3. Комунікативний антиетикет.

На поведінку людей не менше впливає й “антиетикет” – вульгаризми, лайки, прокльони тощо, які ображають, принижують, бажають зла. Якби таких анти-етикетних одиниць не існувало в мові, то, напевно, їх не було б і в свідомості мовців. Спілкувальники не мали б головних мовно-поведінкових моделей, засобів вираження недоброго, непорядного ставлення до інших людей, так би мовити інструментарію антиетикетності.

На антиетикетну поведінку мовців впливає Інвективна лексика та Фразе-Міка. Ці поняття знайшли широке тлумачення і розкриття у дослідженнях Я. Радевича-Винницького.

Інвектива [лат. invectivа (oration) – лайлива (промова), від іnvehor – нападаю] – різкий викривальний виступ, образлива промова, лайка, випад. Інвективна лексика – грубі вульгарні слова і грубі вульгарні вислови (Фраземіка) 

Різновиди елементів антиетикету: забобони, прокльони, віщування, замовляння. В основі замовлянь - ототожнення природного та людського.

Різновиди замовлянь: родинно-побутові, дівочі (приворотні та

відворотні), господарські, лікувальні, суспільні тощо. На поведінку людей не менше впливає й "антиетикет" - вульгаризми, лайки, прокльони тощо, які ображають, принижують, бажають зла. Такою людиною володіє мовлення, і всі ці лайки та вульгаризми стають для неї "звичкою та потребою душі”. Це мовлення веде до поступового деградування особистості, до її духовного випорожнення.

Багатьом сучасним українцям притаманна звичка лихословити. Деякі вважають, що лихослів'я, брудна лайка допомагають зняти стрес, психічне навантаження. Але саме така "мова" має антигромадський характер, вона "забруднює" наше суспільство, має негативний вплив та аж ніяк не відповідає традиціям українською народу, його ментальності. "Негативізм них слів і виразів поширюється на ставлення до різних і близьких, до природи і народу, до національних вартостей, до всього святого".

До лексики з обмеженим вживанням належать і вульгаризми, що спричиняють антиетикетне мовлення. Вульгаризм - "грубе слово або вираз, що перебуває поза нормами літературної мови". Такі слова не прийняті у мовленнєвому етикеті. Використання їх призволить до зниженості, неохайності, засміченості мовлення, яких необхідно позбутися, наприклад: мура, буза, мамати, здохнути, морда, втріскатися тощо.

Якби таких антиетикетних одиниць не існувало в мові, то, напевно, їх не було б і в свідомості мовців. Спілкувальники не мали б головних мовно-поведінкових моделей, засобів вираження недоброго, непорядного ставлення до інших людей, так би мовити інструментарію антиетикетності.

На антиетикетну поведінку мовців впливає інвективна лексика та фраземіка.

Інвективна лексика

У сучасному суспільстві прискорюється процес розповсюдження такого явища як лихослів'я, відбувається суспільна вульгаризація. Дослідження інвективної лексики показують, що тепер чоловіки та жінки лаються однаково, тільки в лихослів'ї чоловіків простежується якась впевненість в собі, а в лихослів'ї жінок - істерика. В стародавні часи було неприпустимо чути з уст жінки лайливі слова. Наприклад, в стародавній Індії "чоловік мав право поміняти жінку, яка не народжувала дітей на восьмому році подружнього життя, яка народжувала тільки дівчаток - на одинадцятому, а сварливу жінку - негайно". Це свідчить про осуд жінки за вживання вульгарної лайки. Жінці, яка виступає еталоном добропорядності, не личить лихословити. Однак, з уст сучасних жінок та дівчат можна почути брудні слова. Вони вважають, що від того їхня мова буде "крутіша".

Людська мова хвора на бруднослів'я, вживання безсоромних та гидких слів. В. фон Гумбольдт стверджував, що культура суспільства залежить від культури мовлення. Якою є мова, такою є і поведінка людини. Нечиста та вульгарна мова є моральною недугою людини, бо несе за собою руйнацію людської душі. На Заході жінки, підписуючи шлюбні контракти, висувають вимоги до своїх чоловіків, щоб вони не тільки не хропіли та зобов'язувались виконувати домашню роботу, займалися спортом, а й разом з тим і не лихословили.

Інвективна лексика приносить не менше зло, ніж тілесні пошкодження. За даними дослідників Вашингтонського університету, жінки, які є жертвами словесної агресії, більше схильні до різного роду захворювань. Лайка, вульгарні та брутальні слова пов'язані з підкореністю, владністю та домінуванням над іншими.

Лихослів'я є ознакою того, що серце людини переповнене скверною, тобто чимось недобрим та нечистим. Тоді морально гине не тільки людина, яка лихословить, але й оточуючі. Найбільше шкоди приносить лихослів'я дітям, які чуючи від дорослих "матюки" та прокльони, самі "заражаються" цим. Діти, як губка, всмоктують в себе все, що чують та бачать, і намагаються імітувати це. Лихословів ще називають "вчителями аморальності", оскільки вони розбещують невинні душі своєю непристойною мовою. Лайливі слова також прирівнюються до насіння, яке "проростає в людині тернями, заглушуючи добре начало, робить людину жорстокою, егоїстичною та гордою".