- •41.Підстави та порядок заміни суб'єктів зобов'язання.
- •42. Поняття, сторони та зміст договору купівлі-продажу.
- •43. Договір поставки.
- •44. Поняття, зміст і форма договору контрактації.
- •45. Поняття, форма та види договору дарування.
- •46. Договір довічного утримання.
- •47. Поняття, види, сторони та зміст договору ренти.
- •48. Поняття та особливості договорів майнового найму (оренди).
- •49. Поняття та види договору лізингу
- •50. Договір найму (оренди) житла.
- •51. Договір позички, поняття, види та зміст.
- •52. Поняття, сторони та форма договору підряду.
- •53. Поняття договору будівельного підряду, його сторони та зміст.
- •54. Договір надання послуг: поняття та види.
- •55. Поняття, зміст та форми договору перевезеня.
- •56. Договір перевезення пасажирів та багажу.
- •57. Поняття, види, форма та зміст договору зберігання.
- •58. Поняття, форма договору страхування, підстави його припинення.
- •59. Поняття і форма договору доручення, сторони договору, їх права та обов’язки.
- •60. Поняття, форми та зміст договору комісії.
- •61. Поняття, сторони та зміст договору комерційної концесії.
- •62. Договір позики, поняття, форма та зміст.
- •63. Договір банківського вкладу
- •64. Договір банківського рахунку, сторони та зміст.
- •65. Договір кредиту, сторони та зміст.
- •66. Загальна характеристика розрахункових правовідносин. Форми розрахунків.
- •67. Зобов’язання із заподіяння шкоди: поняття класифікація.
- •68. Відшкодування майнової шкоди: порядок та способи.
- •69. Відповідальність за шкоду завдану малолітніми, неповнолітніми недієздатними особами.
- •70. Відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями правоохоронних органів.
- •71. Підстави, порядок та способи відшкодування моральної шкоди.
- •72. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
- •73. Вчинення дії в майнових інтересах інших осіб.
- •74. Публічна обіцянка винагороди.
- •75. Договір управління майном: поняття, сторони та зміст.
- •76. Поняття спадкового права
- •77. Поняття заповіту та умови його дійсності. Заповідальна дієздатність.
- •78. Спадкування за заповітом
- •79. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування.
- •80. Оформлення права на спадщину.
77. Поняття заповіту та умови його дійсності. Заповідальна дієздатність.
Заповіт - це розпорядження фізичної особи (спадкодавця) щодо свого майна на випадок своєї смерті, вчинене у встановленому законом порядку. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому випадку особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обовязкову частку у спадщині[6].
це - односторонній правочин, він вважається дійсним після того, як заповідач у встановленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, це ніяк не впливає на дійсність заповіту;
Умови дійсності заповіту 1. Для вчинення заповіту потрібна спеціальна здатність: testamenta factio activa. Така здатність була потрібна в момент вчинення заповіту. Завещательной здібності не мали недієздатні (душевнохворі, малолітні, марнотрати), особи, засуджені за деякі порочать злочину та ін. 2. Форма заповіту, надзвичайно громіздка в найдавніше час, поступово спрощувалася, але все-таки навіть у характері Юстиніана була досить складною (необхідна присутність семи свідків, але письмова форма не була безумовно обов'язковою). Поряд з приватними заповітами відбувалися і публічні (за участю органу державної влади): а) шляхом занесення розпорядження заповідача до протоколу суду або муніципального магістрату, б) шляхом передачі в імператорську канцелярію письмового заповіту на зберігання. 3. Спадкоємець має бути призначений особисто заповідачем
78. Спадкування за заповітом
За загальним правилом право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповіт складається в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Він має бути особисто підписаний заповідачем за винятком окремих випадків, установлених законом, а також посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в ЦК України.
Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати в майбутньому. Він може скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього із цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших суб'єктів цивільних правовідносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині, тобто які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, що належала б кожному з них у разі спадкування за законом, якщо цей розмір не зменшений судом. Право на обов'язкову частку мають: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.
Заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт, внести до нього зміни або скласти новий заповіт.
