Поняття бази даних. Структура бази даних

База даних – це набір однорідної та, як правило, упорядкованої за деяким критерієм інформації. БД може бути представлена в „паперовому” чи в „комп’ютерному” вигляді.

Типовим прикладом „паперової” БД є каталог бібліотеки – набір паперових карток, які містять інформацію про книжки. Інформація в цій базі однорідна (містить лише відомості про книги) й впорядкована (картки розміщено, наприклад, в алфавітному порядку прізвищ авторів). Іншим прикладом паперової БД є телефонний довідник чи розклад руху поїздів.

„Комп’ютерна” БД, з точки зору користувача, це програма, що забезпечує роботу з великою кількістю однотипної інформації.

З точки ж зору програміста, БД — це набір зв’язаних файлів, у яких знаходиться інформація (файли даних). Створюючи БД для користувача, програміст створює програму, яка забезпечує роботу з файлами даних. Така програма (додаток) називається системою управління базою даних (СУБД).

Файл даних складається з записів. Кожний запис містить інформацію про один екземпляр БД. В свою чергу, записи складаються з полів. Кожне поле містить інформацію про одну характеристику екземпляру БД.

Слід зауважити, що кожний запис складається з однакових полів. Деякі поля можуть бути не заповнені, але вони все одно повинні бути присутні в запису.

Інформацію „комп’ютерних” БД зручно представляти у вигляді таблиці. Кожен рядок таблиці відповідає запису, а кожна комірка таблиці – полю. При цьому заголовок стовпця таблиці – це ім’я поля, а номер рядка таблиці – це номер запису. Тому часто замість терміну „файл даних” використовують термін „таблиця даних” чи просто „таблиця”.

17.Додаток доступу до бд. Локальні і віддалені бази даних

У залежності від розташування самих даних й програми, що використовує ці дані, а також від способу розділення даних між кількома користувачами розрізняють локальні та віддалені бази даних.

Якщо додаток роботи з БД (СУБД) і саму БД розміщено на одному комп’ютері, то в цьому випадку маємо локальну БД. Очевидною перевагою локальної БД є висока швидкість доступу до інформації. Проте, локальні БД не забезпечують одночасного доступу до інформації кількома користувачами. Т. б., поки дані використовуються одним користувачем, інший користувач не може працювати з цими даними, дані для нього закриті, заблоковані. Бази даних dBase, Paradox, FoxPro, Microsoft Access це локальні бази даних.

Віддалені бази даних будуються за технологією “клієнт-сервер”. Механізм роботи такої БД забезпечує можливість доступу до даних багатьом користувачам. Oracle, Infomix, Microsoft SQL Server і InterBase — це приклади віддалених баз даних.

Ми говоритимемо лише про локальні БД.

Механізм доступ до бази даних. Псевдоніми dbe

Механізм доступу до баз даних реалізований на основі процесору баз даних Borland Database Engine (BDE). До складу C++ Builder включено компоненти для створення програм роботи з файлами даних у форматах dBase, Paradox, Microsoft Access, Infomix, Oracle тощо.

Розробляючи програму роботи з БД, програміст не може знати, на якому диску й у якому каталозі будуть знаходитися файли БД під час її використання. Тому виникає проблема передачі в програму інформації про місце знаходження файлів БД.

У C++ Builder ця проблема вирішується шляхом використання псевдонімів BDE. Псевдонім — це слово для позначення несправжнього ім’я. Псевдонім (Alias) BDE визначає шлях до джерела даних, т. б. до реального, повного імені каталогу, в якому знаходяться файли БД. І програма роботи з БД для доступу до даних з C++ Builder використовує не реальне ім’я каталогу, а псевдонім. Наприклад, псевдонімом каталогу E:\Student\DS\DS01 може бути ім’я Gruppa.

Псевдонім БД можна створити за допомогою утиліти BDE Administrator. Ім’я псевдоніма повинне містити не більше 8 символів – букв латинського алфавіту та цифр. Інформація про всі зареєстровані в системі псевдоніми зберігається в спеціальному конфігураційному файлі.