії стуму в установках понад 1000 В відкиданням проводу ізольованою штангою
При звільненні потерпілого від дії електричного струму бажано при можливості діяти однією рукою.
Дотик до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне збудження, котре може призвести до порушення і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід стає неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу допомогу, повинно бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикального апарата.
Якщо
електричний струм проходить в землю
крізь потерпілого і він судомно стискає
один провід, то простіше перервати
струм, відокремивши потерпілого від
землі (підсунувши під нього суху дошку,
або відтягнувши за ноги від землі
мотузкою, або відтягнувши за одяг),
дотримуючись при цьому запобіжних
заходів. Можна також перерубати дроти
сокирою з сухою ручкою або перекусити
їх інструментом з ізольованими ручками.
Перерубувати або перекушувати проводи
слід пофазно, тобто кожний провід
окремо, при цьому рекомендується стояти
на сухих дошках або на дерев'яній
драбині.
Н
а
– напрям пересування; б
– положення ніг при пересуванні
Рисунок
5.6 – Пересування в зоні
розтікання
струму
У цілому, заходи захисту людини від дії напруги кроку зводяться до розірвання кола струму крізь людину по петлі "нога – нога", або різкого збільшення опору в цій петлі за рахунок використання різних підручних засобів.
На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід з цією метою здійснити замикання проводів накоротко, накинувши на них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного перерізу, щоб він не перегорів при проходженні крізь нього струму короткого замикання. Перед накиданням проводу один кінець слід заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного проводу, то достатньо заземлити лише цей провід.
Після звільнення від струмоведучих частин потерпілого треба винести з небезпечної зони і надати долікарську допомогу. Заходи долікарської допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення від дії електричного струму, тому необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.
Надання долікарської допомоги при ураженні електричним струмом. Рятування потерпілих від впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може призвести до загибелі потерпілого.
Якщо потерпілий почуває себе задовільно, то йому все рівно не можна дозволяти підніматись. Коли людина знаходиться в стані непритомності, але у неї зберігається помірне дихання і пульс, слід дати їй понюхати розчин аміаку, облити обличчя водою, забезпечити спокій до приходу лікаря.
Якщо потерпілий дихає погано або не дихає взагалі, йому необхідно терміново розпочати робити штучне дихання. Ніколи не слід відмовлятися від допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття й інших ознак життя. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести висновок про його смерть має право лише лікар.
Відомо багато випадків, коли людина, уражена струмом, знаходилась у стані клінічної смерті, після вжитих заходів одужувала і поверталася до праці.
Перша допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих, які здійснюються немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги – її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.
Послідовність надання першої допомоги:
усунути вплив на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілого, оцінити його стан;
визначити характер і важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;
виконати необхідні заходи з рятування потерпілого у послідовності терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання та провести зовнішній масаж серця);
підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції, підстанції та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік проходити інструктаж з техніки безпеки при експлуатації електроустановок, з надання долікарської допомоги, а також практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги. Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.
В місцях постійного перебування персоналу повинні бути:
аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання долікарської допомоги;
плакати, які присвячені правилам надання першої допомоги, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.
Якщо потерпілий при свідомості є стійке дихання та пульс, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, який утруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, який знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15 – 20 крапель настоянки валеріани і гарячого чаю.
Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого.
Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але у нього намацується пульс, необхідно відразу зробити йому штучне дихання.
Потерпілого кладуть на спину на жорстку поверхню (лаву, підлогу і т.д.), під лопатки підкладають валик з одягу, підводять під потилицю ліву руку та відкидають йому голову, у результаті чого можна відкрити рот і звільнити його від слизу за допомогою носової хустки або марлі.
Рятівник знаходиться з лівого боку від потерпілого, робить два – три глибоких вдихи та вдмухує через марлю або хустку повітря зі свого рота в рот або ніс потерпілого.
При вдмухуванні через рот рятівник повинен закрити своєю щокою або пальцями ніс потерпілого, при вдмухуванні через ніс йому потрібно закрити рот.
Після закінчення вдмухування рот і ніс потерпілого варто звільнити, щоб не заважати вільному видиху. Потім цикл повторюють. Частота штучного дихання не повинна перевищувати 12 – 16 разів за хвилину. Дихати слід глибоко.
За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.
Натискати на грудну клітину слід поштовхами, зміщуючи її на 3 – 4 см після кожного натискання, руки потрібно швидко піднімати від грудної клітини, щоб не заважати її вільному випрямленню. Частота натискань повинна бути приблизно один раз за секунду, після 3 – 4 натискань роблять перерву 2 с (на час вдиху і початку видиху). Треба остерігатися натискання на грудину під час вдиху, тому що це перешкоджає диханню.
Якщо першу допомогу надає одна людина, то потерпілому роблять 2 –3 глибоких вдмухування, після чого протягом 15 – 20 с масаж серця, а потім 2 – 3 глибоких вдихи штучного дихання та знову повторюють масаж серця і т.д.
Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому й особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці неможливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі або на опорі.
Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи самостійного дихання і відновлення діяльності серця або передачі потерпілого медичному персоналу.
5.2.3 Пожежна безпека
Крім питань техніки безпеки для об'єкта, що проектується, або установки розглядаються необхідні протипожежні заходи на період монтажу електроустаткування або в процесі експлуатації та наступного його ремонту. Для цього спочатку визначається перелік робіт з підвищеною пожежною небезпекою (зварювальні й інші роботи з відкритим вогнем, зберігання горючих і вибухових речовин, виконання просочувальних і сушильних робіт, тощо).
Виходячи із вказівок, інструкцій та спеціальної літератури, для виконання конкретного виду робіт складаються відомості спеціального протипожежного оснащення.
При необхідності може бути складена схема пожежної сигналізації. Згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні», а також Державних будівельних норм України потрібно визначити категорію за пожежною небезпекою виробничого приміщення, яке проектується.
Згідно з наведеним вище для забезпечення пожежної безпеки застосовуються загальні та місцеві протипожежні перешкоди.
Для запобігання недопустимого перегріву провідників або обмоток й інших явищ, які можуть бути причиною пожежі або вибуху, застосовуються електричний захист проводів, електричних машин і трансформаторів від перевантажень і коротких замикань. Нагрівальне обладнання огороджується гратами або екранами, які виготовлені з негорючих матеріалів.
Згідно з вимогами Державних будівельних норм України повітропроводи, камери, фільтри й інші елементи вентиляційних систем виконуються з негорючих матеріалів.
При виконанні зварювальних робіт забороняється починати роботу без попередньої підготовки робочого місця й отримання дозволу на виконання вогневих робіт.
Постійні електрозварювальні роботи виконуються у спеціальних приміщеннях, які для цього відведені й обладнані вентиляцією. Місце роботи огороджується негорючою огорожею висотою не менше 2,5 м, підлога повинна бути негорючою.
Для усунення можливості вибуху накопичених газів, печі перед вмиканням повинні бути провентильовані.
Технічні коридори, які споруджуються у підвалах будівель, відокремлюються від інших підвальних приміщень глухими стінами з негорючих матеріалів. Для усунення проникнення горючих газів з магістрального колектору в технічний коридор при вході споруджується глуха щільна відокремлювальна стіна, в якій труби та кабелі прокладаються у сталевих гільзах (із сальниковими ущільненнями з азбестового шнура), а проходи кабелю ущільнюються цементним розчином.
В усіх виробничих приміщеннях повинні бути встановлені первинні засоби пожежогасіння для локалізації пожежі.
Первинні засоби пожежогасіння (пожежні щити) комплектуються: вогнегасниками (вуглекислотними ВВ-5, ВВ-8, порошковими ПС-1, ПС-2, ОП-10, ОПУ-5 тощо); ящиками з піском; лопатами; сокирами; баграми; відрами.
Для гасіння пожежі в електроустановках під напругою можна застосовувати вуглекислотні та порошкові вогнегасники, пісок, повсть і азбестове полотно.
Пісок застосовується для гасіння невеликих осередків займань кабелів, електропроводки і горючих рідин: мазуту, мастила, фарб тощо.
Повсть і азбестове полотно накидається на поверхню, яка горить, що обмежує доступ повітря у зону пожежі. Вони можуть застосовуватися також для захисту від вогню цінного устаткування, закриття течій у трубопроводах з горючими рідинами.
Особа, яка помітила займання або пожежу повинна негайно повідомити про це пожежну охорону та старшого чергового по цеху, а після цього почати самостійно гасити пожежу підручними засобами. Старший по зміні після визначення осередку пожежі, шляхів її розповсюдження і загрози устаткуванню особисто або за допомогою чергових перевіряє, чи скрізь увімкнена автоматична система пожежогасіння, вживає заходи щодо створення безпечних умов персоналу і пожежникам для ліквідації пожежі: знеструмлює устаткування, видаляє водень з генератора, зливає масло тощо.
Відключити устаткування, яке горить, можна без попереднього дозволу чергового з наступним його повідомленням.
При виникненні пожежі в кабельних каналах, колекторах гасіння необхідно проводити водяною парою або піною, попередньо знявши з них напругу. В кабельних каналах і тунелях на відстані 50 – 100 м встановлюються вогнезахисні перегородки, які утворюють відсіки. Перегородки виконуються з вогнестійких матеріалів з межею вогнестійкості 1,5 – 2 год. Встановлення негорючих перегородок дає можливість обмежити розповсюдження пожежі у межах одного відсіку. У відсіках передбачається стаціонарна мережа гасіння пожежі повітряно-механічною піною з автоматичним вмиканням.
При необхідності застосовується пожежна сигналізація, яка служить для швидкого повідомлення пожежної охорони про виникнення пожежі, або система автоматичного пожежогасіння (для приміщень з підвищеною пожежною небезпекою).