1. будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів — менше одного разу на три роки;

2. музейних цінностей - відповідно до термінів, установлених Міністер­ством культури і туризму України;

3. Бібліотечних фондів;

4. інших основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів: у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих

державних адміністраціях, їхніх управліннях (відділах), виконавчих орга­нах місцевих рад — не менше одного разу на два роки; в інших устано­вах - не менше одного разу на рік.

Інвентаризація основних засобів провадиться не рані­ше 1 жовтня.

Обробка результатів інвентаризації полягає у регулю­ванні розходжень фактичної наявності основних засобів з даними бухгалтерського обліку, встановленими при інвентаризації.

Відповідно до методичних рекомендацій з бухгалтер­ського обліку бібілотечних фондів, затверджені наказом Міністерства культури і туризму України № 321/0/16-08 від

27.03.2008 р., запроваджено поетапну та відстрочену у часі

(від 5 до 15 років) інвентаризацію бібліотечних фондів залежно від їх обсягів, та тих, що утримуються за рахунок бюджетних коштів і перебувають на балансі го­спрозрахункових підприємств.

Відповідно до змін до Інструкції по інвенаризації основних засобів № 832 від 05.08.2010 р. бібліотечні фонди дозволяється перевіряти двома способами (вибір керівника, пп. «б» п. З Інструкції по інвентаризації):

4. Один раз на 5 років;

5. Або щороку - не менше 20% бібліотечного фонду терміном - за зо днів.

Об’єкти, помилково включені до складу основних засобів, переводяться до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Неправильно використовувані норми амортизації не тягнуть за собою змін об­лікових даних про розмір зносу за минулі періоди (до 1-го числа місяця, в якому провадиться інвентаризація) і після уточнення слугують для правильного наступ­ного відображення зносу.

Розходження внаслідок використання неправильно визначених коефіцієнтів індексації (переоцінки) основних засобів підлягають відображенню в обліку у встановленому порядку на суму виявленої різниці станом на 1-ше число місяця, в якому провадиться інвентаризація.

Розбіжності внаслідок неправильно проведеної переоцінки основних засобів під­лягають відображенню в обліку у встановленому порядку на суму виявленої різниці.

Тема програми: Облік запасів

План:

1. Економічний зміст запасів.

2. Синтетичний і аналітичний облік запасів.

3. Поняття про матеріальну відповідальність, її документальне оформлення.

4. Правила видачі довіреностей.

5. Порядок складання матеріального звіту.

6. Облік запасів на складі.

1. Виробничі запаси в собівартості виготовленої продукції займають питому вагу, в деяких галузях виробництва вони складають 70-80%.

До ВЗ відносяться:

• Сировина і матеріали;

• Паливо;

• Тара і тарні матеріали;

• Будівельні матеріали;

• Запасні частини;

• Купівельні напівфабрикати та комплектуючі матеріали.

Виробничі запаси –це активи підприємства.

Активи – це ресурси підприємства, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Сировина і матеріали підрозділяються на:

Основні – які утворюють основу виготовленого в процесі виробництва продукту. Вони повністю включаються в виготовлення продукції, і як правило, змінюють свою первинну вартість.

Допоміжні – які приєднуються до основних, щоб придати виготовленому продукту необхідну якість(лак для виготовлення меблів).

Основні завдання бухгалтерського обліку виробничих запасів:

1. Здійснювати контроль за збереженням виробничих запасів в місцях їх зберігання й на всіх стадіях розробки.

2. Контроль за своєчасним та правильним оформленням документів по руху виробничих запасів.

3. Контроль за правильне включення собівартості ВЗ.

4. Контроль за своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріалів

Для виконання цих завдань велике значення має складського і вагового господарства. Чітка організація документації, документообороту. З цією метою кожному складу підприємства присвоюється постійний номер, який потім вказується в документах. В середині складів матеріали повинні бути розміщені по секціям, на полицях; за розмірами, ґатунками, типами. Всім службам підприємства надається список посадових осіб, які мають право підписувати документи на відпуск матеріалів, видавати дозвіл на вивезення матеріалів зі складу.

2. Синтетичний облік виробничих запасів.

Виробничі запаси обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси”, які мають 9 субрахунки:

201 “Сировина і матеріали”

202 “Купівельні напівфабрикати”

203 “Паливо”

204 “Тара й тарні матеріали”

205 “Будівельні матеріали”

206 “Матеріали, передані в переробку”

207 “Запасні частини”

208 “Матеріали с/г призначення”

209 “Інші матеріали”

За структурою цей рахунок – активний. Сальдо Д^т і буде означати залишок і вартість матеріалів, які є на підприємстві на певну дату. За Д^т – надходження, за К^т – вибуття. Аналітичний облік запасі ведеться в розрізі кожного ТМЦ, даний рахунок самостійно обирається підприємством.

Наприклад: 20501 «Цегла біла», 20502 «Цегла червона»;

20301 «Бензин А-92», 20302 «Бензин А-95».

