80% Території (українські, білоруські, руські) Мирним шляхом Система управління незмінною (данина, збройна допомога)Руська мова – державна «Руська правда» Православна віра
Українські землі наприкінці XIV — на початку XVI cт.
Після смерті Ольгерда до влади прийшов його син Ягайло (1377 — 1392), який через зовнішню погрозу від Тевтонського ордену й Московського князівства почав зближення з Польщею. Він одружився з польською королевою Ядвігою й уклав у м. Крево союз (унію) з Польщею.
Кревська унія відбулася в 1385р. Згідно цього союзу Ягайло ставав польським королем, залишаючись при цьому великим литовським князем. У Литві посилився вплив польської шляхти. У 1385 р. Ягайло перейшов у католицтво. Католицтво проголошується єдиною релігією для населення Литви.
Протягом 1380-х – 1390-х рр. відбувається ліквідація удільних князівств на українських землях. Були ліквідовані Київське, Подільське, Новгород-Сіверське Волинське удільні князівства.
1385р
Кревська унія
Королівство Польське + Велике князівство Литовське
Ядвіга Ягайло
Одружувався
Король (Владислав)
Одна держава
Католицтво (1387 р.) Українські землі – польська шляхта
Політика Ягайла викликала протидію литовсько-української опозиції, яку очолив Вітовт (1392 — 1430), племінник Ольгерда. У 1392 р. за Островською угодою Польща визнала Вітовта великим князем Литовським. Вітовт перемінив адміністрацію країни, зменшив автономію українських князівств, поширив кордони держави до самого Чорного моря. Однак, зазнавши поразки від татар під Ворсклою в 1399 р., він припинив рух на схід і був змушений шукати угоди з Ягайлом. У 1401 р. за Віленською угодою Вітовт ставав довічним правителем Литви, але визнавав васальну залежність від Польщі, а після смерті Вітовта землі Литви повинні були б перейти під владу польського короля.
1409 – 1411 рр. Литовсько-польська війна проти Тевтонського ордену
1410 р. – Грюнвальдська битва, у якій об’єднані литовсько-польсько-русько-українсько-чесько-угорсько татарські війська розгромили німецьких лицарів Тевтонського ордену.
У 1413 р. відбулася Городельска унія, яка заперечувала положення Кревської унії, визнаючи Литву незалежною. Але вплив Польщі на Литву зберігався. Унія посилила дискримінацію православного населення, обмеживши його участь у державному управлінні.
У 1430-1432 рр. Великим князем Литовським був Свидригайло, що спирався на українських і білоруських князів і виступав проти унії та зближення з Польщею. ( повстання під проводом Свидригайло)
У 1432 р. у результаті змови проти Свидригайла Великим князем Литовським було оголошено Сигізмунда, який виступав за союз із Польщею. Литва розкололася на два ворогуючих табори.
У 1435 р. у битві під Вілкомиром Свидригайло зазнає поразки. Після поразки Свидригайла правителем Литви став Сигізмунд (1435 — 1440), що проводив політику зближення з Польщею. Частина українських князів створили проти нього змову й стратили.
1440-1447 рр. – Великим князем Литовським був Казимир, який з 1447 по 1492 р. також був польським королем. За його правління з 1440 р. по 1471 рр. було поновлено Київське удільне князівство, у якому правили князі Олелько Володимирович та Семен Олелькович. Після смерті останнього у 1471 р. Київщина остаточно перетворилась на провінцію Литви.
1480-1481 рр. – Заколот князів Михайла Олельковича, Івана Ольшанського, Федора Бельського з метою скинути литовське панування на українських землях і приєднати їх до Московської держави. План не здійснився.
1490-1492 рр. – селянське повстання під керівництвом Мухи на Буковині, Галичині, Молдавії тощо. Повстання зазнало поразки.
1500 – 1522 рр. – Московсько-литовські війни, у результаті яких Чернігово-Сіверщина опинилася під владою Москви.
1508 р. – збройний виступ української шляхти на чолі з Михайлом Глинським проти Литви, але невдало.
Під час чергової московсько-литовської війни у 1514 р. литовські війська на чолі з руським православним князем Костянтином Острозьким завдають поразки московським військам у битві під Оршею.