- •41.Підстави та порядок заміни суб'єктів зобов'язання.
- •42. Поняття, сторони та зміст договору купівлі-продажу.
- •43. Договір поставки.
- •44. Поняття, зміст і форма договору контрактації.
- •45. Поняття, форма та види договору дарування.
- •46. Договір довічного утримання.
- •47. Поняття, види, сторони та зміст договору ренти.
- •48. Поняття та особливості договорів майнового найму (оренди).
- •49. Поняття та види договору лізингу
- •50. Договір найму (оренди) житла.
- •51. Договір позички, поняття, види та зміст.
- •52. Поняття, сторони та форма договору підряду.
- •53. Поняття договору будівельного підряду, його сторони та зміст.
- •54. Договір надання послуг: поняття та види.
- •55. Поняття, зміст та форми договору перевезеня.
- •56. Договір перевезення пасажирів та багажу.
- •57. Поняття, види, форма та зміст договору зберігання.
- •58. Поняття, форма договору страхування, підстави його припинення.
- •59. Поняття і форма договору доручення, сторони договору, їх права та обов’язки.
- •60. Поняття, форми та зміст договору комісії.
- •61. Поняття, сторони та зміст договору комерційної концесії.
- •62. Договір позики, поняття, форма та зміст.
- •63. Договір банківського вкладу
- •64. Договір банківського рахунку, сторони та зміст.
- •65. Договір кредиту, сторони та зміст.
- •66. Загальна характеристика розрахункових правовідносин. Форми розрахунків.
- •67. Зобов’язання із заподіяння шкоди: поняття класифікація.
- •68. Відшкодування майнової шкоди: порядок та способи.
- •69. Відповідальність за шкоду завдану малолітніми, неповнолітніми недієздатними особами.
- •70. Відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями правоохоронних органів.
- •71. Підстави, порядок та способи відшкодування моральної шкоди.
- •72. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
- •73. Вчинення дії в майнових інтересах інших осіб.
- •74. Публічна обіцянка винагороди.
- •75. Договір управління майном: поняття, сторони та зміст.
- •76. Поняття спадкового права
- •77. Поняття заповіту та умови його дійсності. Заповідальна дієздатність.
- •78. Спадкування за заповітом
- •79. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування.
- •80. Оформлення права на спадщину.
71. Підстави, порядок та способи відшкодування моральної шкоди.
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV від 22.12.2005)
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
72. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак, собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. До обов’язкових ознак джерела підвищеної небезпеки відносяться: -непідконтрольність відповідної діяльності безперервному і всеосяжному контролю збоку людини; -високий ступінь вірогідності завдання непередбаченої (випадкової) шкоди. Потрібно зазначити які, що джерелами підвищеної небезпеки визнаються різні транспортні засоби, устаткування промислових підприємств, будівельна техніка, здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, мотоцикли, вибухові, отруйні та займисті речовини. Разом із тим, до цих джерел судова практика не відносить велосипеди, вогнепальну та холодну зброю, свійських тварин, гужовий транспорт. Підстави відповідальності за шкоду завданої джерелом підвищеної небезпеки, збігаються з загальними об’єктивними підставами відповідальності, що визначені статтею 1166 ЦК України: протиправність діяння, пов’язаної з підвищеної небезпеки для оточення, причинний зв'язок між джерелом підвищеної небезпеки та шкодою, що настала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір, адміністративний акт про передачу джерела підвищеної небезпеки в тимчасове користування тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відшкодування завданої шкоди проводиться за умови, коли шкода безпосередньо завдана джерелом підвищеної небезпеки. Якщо ж шкода завдана хоч і під час експлуатації джерела підвищеної небезпеки, але не ним, відшкодування за завдану шкоду виключається (наприклад, судова практика виходить із того, що залізниця не відшкодовує шкоду, завдану пасажирові під час руху потягу твердим предметом, кинутим ззовні).