3. Під матеріальною відповідальністю розуміють обов’язок працівника відшкодовувати в установленому законом порядку й розмірі прямий дійсний збиток (пряму дійсну шкоду), який наніс підприємству працівник і з яким підприємство знаходиться в трудових відносинах. З МВО адміністрація підприємства заключає договори про матеріальну відповідальність.

МВ може бути двох видів:

• Індивідуальна;

• Колективна.

Колективний договір переукладається, коли вибуває бригадир або більше 50 чол. бригади.

При бригадній відповідальності розмір матеріальної шкоди на членів бригади розподілено пропорційно тарифній ставці і фактично відпрацьованому часу.

4. Правила видачі довіреностей, контроль за ними викладені в “Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом МФУ від 16.05.1996 року №99.

Довіреність – це документ, який дає право на одержання ТМЦ від постачальників і право на видачу ТМЦ покупцеві.

Бланки довіреності – це бланки суворої звітності (вони виготовляються на спеціальних бланках і мають надруковану серію і номер).

Правила видачі довіреностей:

• Довіреності видаються посадовим особам підприємства, штатним працівникам.

• Довіреності видаються працівникам, які відзвітувалися за раніше одержані довіреності.

• Невикористані довіреності повертаються бухгалтеру на наступний день після закінчення його терміну його дії. На довіреності пишеться невикористана і про це робиться відмітка в журналі реєстрації довіреностей.

• Строк дії довіреностей не більше 10 днів.

• В довіреності заповнюються всі реквізити.

• Бланки довіреностей зберігаються у особи відповідальної за їх видачу. Особа призначається наказом керівника.

• Довіреності реєструються бухгалтером в журналі реєстрації довіреностей, який повинен бути пронумерований і прошнурований і має таку форму:

№ довіреності	Дата видачі	Строк дії довіреності	Посада, ПІБ особи, якій видана довіреність	Наймен. постач.	№ і дата контракту, наряду, рахунку, специфік., ін. докум.	Підпис особи, якій видана довіреність	Відмітка про використані довіреності
1	2	3	4	5	6	7	8

Бухгалтер здійснює контроль за виданими довіреностями так:

Після одержання ТМЦ особа, яка брала довіреність приходить до бухгалтера, пред’являє документи за якими він одержав у постачальника ТМЦ і бухгалтер робить відмітку в графі журналу реєстрації довіреностей. Як правило, в кінці місяця МВО здає до бухгалтерії матеріальний звіт з прикладеними до нього первинними документами. Бухгалтер на підставі первинних документів прикладених до звітів у графі №8 журналу реєстрації виданих довіреностей.

Один раз на квартал складається акт списання бланків довіреностей. В якому вказується скільки використаних і повернених.

1. Для правильної організації обліку матеріалів на підприємстві розробляють номенклатуру-цінник – це систематизований перелік матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Номенклатура – це систематизований перелік матеріалів, які є на підприємстві. В ній вказується шифр або номенклатурний код, номер матеріалу, що вказує найменування матеріалу, його розмір, ґатунок, тип, вид.

В номенклатурі - ціннику вказується номенклатурний номер, одиниця виміру і ціна. Номенклатурні номери вказуються в усіх документах, які є на підприємстві по обліку МЦ.

Виробничі запаси, які надходять на склад підприємства обліковуються за первинною вартістю або собівартістю, яка = купівельна вартість(вартість придбання) + ТЗВ + сума ввізного мита + сума непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству + інші витрати безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведення їх до стану, у якому вони придатні для користування у запланованих цілях.

Сума ПДВ обліковується на окремому рахунку 641 і у вартість матеріалів не включається.

Для визначення суми ПДВ фактичну собівартість × 20%.

Загальна вартість матеріалів з урахуванням ПДВ = фактична собівартість ×120%, тобто для того щоб з вартості в яку входить ПДВ вилучити суму ПДВ потрібно:

Наприклад:

Фактична собівартість без ПДВ=3000грн.

З ПДВ 3000 ×120%=3600грн.

вартість матеріалів з ПДВ=5400грн.

Не включається до первинної вартості, а належить до витрат того періоду в якому вони були здійснені:

• Проценти за користування позиками чи кредиту

• Витрати на збут

• Загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

При визначенні фактичної собівартості запасів бухгалтер керується П(С)БО №9 “Запаси”.

2. Звітність МВО по матеріальному складу.

МВО звітується перед бухгалтерією. Щомісячно він складає матеріальний звіт на підставі первинних документів по надходженню і вибуттю матеріалів. В звіті вказується № за порядком, номенклатурний номер, найменування матеріалів, одиниця виміру, ціна, залишок на початок місяця (кількість, сума), надходження в розрізі постачальників (кількість, сума), видаток за об’єктами (кількість, сума), всього за видатками (кількість, сума), залишок на кінець місяця (кількість, сума).

Залишок на кінець місяця = залишок на початок місяця + надходження – видаток.

Матеріальний звіт з прикладеними документами (звіт складається вдвох примірниках) здається бухгалтеру. Бухгалтер приймає, перевіряє, другий примірник віддає МВО, а перший примірник з документами опрацьовує, тобто проставляє кореспондуючі рахунки.